25 березня росіяни “привітали” українців з днем СБУ, завдавши удару парним пуском протикорабельних ракет 3М22 “Циркон” по центру Києва — 600 км з Криму.

Не факт, що ціллю була сама СБУ – в районі, куди цілили ракети, є й інші об’єкти. Імовірно, росіян цікавили побічні руйнації в історичному центрі столиці, які можна публічно подати як “центри ухвалення рішень” у світлі Бєлгорода та кампанії ударів по НПЗ.

Тоді кінетичним ударом зім’яли будівлю приватної гімназії та Академії мистецтв імені Бойчука на Липках, через уламки та стрес постраждали семеро людей.

Реальні характеристики

Росіяни дуже люблять показувати “Циркони” у своїх пропагандистських роликах, називають якісь відверто неймовірні характеристики про швидкість у 9-10 махів, дальність дії у 1000 км та бойову частину (БЧ) у пів тонни.

І це маючи габарити “Онікса”, у якого бойова частина 200-300 кг. До того ж “Циркон”, ймовірно, має два двигуни, що також вимагає простору.

(Про те, що “Циркон” – двоступенева ракета, можна припустити з аналізу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який зробив схематичне зображення на основі вивчення уламків першого збитого “Циркону” в лютому. – Ред.)

А так не буває — треба чимось пожертвувати, щоб вмістити нові можливості у ті самі розміри. Можливо, це зробили якраз за рахунок бойової частини, якщо історії, що ніяких 450 кг в БЧ “Циркону” немає, – правдиві.

25 березня був не перший випадок застосування “Цирконів” – 7 лютого ця ракета вже була збита і зруйнувалася на дрібні частини.

Тобто комплекс PATRIOT РАС-3 двічі перехопив гіперзвукову засекречену зброю росіян, як перед цим перехоплював “Кинджали”. Виходить, що корпорація Raytheon (Виробник PATRIOT. – Ред.) може відкривати шампанське і очікувати на нові контракти?

Що ж ми вже знаємо про “Циркон”?

Перше. Скоріше за все, жодних 10 махів у її реальних ТТХ немає. І навіть 7 махів може не бути, а ймовірно – менше.

(Defense Express оцінює швидкість “Циркону” на основній маршовій ділянці в 5,5 махів. – Ред.)

Прямоточний гіперзвуковий двигун (або Scramjet) до стабільної серії виробництва не освоїла жодна країна на планеті – ні Китай, ні США.

А в росіян у принципі не велося реальних розробок щодо цього, якщо не враховувати “агітки” в ЗМІ. Той самий “Кинджал” – це твердопаливна ракета, якій надається імпульс на початковому етапі, а далі швидкість спадає.

Так само і з “Цирконами” – немає у них маршової постійної швидкості, є прямоточний повітряно-реактивний двигун, який їй дозволяє досягати гіперзвуку.

Одна справа говорити про 7,5 махів над ціллю у ЗМІ.

І зовсім інша – реально освоїти Scramjet, забезпечити маршову постійну швидкість і прорвати ППО, яке просто не може встигнути вразити балістичну ціль, що активно маневрує у високих шарах атмосфери. Тобто не встигає вирахувати точку зустрічі, де кінетична болванка вразить “Циркон” та змусить його відхилитися від курсу чи здетонувати у повітрі.

У першому – вигідному для Росії випадку – були б великі вибухи на землі й руйнування на київському Подолі – від 400 кг вибухівки видавило б вікна в усьому кварталі, разом із рамами.

У результаті ж бачимо збиті російські гіперзвукові протикорабельні ракети вартістю до 20 млн доларів, чиї уламки пошкодили школу мистецтв.

Справді, хіба схоже на технічне досягнення, яке “немає аналогів”? Звісно, збивають його тоді, коли є сучасна система ППО PATRIOT. Якщо ж місто така система не закриває, то “Циркон” міг би завдати величезних руйнувань.

Чому збивають “Циркони”?

У ракет комплексів PATRIOT версії PAC-3 є своя головка самонаведення, тож ракета-перехоплювач на кінцевій ділянці сама шукає ціль, без її підсвічування локатором, й формує хмару з 24 вольфрамових стрижнів, що перебивають рулі та зминають корпус перехоплюваної ракети, відкидають її убік за рахунок сильного кінетичного удару.

Наче в тенісний м’ячик влучили.

Плюс йдуть постійні оновлення програмного забезпечення для американських ЗРК, зараз PATRIOT активно використовує інтерфейс PDB 8.1 – це розрахунки комп’ютера та нове 3D-середовище, що візуалізує атаку.

Загалом, всі 13 батарей PATRIOT Німеччини, від якої частину цих ЗРК отримала Україна, були модернізовані до PAC-3, так що “Патріоти” ЗСУ всі достатньо нові — з можливістю одночасно вражати як балістичні, так і аеродинамічні цілі.

Звідки і як запускали “Циркони”?

Кораблів, які можуть пускати “Циркони”, в Чорному морі немає – всі такі судна приписані до Північного флоту РФ.

Тому основний варіант, що стріляли з Криму з наземних установок “Оніксів”, які отримали апгрейд для роботи з новою системою, або ж з прототипів штатної наземної системи, створеної під власне “Циркони”.

Як і у будь-якої протикорабельної ракети, у “Цирконів” має бути радіолокаційна головка самонаведення – щоб “захоплювати” велику металеву ціль.

Але так по об’єктах у містах не влучиш – там все велике і з масами металу. Тому у запущених по Києву “Цирконів” ймовірно було активне тільки супутникове та інерційне наведення.

А це означає можливість спуфінга та інших радіоелектронних перешкод, а також не таку вже й “хірургічну точність” влучань.

Наскільки вони небезпечні?

Загроза від “Цирконів” безумовно є.

Крім Києва та ще кількох районів, протиракетна оборона в Україні не розгорнута в достатніх масштабах.

Та й ракети-перехоплювачі дорогі – залежно від ітерації їхня вартість сягає 5-8 млн доларів.

Але постійно стріляти дорогими гіперзвуковими ракетами росіянам і не обов’язково – достатньо “Іскандера”.

У принципі, ситуація для України нагадує Ізраїль та Перську Затоку в 1990-х, коли Ірак вів обстріли балістичними “Скадами” та “Ельбрусами” – перехоплення можливе, але часто уламки все одно падають на міста. Плюс час підльоту 2-3 хвилини для евакуації явно недостатній.

Та й рано чи пізно кремлівський режим може спробувати організувати одночасний проліт “Оніксів”, “Кинджалів” та “Іскандерів”, щоб перевантажити Силам оборони канали ПРО.

Але Україна має десятки шахт (у тому числі – закриті у Львівській та Дніпропетровській областях), колишні командні пункти стратегічних ракетних військ, ППО й інші тилові об’єкти кількох округів СРСР, які можна перетворити на ізольовані острівці, з достатнім захистом навіть від таких ударів.

Є катакомби та підземні споруди в Одесі й Києві.

Є мережі метро (із закинутими тунелями), різні технічні поверхи і бункери протиатомного захисту, що дісталися у спадок від СРСР (туди ж фактично ніхто реально вже не ходить під час тривог).

Більшість із цього не можна пробити навіть тактичною ядерною зброєю, не кажучи вже про гіперзвукові ракети з 200-кілограмовою бойовою частиною, з яких 60-80 кг – власне вибухівка.

Ховати там важливі об’єкти для промисловості та управління – це основний спосіб боротьби зі гіперзвуковими ракетами.

А ще – розосередження, коли, наприклад, токарний верстат і місце спорядження мін будуть відокремлені одне від одного й заховані по десятках порожніх цехів.

За таких умов, що б “Циркони” не вразили — воно буде дешевшим, ніж сама ця ракета.

На сьогодні Сили оборони перехоплюють над Києвом найсучасніші російські ракети.

Тож завдання на майбутнє – масштабувати такі результати на великі промислові центри й розосередити все, що можна розосередити.

Кирило Данильченко ,воєнний оглядач