Це фактично період підготовки до наступної війни. Які можливі сценарії?
Інформаційний простір, схвильований заявами президента США Дональда Трампа, не може оговтатися від темпу, який задає нова адміністрація США на треку російсько-української війни. 24 години для припинення війни, про які говорив Трамп перед виборами, перетворилися на 24 доби, але й це виявилося надто швидко для більшості українців та партнерів у Європі.
Насправді Трамп та його представники не сказали нічого нового. Тези, які були проголошені протягом тижня представниками адміністрації США та самим Трампом, були відомі задовго до американських виборів. Припинення вогню, нереалістичність вступу України до НАТО, малоймовірність негайного повернення до конституційних кордонів України у 1991 році – про це Трамп говорив як у статусі кандидата у президенти, так і після інавгурації. Більше того, саме ці параметри і називалися найбільш реальними рамками можливого заморожування війни.
Насправді Трамп та його представники не сказали нічого нового
Підходи України до цих позицій нової адміністрації США офіційно не оголошувалися, тому хвиля заяв Трампа викликала на сполох і емоційну реакцію як в Україні, так і західній пресі. Водночас, очевидно, що Україна не збирається і не обговорюватиме з країною-агресором питання власної суверенної території. Це, в принципі, неможливо навіть з погляду необхідності внесення змін до конституції та підтримання цього рішення конституційною більшістю парламенту. Також Україна не відмовлятиметься від вступу до НАТО, оскільки це також потребує змін до конституції, що дуже важко уявити в поточних умовах.
Предметом переговорів може бути (і найімовірніше) режим припинення вогню по лінії фронту, що складається на даний момент. Але без додаткових умов чи обговорень, тобто жодних скорочень Збройних Сил України (ЗСУ), примусу українців розмовляти російською мовою чи іншими забаганками Кремля.
Хоча є питання, які Путіну не вдасться обійти, – обмін окупованої ЗСУ частини Курської області на території України. Незважаючи на систематичне спростування з боку РФ можливості обговорення обміну територіями, це реальний факт і при формуванні лінії розмежування та умов припинення вогню Курську область потрібно буде включати в цей процес. Все ж таки Путіну доведеться погодитися обміняти Курську область на конституційні українські землі. Одним із справедливих варіантів може бути обмін Курської області на Запорізьку АЕС із прилеглими територіями, що вирішило б цілий комплекс проблем, пов’язаних із військовою окупацією української АЕС російськими військами (у тому числі і з погляду МАГАТЕ).
Демілітаризація окупованого Криму та Чорного моря має стати важливим треком процесу припинення бойових дій між Україною та РФ
Окремий аспект, який поки що випадає з фокусу, – обов’язкова демілітаризація окупованого Криму та Чорного моря. Заморожування війни може створити умови для повернення ЧФ РФ до пунктів базування в окупованому Криму та відновлення активної бойової діяльності у західній частині Чорного моря. При цьому Україна не зможе використати свої морські дрони та інші бойові системи для стримування ЧФ РФ, оскільки це може суперечити умовам припинення вогню між Україною та Росією. Як наслідок, ЧФ РФ може відновити гібридні (що не порушують домовленості про припинення вогню) дії щодо дестабілізації ситуації та формування зони заборони для стабільних морських комунікацій (насамперед з України до Босфору), а також реалізації економічних проектів на шельфі Чорного моря. Росія, ймовірно, прагнутиме зберегти зону нестабільності в Чорному морі для запобігання поновленню активної економічної діяльності як чорноморських країн, так і ЄС та США.
Крім того, цілком вірогідними вважаються прямі диверсії та силові (проте замасковані) атаки на цивільні судна та військові кораблі України та інших країн, а також використання морських дронів та борозни (ударних дронів), що барражують, для завдання ударів по судах, кораблях, об’єктах енергетичних проектів (зокрема).
Очевидно, що в умовах заморожування Туреччина відкриє Босфор та Дарданелли для руху військових кораблів, адже заморожування нівелює вимоги Конвенції Монтре щодо заборони військових морських комунікацій через чорноморські протоки. Це дозволить РФ посилити Чорноморський флот за рахунок передислокації корабельного складу інших флотів. У результаті, враховуючи слабкості ВМС України, як і військових флотів Румунії та Болгарії, Росія знову домінуватиме у Чорному морі. Для Туреччини відновлення морської могутності Росії у Чорному морі також буде небажаним викликом. Тому демілітаризація окупованого Криму та Чорного моря має стати важливим треком процесу припинення бойових дій між Україною та РФ.
Головне в цій ситуації для українців – зрозуміти, що заморожування під тиском Трампа – це період підготовки до другої великої російсько-української війни, яка має остаточно вирішити долю України та імперської Росії, бо поряд вони існувати не можуть на концептуальному та цивілізаційному рівні. Ця війна відбудеться з дуже високою ймовірністю, як тільки фактор Трампа зникне (і водночас не зникне фактор Путіна).
Якщо прийняти цей факт, тоді не буде емоційних гойдалок та вигоряння. Наш план – це підготовка до наступної війни. Отже, рекрутингова система Сил оборони України повинна розвиватися активно з акцентом на мотивацію та військову підготовку всіх громадян України (створення Рекрутингового фонду – одне з питань, що вимагає реалізації), корпусна структура ЗСУ повинна створюватися в найкоротші терміни (зі швидким ліфтом нової генерації генералів, офіцерів – здійснюватись радикально з акцентом на приватні компанії та ініціативи, військова юстиція має сформуватися в ефективну систему.
США, очевидно, більше не захищатимуть європейців від Росії
Паралельне наше завдання – нарешті розбудити Європу. США, очевидно, більше не захищатимуть європейців від Росії. Це той параметр, який міг би стати центральним у формуванні системи безпеки та оборони Європи. Європейці, можливо, спробують нарешті сприйняти Україну як невід’ємну частину Європи, а не буфер, сіру зону чи предмет торгу з РФ. Саме Європа (разом з Україною) має негайно зосередитись на будівництві об’єднаних Сил оборони Європи, зокрема сил стратегічного стримування, які мають включати: ядерні сили стримування (з значним розширенням європейських ядерних здібностей для забезпечення стратегічного паритету з РФ та за безпосередньої участі України); систему ППО (зі створенням інтегрованої європейської системи протиракетної/протиповітряної оборони для посилення стійкості Європи проти стратегічних загроз з боку РФ); ударний компонент далекого радіусу дії (крилаті, балістичні ракети, ударні дрони). Крім того, потрібна власна стратегічна розвідка, система вказівки та управління.
Справді багато роботи. Але якщо цього не зробити, Україна гарантовано стане жертвою нової агресії з боку РФ, а ЄС і надалі залишатиметься лише об’єктом бурхливих геополітичних процесів, які розгортаються на наших очах.
Автор: Михайло Самусь (Mykhailo Samus) – директор New Geopolitics Research Network, співзасновник Консорціуму оборонної інформації.
Джерело: IPG–Journal, ЄС