Нещодавнє рішення Конституційного суду Німеччини заблокувати план уряду перенаправити 60 мільярдів євро невикористаних коштів на боротьбу з пандемією на проекти, пов’язані з кліматом, підкреслило зростаючі розбіжності в трипартійній правлячій коаліції Німеччини. Крім того, це рішення покликане підірвати економічне зростання в критичний момент.
БЕРЛІН. Раніше цього місяця Конституційний суд Німеччини постановив, що урядовий план перенаправити невикористані кошти допомоги COVID-19 на боротьбу зі зміною клімату порушив так зване боргове гальмо. Рішення є не просто невдачею для канцлера Олафа Шольца; це також може поглибити ідеологічні розбіжності всередині коаліційного уряду та підірвати фіскальну політику країни, створюючи таким чином серйозну загрозу її економічним перспективам.
Німеччина ввела боргове гальмо до своєї конституції в 2009 році, наклавши обмеження, які були набагато жорсткішими, ніж ті, які вимагає Пакт стабільності та зростання Європейського Союзу. Гальмо значною мірою забороняє федеральним урядам і урядам штатів брати нові борги; винятки допускаються лише в крайніх надзвичайних ситуаціях. У 2020 році федеральний уряд скористався цим екстреним винятком, щоб виділити понад 200 мільярдів євро спеціальних фондів для пом’якшення економічного впливу пандемії.
Уряд Шольца спробував використати те саме звільнення, щоб спрямувати 60 мільярдів євро (66 мільярдів доларів), або 1,5% ВВП, із цих спеціальних фондів на промислові субсидії та ініціативи, пов’язані з кліматом. Тоді опозиційний Християнсько-демократичний союз звернувся до суду, який заблокував план уряду на тій підставі, що він не відповідає «конституційним вимогам щодо екстрених запозичень». За іронією долі, саме ХДС під керівництвом колишнього канцлера Ангели Меркель створила цей спеціальний фонд.
Попри те, що це рішення є збентеженням для федерального уряду, особливо для міністра фінансів Крістіана Лінднера, більша проблема полягає в тому, що уряд тепер стикається з дефіцитом 60 мільярдів євро на свої заплановані програми та субсидії. Німецький фонд боротьби з кліматом і трансформацією (KTF) майже вичерпаний, очікується лише 30 мільярдів євро, в основному від торгівлі викидами. Постанова також означає, що уряд не зможе виконати деякі свої зобов’язання, такі як 6,5 мільярдів євро додаткового фінансування Deutsche Bahn, 15 мільярдів євро субсидій для запланованих заводів Intel і Taiwan Semiconductor Manufacturing Company у Магдебурзі та Дрездені, 4 мільярди євро на виробництво екологічно чистої сталі або 1,8 мільярда євро допомоги на опалення домогосподарств.
Крім того, це рішення створює новий рівень економічної невизначеності, змушуючи багато компаній гадати, на які обіцянки вони ще можуть розраховувати. Це має підірвати економічне зростання в критичний момент. Енергетична криза та слабка світова економіка вплинули на Німеччину сильніше, ніж на інші індустріально розвинені країни, і очікуване зниження приватних інвестицій може ще більше перешкодити екологічній та цифровій трансформації економіки.
За наявності достатньої політичної волі цю проблему можна легко вирішити. Бундестаг (парламент) міг би схвалити тимчасове призупинення боргового гальма на 2024 рік, тим самим давши уряду необхідну фінансову гнучкість. Але саме в цьому і полягає суть проблеми: коли мова заходить про фіскальну політику та борг, урядові партії розділені як ніколи.
У той час як Соціал-демократична партія Шольца (SPD) запропонувала реформувати боргове гальмо та запровадити вищі податки для людей із високими доходами та спадщину, Лінднер і Вільні демократи (FDP) пишаються тим, що виступають у ролі ордоліберального сумління країни. Вважаючи, що його політичне майбутнє залежить від дотримання боргового гальма та збереження фіскальної обережності без підвищення податків, Лінднер уже оголосив про плани щодо ще жорсткіших заходів економії. Тим часом, значна частина СДПН разом із Зеленими – третім партнером по коаліції – прагнуть реалізувати свої амбітні (і дорогі) програми. Це ставить Шольца в незавидне становище, коли він змушений узгоджувати дві, здавалося б, суперечливі фіскальні стратегії.
Цей конфлікт підкреслює недоліки боргового гальма та парадоксальність німецької фіскальної політики. У той час як уряди та міністри фінансів на словах говорять про боргове гальмо, вони створюють тіньові бюджети, щоб обійти його обмеження, коли це відповідає їхнім політичним потребам. Це дозволило Німеччині надати величезну фінансову підтримку вітчизняним компаніям під час пандемії та триваючої енергетичної кризи. Водночас, однак, уряд підтримує обмежувальну структурну фіскальну політику, що призводить до недостатніх державних інвестицій і значного зниження якості інфраструктури, освіти та охорони здоров’я. Простіше кажучи, боргове гальмо послужило зручним приводом для фіскальної політики, яка сприяє корпоративним субсидіям за рахунок суспільних благ.
Справжній ризик, який випливає з рішення Конституційного суду, не обов’язково полягає в нестачі коштів, а радше в поглибленні розбіжностей всередині уряду та загрозливому політичному та економічному паралічі. Промисловий сектор Німеччини, який має вирішальне значення для створення добре оплачуваних робочих місць і стимулювання інновацій, повільно сприймає цифрову та екологічну революції. Щоб наздогнати згаяне, уряд має терміново інвестувати в інфраструктуру, фундаментальні дослідження та освіту.
Поглиблюючи політичний глухий кут, рішення Конституційного суду становить серйозну загрозу соціально-економічному розвитку Німеччини. Але окрім внутрішніх наслідків, це рішення також має негативні наслідки для Європи, оскільки уряд Німеччини скористався вердиктом, щоб відхилити прохання ЄС про доповнення до бюджету на 100 мільярдів євро.
За останні два роки Шольцу неодноразово вдавалося подолати великі розбіжності всередині його трипартійної коаліції. Зараз він зіткнувся з найважчим і потенційно визначальним завданням за весь час перебування на посаді: розробити креативну та ефективну стратегію, щоб подолати політичний глухий кут і забезпечити економічну конкурентоспроможність Німеччини у двадцять першому столітті.
Автор: Марсель Фратшер, колишній старший менеджер Європейського центрального банку, є президентом аналітичного центру DIW Berlin і професором макроекономіки та фінансів Берлінського університету Гумбольдта.
Джерело: PS, США