Права на аборт фігурують у цьогорічній європейській виборчій кампанії так, як ми не бачили раніше.
Нещодавнє історичне рішення Франції про внесення права на аборт до Конституції покликане захистити закон, який вперше легалізував аборти в країні в 1975 році. Цей закон – так званий закон Вейль – відстоювала Симона Вейль, одна з найвідоміших і найшанованіших політичних діячів Франції та ікона руху за права жінок.
У 1974 році Вейль, суддя, яку президент Франції Валері Жискар д’Естен запропонував на посаду міністра охорони здоров’я в його уряді, виступила з доленосною промовою. Вона представила Національній асамблеї, яка на той час майже повністю складалася з чоловіків, аргументи на користь декриміналізації абортів з точки зору громадського здоров’я.
Промова зустріла запеклий опір і ворожість, особливо з боку правих політичних сил. Проте Вейл вдалося переконати більшість депутатів проголосувати за її пропозицію. Після схвалення Сенатом закон набув чинності в 1975 році. Таким чином, Вейл стала символом розширення прав і можливостей жінок та їхньої емансипації.
Після свого політичного успіху на національному рівні Вейл взяла участь у перших прямих виборах до Європейського парламенту в 1979 році. Після обрання парламент обрав її своїм президентом, і вона стала першою жінкою, яка очолила одну з європейських інституцій.
Попереду вибори
Політичні партії готуються до останнього раунду виборів до Європейського парламенту в червні, більш ніж через 40 років після того, як Вейл вперше увійшла до цієї інституції. І питання репродуктивних прав знову стоять на порядку денному.
У 2022 році Європейський парламент відчув потребу ухвалити резолюцію, в якій рішуче засудив відступ від прав жінок і прав на сексуальне та репродуктивне здоров’я. Це стало відповіддю на рішення Верховного суду США скасувати рішення у справі Роу проти Вейд, яке гарантувало конституційне право на аборт протягом 50 років. Але це також стало відповіддю на події в деяких країнах-членах ЄС.
Резолюція підкреслила фактичну заборону абортів, яка набула чинності в Польщі в останні роки, але також згадала Мальту, де аборти є незаконними, Словаччину, де доступ до них обмежений, Угорщину, де процедури “недоступні”, та Італію, де права перебувають під загрозою. Важливо, що резолюція також закликала включити право на аборт до Хартії Європейського Союзу про основні права, що означало б, що всі жінки в ЄС матимуть право на доступ до репродуктивного здоров’я такого роду, таким чином пропонуючи їм певний захист від обмежень у їхніх країнах. Цей заклик повторив президент Франції Еммануель Макрон під час церемонії, присвяченій новому конституційному праву на аборт у Франції.
Проте парламентська резолюція маскує внутрішні розбіжності між політичними групами Європейського парламенту, а іноді і всередині них. У той час, коли ці групи розпочинають свої кампанії та передвиборчі маніфести, стає зрозуміло, що питання абортів стало частиною ширшої політичної поляризації, яка спостерігається в Європі.
Багато ультраправих партій, які, за прогнозами, отримають значну перемогу на майбутніх виборах, закликають до обмеження права на аборт. Європейські консерватори і реформісти, права група, яка об’єднує такі партії, як “Брати Італії” та іспанська Vox, заявляє, що хоче “захищати життя від його зачаття до природного кінця”.
Політичні партії, що входять до групи “Ідентичність і демократія”, не мають спільної позиції з цього питання, але деякі з них дотримуються обмежувального підходу. Наприклад, “Альтернатива для Німеччини” нещодавно проголосувала проти пропозиції заборонити закон, що забороняє лікарям надавати інформацію про процедури абортів у Німеччині.
Правоцентристська Європейська народна партія, найбільша політична група в парламенті, залишається розділеною в цьому питанні, але більшість її депутатів погоджуються з тим, що аборти повинні залишатися питанням національної компетенції. Тим часом, групи на іншому боці політичного спектру у своїх передвиборчих маніфестах чітко вказують на необхідність захисту і розширення репродуктивного здоров’я і прав у своїх європейських виборчих програмах. До них відносяться Ліві, Зелені, Соціалісти і Демократи.
Так само ліберальна група “Оновлення Європи” наполягає на більшому узгодженні прав на аборти в ЄС. Саме вона стоїть за нещодавно започаткованим Пактом Сімони Вейль, який закликає до більших загальноєвропейських зусиль щодо гендерної рівності.
Новий термін
Вейл вважала Європейський парламент ключовим інститутом у демократичному розвитку Європейської спільноти. Вона розглядала надане європейцям право голосувати в парламенті як важливу віху і трамплін для посилення участі парламенту в європейській інтеграції та прийнятті рішень. Під її керівництвом Європейський Парламент здобув більше визнання і перетворився на реального політичного гравця.
Вейл обіймала посаду президента протягом трьох років і залишалася членом парламенту до 1993 року. Протягом трьох термінів перебування на посаді депутата Європарламенту вона продовжувала підтримувати питання, пов’язані з правами жінок.
Аргументи, які колись висловлювала Вейль, яка у 2018 році була удостоєна честі бути похованою в Пантеоні (паризькому мавзолеї, зарезервованому виключно для найвидатніших громадян Франції), знову виринають на поверхню напередодні виборів до Європейського парламенту, що викликають гарячі суперечки. Коли 720 новообраних депутатів Європарламенту зберуться на наступний парламентський термін, дискусії та дебати навколо абортів і прав жінок неодмінно продовжаться. Залежно від результатів виборів вони можуть набути іншої тональності і зайняти більш високу позицію.
Автор: Д-р Магдалена Френнхофф Ларсен – викладач політики та міжнародних відносин у Вестмінстерському університеті. Її наукові інтереси зосереджені на управлінні та зовнішніх відносинах Європейського Союзу, а також міжнародних переговорах.
Джерело: The Conversation