Малювання, чи то на тілі, чи на камені — одна з прадавніх форм образотворчого мистецтва.

Найдавніший з відомих малюнків знайшли у 2021 році в печері Бломбос в Південній Африці.

73 тисячі років тому давня людина підібрала шматок охри й використала його, щоб надряпати щось схоже на сучасний гештег на камені.

Здатність до малювання має кожен.

“Це наш перший засіб самовираження й творчості, – каже Джулія Балчин, директорка Королівської школи малювання у Лондоні. — У дитинстві ви отримуєте перші навички малювання ще до того, як навчаєтесь говорити, ходити чи писати”.

А малювання олівцем завжди було життєво важливою практикою для кожного художника, починаючи з епохи Відродження, коли Леонардо да Вінчі проводив докладні анатомічні дослідження людського тіла до наших днів.

Спад інтересу до малюнка почався у 1970-х роках, коли у світі академічного мистецтва його почали вважати “немодним” (особливо малювання з натури), розповідає Баланчин.

Однак тепер це творче заняття набуло нової функції: воно з’єднує нас з нашими тактильними навичками й дає перепочинок від безжальної цифровізації.

Його цінують за терапевтичні якості та відчуття “потоку”. У Британії, приміром, можна пройти арттерапію, звернувшись до Національної служби охорони здоров’я.

Коли художниця Емілі Хаворт-Бут захворіла на міалгічний енцефаломієліт (синдром хронічної втоми), вона не змогла працювати. Спроба читати чи писати не допомагали, розповідає мисткиня.

Під час хвороби вона виявила, що усвідомлене малювання “стало своєрідним якорем, який я могла кинути на землю, щоб заспокоїти себе”.

Малювання помітно зменшило її хвилювання та допомагало уповільнювати дихання. За словами Емілі, це сприяло зціленню. Після сеансу малювання вона відчувала полегшення й приплив ендорфіну, як після занять йогою чи сеансу психотерапії.

Клер Гілман, головна кураторка Центру малювання в Нью-Йорку, також помітила зростання інтересу до малювання.

На її думку, бажання взяти ручку чи олівець і негайно перенести свої почуття на папір особливо приваблює у важкі моменти.

Воно також є своєрідним цифровим детоксом.

А малювання з натури змушує дивитись на світ не через екрани смартфонів й інших гаджетів, від яких ми так залежимо, а власними очима, також трансформувати побачене.

Арт-куратор Роджер Мальберт вважає, що мета малювання може полягати в тому, щоб навчити дивитись на навколишній світ інакше.

“Якщо ви фіксуєте побачене, ви напряму переносите світ у свою свідомість. Малювання може допомогти вам доторкнутись до інших й до самого себе, а також змінити погляд на певні речі”.

Цілющі властивості

Китайська художниця Чжан Яньцзи вважає, що мистецтво може емоційно підтримати й зменшити страждання. Її малюнки пронизує любов до духовного добробуту.

Мальберт також поділяє ідею про цілющі властивості малювання. “Я завжди малював у легкій терапевтичній манері”, – каже він.

Він прирівнює зосередженість під час малювання з натури до занять йогою, “коли ні про що інше не думаєш”. Він вважає, що це може бути “медитативним”.

А художник Джон Г’юїт каже, що занепокоєння, яке він зазвичай відчуває через створення “поганого” малюнка, компенсується задоволенням від ідеально плавної лінії та від несподіваних візерунків та ритмів.

Художник став популярним у 2013 році, коли почав майже щодня публікувати малюнки в інстаграмі.

Найпопулярніша публікація Г’юїта – портрет кота.

Чорні коти завжди набирають найбільше “лайків”, каже він. Але він малює не лише милих тварин. Г’юїт став свідком терактів у Лондоні у 2005 році. Він не мав із собою альбому для малювання, тому зробив 59 малюнків з пам’яті, і пізніше їх показали в Лондонському музеї.

Він малював і свою матір у лікарні в останні дні її життя. “Я відчував, що більше нічого не можу зробити, тому намалював її руку, подушки і ліжко”.

Але найкращі терапевтичні властивості мають спонтанні малюнки, вважає Г’юїт.

“Вони дарують мені величезну й миттєву насолоду, оскільки не відповідають жодним стандартам “правильного” малювання”.

Художник Чарлі Маккесі пристрасно захопився малюванням у дев’ятнадцять років після того, як його найкращий друг загинув в автокатастрофі.

Його книжка “Хлопчик, кріт, лисиця й кінь”, сповнена пронизливих малюнків та міркувань про життя й дружбу, отримала цілу армію шанувальників.

Як каже Мальберт, малювання дозволяє нам налагодити зв’язок зі світом і з самим собою, а також змінює наш погляд на такі речі, як сварки, суспільні потрясіння і навіть прості емоції. Воно буквально може розширити ваш емоційний діапазон.

Беверлі Д’Сільва
BBC Сulture