У сімдесят п’яту річницю підписання Північноатлантичного договору прислухайтеся до мудрих слів президента Гаррі С. Трумена. Ризики бездіяльності більші, ніж ризики дії, пише Фредерік Кемпе.

Коли світ стоїть перед обличчям найбільшої загрози глобальному порядку з 1930-х років, Північноатлантичний альянс має зробити все можливе для захисту України

У засновників НАТО, які сімдесят п’ять років тому підписали угоду про створення найміцнішого й найуспішнішого у світі альянсу, була перевага, яку не можуть повторити сьогоднішні лідери.

Усі вони пережили жахи Другої світової війни, а багато хто з них також особисто знав про руйнування Першої світової. Тому вони розуміли невідкладний характер свого моменту.

Цей дефіцит пам’яті — найбільша небезпека 2024 року. Саме він призвів до того, що союзники зволікають і не вживають достатніх заходів для протидії російському деспоту Володимиру Путіну та його партнерам-однодумцям у Китаї, Ірані, Північній Кореї та інших країнах.

Неможливо змінити історичний досвід сьогоднішніх лідерів НАТО та їхніх виборців. Навіть президенту Джо Байдену, якому зараз вісімдесят один рік, було лише два роки, коли в травні 1945 року Німеччина капітулювала, а у вересні за нею послідувала Японія. Найкраще, що можна зробити сьогодні, — це попросити їх послухати звернення президента Гаррі С. Трумена з нагоди підписання Північноатлантичного договору 4 квітня 1949 року, а потім сподіватися, що вони дослухаються до його попереджень.

«Двічі за останні роки країни відчули на собі болючий удар неспровокованої агресії, — сказав Трумен. — Наші народи, перед якими наші уряди несуть відповідальність, вимагають, щоб ці речі не повторилися. Ми сповнені рішучості не допустити, щоб це повторилося».

Тоді установчий договір підписали всього дванадцять країн, але зараз він залишається документом-дороговказом для тридцяти двох членів НАТО, останніми з яких стали Фінляндія і Швеція.

«Цей договір — простий документ», — сказав Трумен, порівнявши його з угодою домовласників про захист сусідів. Країни, які підписали договір, погодилися «підтримувати дружні стосунки та економічне співробітництво одна з одною, проводити спільні консультації в разі загрози території або незалежності будь-якої з них і приходити на допомогу будь-якій з них, яка може зазнати нападу».

Трумен продовжував: «Це простий документ, але якби він існував у 1914 і 1939 роках, підтриманий країнами, які представлені тут сьогодні, я вірю, що він запобіг би актам агресії, що призвели до двох світових воєн».

Застосуйте цю логіку зараз. У цей момент, коли світ стоїть перед обличчям найбільшої загрози глобальному порядку з 1930-х років, Північноатлантичний альянс повинен зробити все можливе для захисту України і, щойно в липні цього року у Вашингтоні відбудеться ювілейний, сімдесят п’ятий саміт НАТО, надати Україні прискорений шлях до членства в Альянсі.

Історія вчить, що ризик бездіяльності вищий ніж ризик дій. Ми знаємо, що умиротворені диктатори стають дедалі небезпечнішими.

Цього тижня генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг і державний секретар США Ентоні Блінкен взяли участь у відкритті восьмифутової бронзової статуї Трумена в Брюсселі в резиденції посла США в НАТО.

Ще 1949 року Трумен сказав: «Ми не віримо, що існують сліпі історичні припливи, які змітають людей у той чи інший бік. У наш час ми бачили, як хоробрі люди долали перешкоди, які здавалися нерозв’язними, і сили, які здавалися нездоланними. Люди, що володіють мужністю і баченням, все ще можуть самі визначати свою долю».

Іспано-американський філософ Джордж Сантаяна писав: «Ті, хто не пам’ятає минулого, приречені на його повторення». Байден і його союзники можуть якнайкраще відзначити цей ювілей НАТО, воскрешаючи спогади, підтримуючи Альянс і протидіючи сьогоднішнім деспотам.