Заплановане припинення американської допомоги розвитку викликає роздратування і невпевненість. Ми ведемо репортажі з Південної Африки, Непалу та Грузії.
Південна Африка
Спокій, з яким Південна Африка очікувала на друге президентство Трампа минулого року, раптово закінчився наприкінці січня. До цього головною турботою цієї країни було не втратити привілейований доступ до американського ринку в рамках торговельної програми AGOA. Потім було оголошено про раптове припинення виплат від американського агентства з розвитку USAID. Це потенційно впливає на 17 відсотків фінансування програм лікування та профілактики ВІЛ/СНІДу в Південній Африці.
Гуманітарний вплив заморожування платежів у новій індустріальній країні, Південній Африці, безумовно, менш масштабний, ніж в інших країнах, тому що система охорони здоров’я просто менше залежить від виплат допомоги. Також поки що не зрозуміло, чи фінансування, отримане Південною Африкою від Надзвичайного плану президента США з надання допомоги у боротьбі зі СНІДом, скорочено ПЕПФАР, фактично підпадає під дію заморожування допомоги, чи буде продовжуватись і надалі. За словами міністра закордонних справ Рональда Ламоли, уряд ПАР ще не отримав жодного офіційного повідомлення від США з цього приводу.
Однак, поки південноафриканський уряд все ще намагався з’ясувати справу USAID, Вашингтон продовжив цілеспрямовані нападки на ПАР. США припинять усі виплати Південній Африці через нібито “масові порушення прав людини”, написав Трамп на соціальній платформі Truth Social. Він стверджував, що ПАР конфісковує землю і “дуже погано поводиться з певними групами людей”. Ілон Маск, чия сім’я розбагатіла в апартеїдній Південній Африці, не забарився з відповіддю і звинуватив країну у “відверто расистських законах про власність”.
Зауваження стосувалися Закону про експропріацію, який був прийнятий парламентом у березні 2024 року після багаторічних дискусій і набув чинності 23 січня цього року за підписом президента Сиріла Рамафоси. Закон регулює, як і за яких умов держава може експропріювати землю в суспільних інтересах. Він ґрунтується на Конституції та оновлює правове регулювання з 1970-х років. Однак він застосовується лише в тому випадку, якщо попередні переговори про придбання землі були невдалими, і, як правило, передбачає виплату компенсації.
Абсурдні атаки з боку США викликали обурення в усіх таборах Південної Африки.
Абсурдні нападки з боку США викликали обурення в усіх таборах Південної Африки. Навіть Демократичний альянс, який раніше ледь не ризикував розпадом коаліції через критику закону про експропріацію, відчув себе змушеним захищати закон від неправдивих заяв. Президент Рамафоса, який вже надав довгоочікуваний контрапункт хвалькуватості Трампа на Всесвітньому економічному форумі в Давосі своєю виваженою промовою про цінність солідарності та співпраці, відреагував по-державницьки. Він не став би підходити до США з мискою, бо надавати фінансову допомогу чи ні – це, зрештою, їхнє рішення. Але він звернувся б до “непорозуміння” щодо закону про експропріацію і роз’яснив би дезінформацію про ситуацію в Південній Африці.
На кону не лише двосторонні відносини між Південною Африкою та США. Державний секретар США Марко Рубіо також послався на закон про експропріацію і оголосив на Платформі X, що він не братиме участі в цьогорічній зустрічі G20, оскільки ПАР нібито переслідує “антиамериканський” порядок денний. Як доказ він навів офіційний девіз південноафриканського головування в G20: “Солідарність, справедливість, сталість”.
Спираючись на пріоритети бразильського головування, ПАР хоче просувати в G20 багатосторонні рішення у сфері глобальної торгівлі, міжнародної фінансової системи та боротьби зі зміною клімату. Очевидно, що ніхто не може розраховувати на підтримку США, яким ПАР зрештою передасть головування в G20. Тому Німеччина та ЄС повинні поглиблювати своє партнерство з ПАР вже зараз. Зрештою, обидві країни зацікавлені в захисті та реформуванні багатостороннього порядку, заснованого на цінностях і правилах. – Ута Дірксен, FES Йоганнесбург
Непал
Протягом десятиліть Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) відіграє центральну роль у наданні допомоги Непалу в галузі розвитку. Починаючи з 1951 року, американське агентство інвестувало в країну понад мільярд доларів, що зробило Непал одним з найбільших одержувачів американської допомоги. Ці кошти в основному були спрямовані на охорону здоров’я, освіту, сільське господарство та належне врядування, а також на запобігання стихійним лихам та боротьбу зі зміною клімату, причому близько 90 відсотків коштів було розподілено через неурядові організації, і лише десять відсотків – безпосередньо через державу. Це зробило USAID одним із найбільших двосторонніх донорів Непалу на сьогоднішній день – виплати допомоги на розвиток становили до 25 відсотків національного бюджету Непалу в останні роки.
Тому призупинення фінансування USAID викликало велике занепокоєння в Непалі. Окрім прямого впливу на близько 30 міжнародних і майже 300 непальських НУО та їхніх співробітників, які залежать від цих коштів, існує ризик того, що держава не зможе закрити прогалини у життєво важливих сферах, таких як охорона здоров’я та освіта, у короткостроковій перспективі. Непал, який вже бореться з високим рівнем безробіття серед молоді та слабким економічним зростанням, ризикує зазнати ще одного економічного шоку в короткостроковій перспективі, який особливо сильно вплине на найслабших членів суспільства. Наслідки з точки зору адаптації до зміни клімату та запобігання стихійним лихам у країні, яка неодноразово потерпає від сильних землетрусів та повеней, майже неможливо передбачити.
Хоча більшість непальців критично ставляться до виведення військ, лунають також голоси, які досить вороже ставляться до американської співпраці у сфері розвитку. Дехто вважає політичні та економічні реформи втручанням у внутрішні справи Непалу, яке ігнорує місцеві потреби. З цієї точки зору, виведення військ означає звільнення від західного впливу і зміцнення власного суверенітету країни у своєму розвитку.
Китай, який вже інвестує значні кошти в Непал, може заповнити цю прогалину і ще більше розширити свою присутність.
Майбутнє Договору Корпорації “Виклики тисячоліття” (MCC) між США та Непалом, який передбачає терміново необхідні інвестиції в енергетичну та транспортну інфраструктуру важкодоступної гімалайської республіки на загальну суму 500 мільйонів доларів США, все ще залишається під питанням. Хоча з моменту підписання угод у 2017 році їхня імплементація відбувається повільно, партнерство Непалу зі США є важливим доповненням до співпраці з двома потужними сусідами – Китаєм та Індією, незважаючи на внутрішньополітичну критику.
Це пов’язано з тим, що вихід USAID, за яким можуть послідувати подальші американські програми співпраці у сфері розвитку, матиме далекосяжні геополітичні наслідки. Китай, який вже інвестує значні кошти в Непал, може заповнити цю прогалину і ще більше розширити свою присутність. Близько 30-40 китайських організацій у сфері зменшення бідності та гуманітарної допомоги вже працюють у країні. Китайська ініціатива “Один пояс, один шлях”, ймовірно, набуватиме все більшого значення в майбутньому. Таким чином, Непал може набути більшого значення як стратегічний партнер для реалізації амбіцій Китаю в Південній Азії. Водночас очікується, що Індія намагатиметься посилити свій вплив, оскільки Непал традиційно підтримує тісні відносини зі своїм південним сусідом.
Для Європи, і особливо для Німеччини, вихід USAID відкриває можливість активніше долучитися до співпраці у сфері розвитку та виступити в ролі стабілізуючого партнера в регіоні. Непал потребує сильних партнерів поряд з Індією та Китаєм, щоб зберегти свій статус геополітично нейтральної країни. – Наталія Фігге, ФЕС Непал
Грузія
Після більш ніж двох місяців протестів після заяви правлячої партії “Грузинська мрія” про призупинення переговорів про вступ до ЄС і після парламентських виборів, які супроводжувалися звинуваченнями у масових фальсифікаціях, новина про заморожування коштів USAID пролунала як бомба в і без того розпаленій атмосфері на Південному Кавказі. Для “Грузинської мрії” це була несподівана підтримка з боку Вашингтона: прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе заявив, що кошти USAID використовуються “для підбурювання революцій”, а не для “благодійних цілей”. А спікер парламенту Шалва Папуашвілі нагадав про звинувачення на адресу USAID та Національного фонду підтримки демократії (NED) у впливі на попередні вибори в Грузії – у відповідь на твіт Ілона Маска, який назвав шахрайством отримання NED зарплат журналістів грузинського телеканалу.
Уряд Грузії розглядає заморожування американських коштів як підтвердження свого обмежувального підходу до громадянського суспільства та засобів масової інформації. Суперечливий “Закон про прозорість іноземного впливу”, який прискорив розрив між Тбілісі та його західними партнерами минулого року, вимагає від НУО та інших організацій громадянського суспільства, які отримують понад 20 відсотків свого фінансування з міжнародних джерел, реєструватися у загальнодоступному реєстрі – порушникам загрожують значні штрафи.
Залишається сподіватися, що це лише короткостроковий акт внутрішньополітичного театру у Вашингтоні, який матиме значний зовнішньополітичний вплив.
Дії адміністрації Трампа, можливо, підштовхнули прихильників жорсткої лінії в грузинському керівництві до того, що вони перебувають на правильному шляху і негайно запроваджують нові обмеження: У середу було оголошено про закон про регулювання ЗМІ, який забороняє іноземне фінансування ЗМІ, а також про посилену версію так званого “закону про агентів”.
Серед багатьох організацій громадянського суспільства спостерігається паніка – в тому числі серед тих, які не є політично активними, а займаються, наприклад, соціальними питаннями, охороною здоров’я, захистом довкілля або культурою. Негайне заморожування фінансування не лише призвело до безладу в плануванні проектів, але й часто занурило організації та їхніх співробітників в екзистенційну кризу. Той факт, що багато завдань у Грузії, які насправді має виконувати держава, протягом останніх десятиліть були “передані на аутсорсинг” організаціям громадянського суспільства, які не можуть вижити без іноземної підтримки, наприклад, допомога у боротьбі зі СНІДом, підтримка внутрішньо переміщених осіб з Південної Осетії та Абхазії або робота з людьми з обмеженими можливостями, дається взнаки.
Залишається надія, що це лише короткостроковий акт внутрішньополітичного театру у Вашингтоні зі значним зовнішньополітичним впливом – і що з переорієнтацією роботи USAID проекти в переважній більшості випадків все ж таки будуть продовжені. Однак занепокоєння залишаються, особливо у сферах політики, які не вписуються у світогляд Трампа та Маска: вільні медіа, боротьба з антропогенною зміною клімату, ЛГБТІ, гендер та розмаїття. Грузинські організації побоюються не лише за своє майбутнє у все більш авторитарному середовищі, але й за життєво важливу міжнародну підтримку, яка підтримувала їх дотепер. – Марсель Рьотіг, FES Південний Кавказ
Автори: Ута Дірксен очолює південноафриканський офіс Фонду ім. Фрідріха Еберта в Йоганнесбурзі. Раніше вона працювала у FES як представниця країни в Беніні та керівниця регіонального профспілкового проекту в Уругваї.
Наталія Фігге очолює офіс FES в Катманду та регіональний проект з гендерної рівності в Азії.
Марсель Рьотіг очолює регіональний офіс Фонду ім. Фрідріха Еберта на Південному Кавказі та відповідає за Грузію, Вірменію та Азербайджан. Раніше він був представником Фонду в Україні та Молдові, представником у Білорусі та заступником представника Фонду в Російській Федерації.
Джерело: IPG–Journal, ЄС