В ідеях, що лежать в основі нинішньої глобальної економічної системи, намітився радикальний сюжетний поворот. З часів закінчення Другої світової війни так званий ліберальний міжнародний порядок спирався на вільні потоки товарів, капіталів і фінансів, але сьогодні такий світоустрій дедалі більше виглядає анахронізмом.
Будь-який ринковий порядок підтримуваний ідеями — роздумами про те, як працює система, які ми самі собі розповідаємо. Це особливо стосується світової економіки, тому що, на відміну від окремих країн, світ не має центрального уряду, що грає роль творця правил і контролера за їх дотриманням. Спільно всі ці міркування допомагають установлювати й підтримувати норми, що дають системі змогу працювати впорядковано і пояснюють урядам, що вони повинні і не повинні робити. Коли ці норми закріплено, вони підтримують глобальні ринки так, як не можуть ні міжнародне право, ні торговельні угоди, ні багатосторонні організації.
У ході історії ці глобальні ідеї багато разів змінювалися. Наприкінці XIX століття в межах золотого стандарту світова економіка сприймалася як система, яка сама себе коригує, сама знаходить рівновагу і яка найкраще досягає стабільності, коли в її роботу не втручаються уряди. Згідно з цими міркуваннями, вільний рух капіталу, вільна торгівля та розумна макроекономічна політика здатні принести найкращі результати та світовій економіці, і окремим країнам.
В ідеях, що лежать в основі нинішньої глобальної економічної системи, намітився радикальний сюжетний поворот. З часів закінчення Другої світової війни так званий ліберальний міжнародний порядок спирався на вільні потоки товарів, капіталів і фінансів, але сьогодні такий світоустрій дедалі більше виглядає анахронізмом.
Будь-який ринковий порядок підтримуваний ідеями — роздумами про те, як працює система, які ми самі собі розповідаємо. Це особливо стосується світової економіки, тому що, на відміну від окремих країн, світ не має центрального уряду, що грає роль творця правил і контролера за їх дотриманням. Спільно всі ці міркування допомагають установлювати й підтримувати норми, що дають системі змогу працювати впорядковано і пояснюють урядам, що вони повинні і не повинні робити. Коли ці норми закріплено, вони підтримують глобальні ринки так, як не можуть ні міжнародне право, ні торговельні угоди, ні багатосторонні організації.
У ході історії ці глобальні ідеї багато разів змінювалися. Наприкінці XIX століття в межах золотого стандарту світова економіка сприймалася як система, яка сама себе коригує, сама знаходить рівновагу і яка найкраще досягає стабільності, коли в її роботу не втручаються уряди. Згідно з цими міркуваннями, вільний рух капіталу, вільна торгівля та розумна макроекономічна політика здатні принести найкращі результати та світовій економіці, і окремим країнам.
Дані Родрік