Новини України та Світу, авторитетно.

Як колоніальне минуле вплинуло на сучасну економіку Африки

Очевидно, що після здобуття незалежності, кожна країна Африки пішла власним шляхом, несучи своє ярмо колоніального спадку. Таким чином, можливість виокремити єдиний шаблон, або хоча б спільні риси, пост-колоніального розвитку серед десятків країн з різним минулим є дискусійним питанням і темою робіт багатьох вчених. Крім різних метрополій, буть-то Британія, Франція чи ін., колонії відрізнялися степенем залучення метрополії і її громадян в економіці колонії (поселенські і селянські економіки), та загалом взаємодією між колоністами і місцевим населенням.

Яскравим прикладом впливу різного колоніального минулого є Гана і Кот-д’Івуар. Дві сусідні країни, схожих розміру і географії, пройшли протилежними шляхами розвитку. Кот-д’Івуар зазнав швидкого економічного росту (+ 9.5% ВВП в середньому, щорічно) з 1960 по 1978, але потім поринув в стагнацію і громадянську війну. В той ще час, в Гани майже не зростав ВВП до 1983, після чого почався стрімкий зріст.  Навіть не заглиблюючись в деталі колоніальної спадщини країн, цей приклад чітко показує наскільки різним може бути вплив колоніального минулого і його значення для майбутнього розвитку держави.

Карта колоніального розподілу африки. Джерело
Карта колоніального розподілу африки. Джерело

Якщо намагатись узагальнити вплив колоніального минулого на країни Африки, можна прийти то трьох взаємо суперечних висновків:

a.     Загалом негативний вплив, аргументація якого полягає в звинуваченні європейських метрополій в користувацькому відношенні до колоній і їх ресурсів. Де європейці, замість того щоб оселитися в колоніях і розбудовувати там інституції і системи управління, просто експлуатували ресурси колоній пришвидшуючи розвиток Європи.

b.     Загалом позитивний вплив, набагато менш поширена точка зору, яка ґрунтується на модернізації методів виробництва, будівництві інфраструктури, придушенні внутрнішньоафриканських воєн та інших рисах колоніалізму які можна охарактеризувати як позитивні.

c.     Відсутність значного впливу, пояснюється відносною нетривалістю колоніального періоду в значній частині Африки (тропічна частина) та слабкістю колоніальної держави. Також високо оцінюється роль африканських еліт того часу, які відіграли важливу роль в створенні моделей економіки колоній.

Через надмірну комплексність питання, в цій статті я не намагатимусь відстоювати жодну з цих точок зору. В той же час, я покажу основні тенденції які були закладенні під час колоніального періоду існування Африканських держав, та як різниці між колоніальними правліннями на їх територіях вплинули на їх розвиток в подальшому.

Роль метрополії

Узагальнюючи, важливою вимогою від метрополій до колоній була їх фінансова самодостатність. Тобто колонії повинні були дешево обходитись платникам податків в Європі. Тому часто добробут колонії залежав від її доходу, який, в основному, складався з експорту до метрополії. Це правило діяло як і для Французьких так і для Британських колоній.

Описуючи різницю між двома колоніальними імперіями того часу, прийнято робити акцент на тому, що Британія покладалася більше на Африканських місцевих правителів не намагаючись асимілювати місцевий народ. На відміну від Франції, яка в той же час, яка намагалась насадити французьку культуру і своє громадянство для місцевих народів.

Насправді ж, ці імперії мали більше спільного ніж відмінного, обидва покладаючись на місцевих правителів (хоча Франція більш негативно ставилась до Африканських монархій). Можна відмітити більш інтенсивне використання примусової праці у Французьких колоніях Західної Африки, що пояснюється початково меншим потенціалом територій в плані заробітку для метрополії.

Неоднозначності у факт специфіки впливу метрополії додає дослідження Боссюруа і Конго. Воно показало слабші зв’язки між походженням, міграцією, освітою і професійними досягненнями в минулих Британських колоніях, що підкреслює більші інвестиції в освіту під час колоніального періоду в цих країнах. В той же час, минулі Французькі колонії показали на 30% вищі доходи на душу населення за паритетом купівельної спроможності, що говорить про неможливість однозначного висновку про більш позитивний вплив якоїсь метрополії порівняно з іншою.

Посленські і Селянські економіки

Якщо порівнювати «селянські» і «поселенські» економіки, очевидно, що розподіл багатства і доходів в «селянських» економіках був більш рівномірним ніж в «поселенських». Це підтверджується порівнянням динаміки реальної заробітної плати в цих типах колоній. Як приклад, Гана і Уганда («селянські» економіки) де реальна заробітна плата росла з 1920-30-тих та Південна Африка («поселенська» економіка) де ріст почався у 1970-тих. Також сільський рівень життя в «поселенських» економіках був порівняно нижчий ніж у «селянських» у 20-му столітті. Ще один індикатором більш негативного впливу «поселенського» типу економіки є вищи дитяча смертність порівняно з іншими колоніями.

Але не тільки тип економіки колонії визначав добробут її населення. Бідніші, з об’єктивних причин, таких як: відносно низька кількість землі придатної для сільського господарства та родовищ корисних копалин, колонії (Судан, Танганьїка) мали нижчий рівень фізичного добробуту, що може бути виміряний як рівень зростання середнього зросту населення.

Отож, в «поселенських» колоніях спостерігався нижчий рівень життя корінного населення. Проте, в той ще час, слід відзначити, що в колоніях з більшою часткою землі в руках європейців раніше було покладено початки сучасного виробництва. Яскравим прикладом цього ї Південна Африка, де великі інвестиції уряду в виробництво і притік кваліфікованої робочої сили з Європи, зробили її першою серед країн Африки на південь від Сахари в рейтингу частки виробництва у ВВП у 1960-му. Далі іде Південна Родезія (нині Зімбабве), яка теж була «поселенською».

decoding=”async” src=”https://cdn.drukarnia.com.ua/65367dbc4e72162e15f99c95/images/articles/653cadd74e72162e15034a6d/gayt338473.1802772516.jpeg” alt=”Дані взяті з World Bank”/>
Дані взяті з World Bank

Проте навіть найбільш розвинуті колонії, того часу, не були готові до масової індустріалізації. В першу через недостатню потужність системи електропостачання і низьку якість робочої сили. Намагання, урядами незалежних країн стимулювати це процес (субсидування, захисні тарифи) часто призводили до появи економічної ренти замість конкурентного середовища стимулюючого прибуток.

Підприємництво і ринок

Говорячи про наслідки колоніального періоду для підприємництва Африки, слід почати з наслідків підприємництва Африки для колоніального правління, в період становлення колоній. Економіки західної Африки, які ще перед вторгненням європейських імперій були ринково-орієнтовані, змогли зберегти сільськогосподарське виробництво в руках африканців, через те що вони вийшли на західні ринки раніше ніж колоністи змогли налагодити власний експорт. Це власне і можна і вважати однією з причин чому ці економіки стали «селянськими».

Проте які і в «селянських» та і в «поселенських» економіках, колоніальні уряди довгий час були проти розвитку ринків землі в колонії, проте з часом вони були змушені піти по поступки через появу де-факто такого ринку. Також повільно і неохоче, відбувався перехід від рабства до найманої праці, хоча як і з минулим прикладом, наймана праця витіснила рабство до початку отримання незалежності африканськими країнами.

Якщо говорити про банківські послуги в колоніях. То банки неохоче давали кредити корінним мешканцям, в тому числі через відсутності обов’язкового оформлення прав власності на землю.

Варто відмітити нерівномірність інвестування метрополіями в різні частини Африки. Якщо брати Британську імперію то з 1870 по 1936 роки, 42.8% інвестицій припадало на Південну Африку. Тобто 55.8 фунтів стерлінгів на людину порівняно з 4.8 в Британських колоніях Західної Африки і 3.3 в Французьких.

Також, економіки в який домінували Європейці страждали на появу картелів, що в свою чергу придушувало конкуренцію, на відміну від тих де домінував бізнес Африканців. Після деколонізації монополістичні взаємини похитнулися, але в той же час утворилась проблема фінансового дуалізму, де «формальним» сектором став старий європейський бізнес, а «неформальним» – африканський. Власне, бар’єр взаємодії між ними породжував багато викликів для урядів молодих держав.

Загалом, саме «селянські» економіки Західної Африки змогли зберегти традиції підприємництва зароджені в до колоніальні часи, чого не скажеш про південноафриканські країни, які успадкували європейські традиції.

Інша колоніальна спадщина

Розглядаючи африканські колонії як держави, слід відмітити їх бюджетні обмеження та обмеження у зверненні до грошових ринків через наполягання метрополій бути самодостатніми фінансово. З появою торгівельних рад, як механізму контролю ринку, прибутки уряду зросли, що відкрило їм нові можливості інвестування. Загалом торгівельні ради є одним з важливих колоніальних спадків і поява яких мала значні соціально-політичні наслідки. Загалом їх можна описати, як державні монополії з закупівлі сільскогоспорадської продукції, які мали захищати внурішнього виробника. Хоча їх діяльність мала значно ширші насліки ніж лише економічний протекціонізм.

Ще одним надважливим спадком колоніального періоду стали кордони. Часто вони ділили народи між різними державами, хоча слід відмітити, що деякі кордони не були повністю довільними в своєму походженні і з часом легітимізувались в очах громадян. Розмір держав теж часто був настільки великий, що ставило під питання можливість керування ними, або малий, що ставило під сумнів економічну доцільність існування держави в таких кордонах. Маніпулювання культурами і традиціями зі сторони метрополій поглиблювало старі етнічні конфлікти та створювало нові.

Висновки

Останні дослідження по новому оцінюють важливість впливу доколоніального періоду на колоніальний і пост-колоніальний відповідно. Часто неохоче, але європейські імперії були змушенні рахуватися з інтересами місцевого населення, якщо воно мало до цього розвинуту структуру суспільства і ринок. Власне, колоніальний період, перекроївши мапу Африки, принісши європейські традиції підприємництва і врядування кардинально змінив шлях розвитку Африканських народів. Тому важко сперечатись з тим, що тенденції розвитку пост-колоніальної Африки були закладенні в ті часи. Хоча вони можуть кардинально різнитись від країни до країни в залежності від комбінації факторів таких як тип економіки, географія, природні ресурси, до колоніальна історія, та ін.. Описані вище фактори не можуть дати повноцінної відповіді на питання шляху розвитку пост-колоніальної Африки, але вони дають зрозуміти яким саме чином, колоніальне минуле впливало на пост-колоніальне майбутнє країн, в залежності від різних чинників.

Автор: Vlad Husak

Джерела:

Austin, Gareth. “African Economic Development and Colonial Legacies.” Revue Internationale de Politique de Développement 1 (2010): 11-32.

Settles, Joshua. “The Impact of Colonialism on African Economic Development.” (1996).

Food-Crop Marketing Boards in Tropical Africa


Опубліковано

у

Теги: