У Сенегалі відбулися президентські вибори, на яких переміг опозиційний кандидат Басіру Діомай Фай. Раніше голосування переносили на 10 місяців, що викликало у міжнародної спільноти занепокоєння щодо майбутнього однієї з найстабільніших країн Західної Африки.
44-річний генеральний секретар політичної партії PASTEF (“Африканські патріоти Сенегалу за працю, етику та братерство”) Фай набрав 54% голосів у першому турі, випередивши кандидата від керівної партії Амаду Ба.
У вівторок, 2 квітня, його привели до присяги як п’ятого президента Сенегалу, і він став наймолодшим обраним головою держави в Африці.
Трохи більше двох тижнів тому Басіру Діомай Фай був лідером опозиції, якого утримували у в’язниці без суду та слідства за звинуваченням у підбурюванні до заколоту. Раніше він ніколи не обіймав виборних посад.
На думку африканських аналітиків Леонарда Мбулле-Нзіге та Ніка Чізмана, у регіоні, де більшість населення молодші 30 років, перемога Фая дає надію людям, розчарованим відсутністю економічних перспектив.
Прихід до влади Басіра Фая – нагадування про те, що для багатьох громадян в Африці вибори, як і раніше, є найкращим способом усунути неефективний уряд, зазначають аналітики.
Його перемога не тільки дозволила усунути від влади непопулярний уряд, а й допомогла зміцнити демократичні інститути країни, забезпечивши довіру населення до демократії в той час, як перевороти в інших державах Західної Африки – Малі, Буркіна-Фасо, Нігері, Гвінеї – призвели до зворотного результату.
За словами багаторічного лідера угандійської опозиції Кіззи Бесіг’є, “виборчий процес у Сенегалі ще раз продемонстрував, що за наявності добре мобілізованого, стійкого і керованого населення можна ненасильницьким шляхом досягти бажаних демократичних перетворень в Африці”.
Напередодні виборів уряд колишнього президента Макі Саля зробив низку кроків, які багато хто розцінив як спробу утримати владу на тлі народного невдоволення.
Серед них були переслідування лідерів опозиції та критиків, а також спроби відкласти вибори, щоб уникнути поразки.
Спочатку вибори мали відбутися 25 лютого, проте пізніше їх перенесли на 10 місяців – цього домагався Макі Саль через суперечку навколо правомірності деяких кандидатів.
Тоді одна з опозиційних груп назвала це рішення конституційним переворотом. Міжнародна спільнота також висловила стурбованість ситуацією в Сенегалі, одній з найстабільніших країн у Західній Африці.
Багато з цих заходів були спрямовані на те, щоб підірвати підтримку популярної опозиційної партії PASTEF, яку в 2023 році МВС країни розпустив за заклики своїх прихильників до заколотів.
Зрештою члени Конституційної ради (вищого суду Сенегалу) забезпечили проведення виборів у призначений термін, виступивши проти президента та визнавши його спробу змінити дату незаконною.
Те, яку спадщину залишить після себе новий президент Басіру Фай, залежатиме від дій лідерів партії PASTEF, яку він очолює.
Коли президент Макі Саль прийшов до влади у 2012 році, його перемогу також проголосили демократичним проривом.
Однак, відступивши від принципів і обіцянок, які він проголошував, президент, що йде, домігся того, що тепер його згадуватимуть як ще одного лідера, розбещеного владою.
Взірець для Африки. Чому Сенегал унікальна країна
Аналіз Георгія Ермана, ВВС Україна
Сенегал завжди займав особливе місце серед африканських держав. Мова не лише про його стратегічне комерційне положення як “воріт” Західної Африки і реноме Дакару як однієї з культурних столиць континенту.
Сенегальська історія зовсім не схожа на історію багатьох африканських держав, сповнену військовими переворотами і громадянськими війнами.
Сенегал з моменту проголошення незалежності у 1960 році не мав при владі жодної військової хунти і тут не було громадянської війни.
Сенегал відбувся як держава з колективним самоусвідомленням мешканців як сенегальців, а мова найбільшого народу країни – волоф – обійшла французьку за поширенням як мова міжнаціонального спілкування.
Це дуже важливо для континенту, де міжетнічні протиріччя і боротьба політиків з різних етносів за першість часто призводили до кривавих війн – як от нещодавня війна в Ефіопії, і геноцидів (Руанда 1994). У випадку Сомалі навіть належність населення країни до однієї нації не врятувало від розкладання держави – вплинула міжкланова ворожнеча.
Фундамент сенегальської особливості був закладений на початку існування держави. Першим президентом Сенегалу був поет і науковець Леопольд Сенгор, який до того вже встиг побути французьким депутатом та міністром.
Хоча цей політик вважав себе соціалістом, він не повів країну до прорадянського табору, як зробили деякі його сусіди, наприклад Гвінея, а зберіг особливі дружні відносини з Францією.
Поки в Африці один за одним приходили до влади диктатори, про їхню кровожерливість складали легенди, Сенгор у 1970-х роках відмовився від однопартійної моделі правління, дозволив опозиції брати участь у виборах і пішов у відставку у 1980 році за власним бажанням.
Відтоді в країні змінилися вже 4 президенти – усі з різних політичних сил. Сенегал вважають ледь не взірцем демократії на континенті. Звісно, цей процес не відбувався без проблем і тоді сенегальці виходили на вулиці захищати свої права.
Так сталося 2012 року, коли молодь влаштувала справжній “майдан” президенту Абдулаю Ваду, який “забрав назад” обіцянку не балотуватися на третій строк.
Так відбулося і 2024 року, коли рішення парламенту про перенесення президентських виборів, запропоноване президентом Макі Салем, обурило опозицію і знову вивело на вулиці молодь. Врешті-решт Конституційний суд анулював це рішення і вибори відбулися.
Обраний президентом Бассіру Діомай Фай ще нещодавно був темною конячкою для більшості сенегальців. Він є “правою рукою” ідола сенегальської молоді – лідера сенегальських лівих популістів Усмана Сонко, якого до виборів не допустили через судові процеси та ув’язнення, і якого визволили лише напередодні виборів.
Обидва політики відомі закликами переглянути відносини з Францією, яка понад 60 років була ключовим партнером Сенегалу, і вивести країну з валютної зони франку CFA.
Правління Бассіру Діомай Фая може стати справжнім “землетрусом”, адже він прийшов до влади під антиелітистськими та антикорупційними гаслами.
Водночас новому президенту буде важко виправдати очікування сенегальської молоді, яка складає більшість населення країни і страждає від безробіття. Деякі молоді сенегальці заради кращої долі готові ризикувати життям в океані і на рибальських човнах намагаються дістатися Європи.
Тут і криється основна небезпека – нова влада може пояснювати невдачі і невиконані обіцянки підступністю Франції і її союзників з місцевої еліти.
Тож буде пошук цапа-відбувайла і нових геополітичних партнерів, Росія і Китай можуть опинитися у цьому переліку. Так само раніше вже зробили військові хунти сусідок Сенегалу – Малі, Буркіна-Фасо і Нігеру.
Проте, на відміну від Сенегалу, ці країни не є взірцем ні для кого, є одними з найменш розвинених у світі і формують так званий Пояс переворотів.