Українське військове командування вперше заявило, що змогло “нейтралізувати” два десятки російських ракет не засобами ППО, а РЕБ. Західні аналітики кажуть про “переломний момент” в питанні захисту неба України. Але що це значить насправді?

У ніч проти 13 січня Росія провела чергову потужну атаку на українські міста. Армія РФ запустила 40 засобів нападу, зокрема 18 крилатих, шість керованих авіаційних ракет і шість гіперзвукових “Кинджалів”.

Результат збиття виглядав як не надто високий. Сили протиповітряної оборони знищили сім крилатих і одну авіаційну ракету. Однак, як заявило командування Повітряних сил, ще близько 20 російських ракет “не досягли своїх цілей” – внаслідок радіоелектронної боротьби (РЕБ).

“На понад 20 був вплив засобів РЕБ безпосередньо. А також, як вже зазначалось, є і неякісні, можливо, ракети, які можуть просто не долітати до своїх цілей і падати в полі”, – пояснив речник командування ПС Юрій Ігнат.

Це вперше Україна публічно заявила про такий вдалий спосіб протидії російським ракетам.

Американський аналітичний центр “Інститут вивчення війни” (ISW) назвав це “зміною” можливостей українського РЕБу. В ISW вказують, що раніше можливості радіоелектронної боротьби використовували для виведення з ладу російських безпілотників, але не ракет.

“Це якісно новий підхід в боротьбі з ворогом, який полягає в тому, щоб не витрачати дорогі ракети зенітно-ракетних комплексів, а застосовувати РЕБ. Це тепер дає змогу впливати не лише на “Шахеди”, але й на ракети”, – пояснює ВВС Україна колишній заступник начальника генштабу ЗСУ з питань ППО, генерал Ігор Романенко.

Що таке РЕБ?

Радіоелектронна боротьба має широкий спектр застосування і полягає в тому, щоб за допомогою електромагнітного випромінювання та радіосигналів вплинути на пристрої противника. Завдання РЕБ не лише виявити, придушити ці пристрої, але й захистити власні війська.

Засоби РЕБ можуть працювати в активному (генеруючи власне випромінення) чи в пасивному (відбиваючи випромінення ворожого об’єкту) режимі.

“Невидима битва” з використанням радіоперешкод триває вже понад 100 років.

Вважається, що вперше РЕБ в бойових умовах застосували під час російсько-японської війни 1904 року, коли радіостанції російських військ завадили передачі радіоповідомлень між японськими кораблями.

З розвитком техніки механізми РЕБ вийшли на новий рівень, й вже під час Другої світової застосування радіоперешкод стало звичним явищем. Зокрема, фейкові повідомлення в радіоефірі запускали війська союзників, щоб збити з пантелику німецьке командування.

Проте на перший план “радіоелектронна війна” виходить саме зараз, коли в кишені кожного військового є телефон, над полем бою рояться сотні БПЛА, а від супутникової навігації здебільшого залежить, чи влучить снаряд і ракета у ціль.

В таких умовах не дивно, що саме з придушення електронного обладнання противника зазвичай починаються операції на фронті. Також РЕБ захищає важливі об’єкти в тилу.

Системи радіоелектронної боротьби розміщують стаціонарно, а також на автомобілях, бронетранспортерах, кораблях і літаках.

В Україні та Росії є власні розробки в галузі РЕБ і радіоелектронної розвідки (РЕР), хоча обидві продовжують активно використовувати у війні ще радянські системи.

За словами Валерія Залужного, станом на початок повномасштабного вторгнення українські війська мали на озброєнні 65% станцій РЕБ, виготовлених ще за часів СРСР. Новими були лише 25 зразків. На думку головкома, зараз на полі бою “нічийна ситуація” щодо радіоелектронної боротьби.

“Ми практично досягли паритету у виконання завдань РЕБ, що значно ускладнює можливість досягнення переваги як збройних сил Російської Федерації, так і України при застосуванні зброї і військ взагалі”, – резюмує головком.

Змінити паритет може ексклюзивна розробка – секретна українська система “Покрова”.

Ймовірно, саме вона могла забезпечити “нейтралізацію” десятків російських ракет в ніч на 13 січня.

Під покровом “Покрови”

У відкритому доступі мало інформації про роботу чи технічні аспекти “Покрови”. Ледь не вперше публічно про неї заявив саме Залужний у своїй статті від 1 листопада 2023 року для британського видання Economist.

Він повідомив про розгортання загальнодержавної системи РЕБ “Покрова” з можливістю заміни супутникового радіонавігаційного поля (“спуфінгу”), придушення радіонавігації по всій лінії зіткнення та на більшій частині території України.

За декілька днів після обстрілу 13 січня начальник управління РЕБ генштабу ЗСУ, полковник Андрій Стариков в ефірі телемарафону заявив, що “Покрова” вже працює. Хоча і не відповів на пряме питання, чи покриває вона дійсно всю територію країни.

“Скажімо так, вона працює в Україні”, – сказав він.

“Система є передовою в світі, такої ні в кого нема. Вона може здійснювати вплив на наведення крилатих ракет і частково – на БПЛА “Шахед”, – заявив полковник ЗСУ.

Ярослав Калінін, очільник української компанії “НВЦ Інфозахист”, яка виробляє засоби радіотехнічної розвідки, каже, що, можливо, влада зарано розкрила загадку, як вдалося відбити російську ракетну атаку.

“Казати про ефективність таких засобів РЕБ (проти ракет, – Ред.) можна тоді, коли ми можемо гарантувати 150-200% ефективності, а в іншому випадку нехай би росіян думали, чому так сталося, що їхні ракети влучають в поля з кукурудзою”, – пояснює він ВВС Україна.

Фахівець наголошує, що загальнодержавна система РЕБ не обов’язково має покривати усю територію країни. Важливо, щоб вона впливала на супутникову навігацію російської ракети на шляху її польоту. Сенс в тому, щоб система наведення ракети накопичувала помилки, й на кінцевій стадії маршруту вона промахнулась.

“Можливо отримати похибку в наведенні, яка буде від 1 до 10% від дальності польоту ракети. Тобто якщо ракета летіла 1 тис. км, то 1% – це 10 км похибки. Це значить, що бойова частина цієї ракети десь вибухне, але не влучить в місто. Скоріш за все, вона буде дуже далеко від тієї цілі, куди намагалась влучити”.

Але якщо максимально захистити десятками потужних засобів РЕБ лише якийсь один об’єкт, наприклад, будинок у центрі міста, то це не спрацює, пояснює фахівець. Радіоелектронні передавачі почнуть “давити” навігацію ракети орієнтовно на відстані в 1 км. Це дасть похибку при влучанні приблизно 1% тобто 10 м, що, вочевидь, недостатньо. Тому впливати на навігацію ракети треба заздалегідь по усьому маршруту, щоб похибка для визначення позиції накопичувалась.

Сучасні російські ракети, наприклад Х-101, використовують для навігації декілька систем: супутникову, інерційну, а також, ймовірно, вже задіюють механізми сканування рельєфу в польоті для порівняння з цифровим зображенням карти місцевості (аналог американських систем TERCOM i DSMAC).

Інерційна навігація базується на вираховуванні положення ракети на основі показників внутрішніх вимірювальних приладів, наприклад, акселерометра чи гіроскопа. Але при польоті на великі відстані вона накопичує значну похибку. Для корекції залучається супутникова навігація.

“Якщо цю систему заблокувати чи обманути завдяки спуфінгу, то крилата ракета …становиться вже не високоточним, а звичайним боєприпасом”, – вказує полковник Стариков.

При цьому РЕБ не лише спрямовує ракету повз ціль, але й змушує піднятись вище над рівнем землі для ввімкнення вимірювальних пристроїв інерційної системи. Це може зробити її легкою здобиччю ППО.

Що таке спуфінг?

Спуфінг – це підміна, а навіть точніше, корегування даних з супутників навігації, які поступають на приймач ракети або безпілотника. Цей приймач отримує і обраховує спеціальні коди для визначення свого місцеположення відразу з декількох супутників. Існує декілька супутникових угруповань, які належать різним країнам, наприклад американська GPS, російська ГЛОНАСС чи китайська Beidou.

“Спуфінг полягає в додаванні похибки, яку приймач не може відрізнити від справжнього супутникового коду і має враховувати в своїх обрахунках. – пояснює фахівець з РЕБ Ярослав Калінін. – Таким чином, кількість хибних кодів, які ви можете “підмішати” в справжній супутниковий сигнал, в якійсь момент може бути достатньою, щоб ввести в оману приймач”.

Важливо, що антена приймача не знає, звідки прийшов сигнал, тобто їй не важливо – зверху чи знизу. Виходить, в таких умовах не принципово, щоб “фейковий” сигнал РЕБ йшов лише зверху від ракети чи БПЛА.

Фактично, передавач засобу радіоелектронної боротьби імітує існування нового супутникового сузір’я і до 10 реальних супутників додає ще 60 “фейкових”. В таких умовах приймач хибно визначає своє місцерозташування, наприклад, в іншій півкулі Землі.

“Для протидії цьому існують приймачі супутникового сигналу, які будуються на декількох антенах, і які вже можуть оцінити, звідки приходить супутниковий сигнал – з однієї точки чи з декількох. Відповідно, він буде ігнорувати сигнали з напрямків, які йому здаються хибними”, – каже очільник “НВЦ Інфозахист”

Але ці системи також не “безгрішні”. Їх можна перехитрити, наприклад, розміщуючи передавачі “фейкових” сигналів на різних напрямках і в різному просторовому положенні.

“Є безліч комбінацій. Поки що комбінації, які ми використовуємо, нам дозоляють прикривати стратегічні об’єкти і знижувати ефективність застосованих російських ракет. Але боротьба триває і про остаточну перемогу говорити ще зарано”, – резюмує Ярослав Калінін.

Що далі – РЕБ в кожний дім?

Говорячи про сучасні системи радіоелектронної боротьби в ЗСУ, представник генштабу Андрій Стариков зауважує, що вони є новаторськими. “Західні партнери, дивлячись на це, навчаються у нас. І вони здивовані, що під час війни можливо в такі терміни створювати такі системи”, – заявив він.

На фоні підвищення спроможностей українського РЕБа також падає якість російських ракет, твердять в українському військовому командуванні.

Речник Повітряних сил Ігнат зауважує, що під час останніх атак деякі ракети взагалі не долітали до України або падали задалеко від цілі.

Це визнає і російська влада. Наприклад, 2 січня губернатор Воронезької області Олександр Гусєв і міністерство оборони повідомили, що російський військовий літак “випадкового впустив” ракету на село Петропавлівка. Це населений пункт за 70 км від українського кордону.

Через інцидент ніхто не постраждав, але зруйновано близько 10 будинків місцевих мешканців.

“Ми знаходили (в російських ракетах, – Ред.) деталі електроніки іноземного походження, але старіші, ніж ті, які РФ використовувала досі. Відбувається спрощення ракет на рівні електроніки. Коли вони не можуть дістати щось якісне, їм потрібно компенсувати це кількістю. Тобто робити прості аналоги, хай воно і не долітає в них десь”, – пояснює ВВС Україна капітан Андрій Рудик, представник Центру досліджень трофейного та перспективного озброєння та військової техніки ЗСУ.

Повертаючись до питання радіоелектронної боротьби, то Юрій Ігнат публічно закликав місцеві громади закупляти такі системи. Оскільки це не летальна зброя, яку до того ж виробляють цивільні підприємства, то обмежень на такі закупівлі не має бути.

Виробник РЕБів Ярослав Калінін має зауваження щодо цього.

“Тут є плюси і мінуси. Мінуси – це те, що українське законодавство містить кримінальне покарання за втручання в системи телекомунікацій. Я б радив дочекатися роз’яснення від держави щодо цього питання”.

На його думку, окремим місцевим підприємствам не варто розгортати на своїй території потужні засоби РЕБ. “Це не призведе ні до чого хорошого, якщо ці дії не будуть скоординовані з Силами оборони”, – наголошує Калінін.

До прикладу, такий РЕБ може негативно вплинути на українські літаки, вертольоти, безпілотники, а також на пуски ракет ЗСУ.

“Тому це має бути виключно колективний захист. Не на одному-двох підприємствах, а на десятках тисяч, що сформує додатковий шар захисту України”.

Олег Черниш
BBC Україна