Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан приймає в Будапешті провідного кандидата від АДПН Алісу Вайдель – зустріч, що має знаковий ефект для Брюсселя.
Віктор Орбан нічого не може з собою вдіяти. У відносинах з партнерами з ЄС він регулярно демонструє чарівність руйнівної кулі: “Багато ворогів – багато честі”, схоже, є його девізом. Зараз він приймає провідного кандидата від AfD Алісу Вайдель у Будапешті в середу, всього за два тижні до загальних виборів. Ініціатива виходила від пані Вайдель, сказав Орбан в інтерв’ю NZZ минулого тижня. “Аліса Вайдель зателефонувала мені і попросила про зустріч”.
Не зрозуміло, що спонукало главу угорської держави до такого кроку. Безперечно, що Орбан уважно стежить за німецькою політикою. Це очевидно і зараз. Кілька днів тому він заявив на Х: “Я з нетерпінням чекаю на ваш візит, @Alice_Weidel! Берлін завжди був містом стін. Настав час знести ще одну!”
Отже, хоча Віктор Орбан хоче зруйнувати “брандмауер”, в інтерв’ю NZZ він досить обережний, щоб трохи дистанціюватися від AfD. У партії є божевільні фігури і позиції, які “не можуть бути частиною політичної культури в 21 столітті”. І, звичайно, він також приймає запрошення на переговори від інших німецьких політиків, таких як канцлер Олаф Шольц. Але ця “небезпека”, за мудрим самоусвідомленням Орбана, “не є гострою”.
Однак лаконічного словесного дистанціювання від АдН навряд чи буде достатньо, щоб запобігти більш серйозним образам, особливо з боку ХДС/ХСС. Викликає подив, чому Орбан вдарив по гомілках ХДС саме зараз, а не будь-коли. Якщо вірити опитуванням, ХДС/ХСС стоїть на порозі повернення до канцлерського крісла і, таким чином, матиме вирішальний вплив на європейську політику Німеччини. Більше того, не так давно “наш друг Віктор” був гостем щорічної конференції ХСС у Зеєні, Верхня Баварія, у січні 2019 року. Досі і “Фідес” як партія, і офіційна Угорщина намагалися зберігати певну дистанцію від AfD.
Орбан все ще має амбіції об’єднати націонал-консервативні та правопопулістські групи в Європарламенті в одну парламентську групу.
Багато що вказує на те, що політичною точкою зникнення цього жесту є зовсім не Берлін, а Брюссель. Тоді крок Вайделя став би вираженням того, що Орбан втратив надію на те, що в осяжному майбутньому йому вдасться налагодити кращі відносини з Європейською народною партією, членом якої є ХДС/ХСС. Зараз на карту поставлено політичний баланс сил у брюссельських інституціях: Орбан все ще має амбіції об’єднати націонал-консервативні та правопопулістські групи в Європарламенті, щоб сформувати парламентську групу, яка б мала потенціал замінити ЄНП як найбільшу групу.
На думку Орбана, “великий правий альянс” можливий і після закінчення війни в Україні. “Єдиною перешкодою для цього є різне ставлення до Росії”. Депутати Європарламенту від AfD мали б вирішальне значення для цього проекту – навіть якщо голова державної канцелярії Орбана кілька днів тому виключив приєднання AfD до групи “Патріоти”, принаймні в “найближчому майбутньому”. З “великим правим альянсом” націонал-консервативні сили також принесли б на землю в Брюсселі політичну міць, яку вони вже давно накопичили в національній політиці. Кілька днів тому N-VA, партія-член “Європейських консерваторів і реформаторів”, перебрала на себе головування в уряді Бельгії. А у Відні, за 300 кілометрів вгору по Дунаю, представник європейських “патріотів” Герберт Кікль стукає у двері канцелярії на площі Бальхаусплац.
Тому не дивно, що засновник “Фідесу” вважає, що він знаходиться на правильному боці історії. Звичайно, цьому посприяло обрання Дональда Трампа. Орбан, якого Трамп деякий час тому звеличив як “великого лідера”, останніми роками також дуже інтенсивно розвивав відносини з американськими консерваторами. Заяви Трампа також вказують на те, що на його погляд на війну в Україні сильно вплинули переговори з Орбаном. Угорський уряд розглядає інавгурацію олігарха як “поворотний момент у міжнародній політиці”, початок “нової ери у світовій політиці”. І цього разу Угорщина на правильному боці. “Для мене послання полягає в тому, – сказав Орбан в інтерв’ю NZZ, – що Віктор, ти на боці переможців!”
Чи справді це так, ще належить з’ясувати. Однак безсумнівним є те, що угорський уряд, який перебуває під великим економічним, бюджетним і внутрішньополітичним тиском, нагально потребує поліпшення відносин зі США: Ані показники зростання угорської економіки, ані рейтинги “Фідес” наразі не виглядають надто вражаючими. Принаймні, в осяжному майбутньому не варто очікувати більше зустрічних вітрів з боку Вашингтона. А от з боку Німеччини, ймовірно, буде. Чи дійсно це була мудра ідея прийняти заклик пані Вайдель, ще належить з’ясувати.
Автор: Д-р Ернст Гіллебранд очолює офіс Фонду ім. Фрідріха Еберта в Будапешті. Раніше він очолював відділ аналізу міжнародної політики, відділ Центральної та Східної Європи, а також був керівником офісів у Варшаві, Парижі, Лондоні та Римі.
Джерело: IPG–Journal, ЄС