Політика новообраного президента США не принесе майже нічого позитивного для менш освічених американців і не покращить життя більшості інших. Багаті стануть багатшими, найбагатші стануть набагато багатшими, а всі інші боротимуться зі зростанням інфляції, скороченням державних послуг та наслідками поспішної дерегуляції.
ВАШИНГТОН, округ Колумбія – Друга адміністрація новообраного президента США Дональда Трампа розпочинає роботу опівдні 20 січня. Безперервна виборча кампанія Трампа після програшу Джо Байдену в 2020 році передбачає краще організоване повторення його першого терміну, з тим же акцентом на зниження податків для стимулювання економіки, підвищення тарифів для реформування торгівлі США зі світом і депортації якомога більшої кількості іммігрантів, щоб створити більше можливостей для американських робітників. Але часи змінилися, і реальність навряд чи відповідає риториці.
У 2016 році, коли Трамп вперше став президентом, Сполучені Штати переживали тривалий період низької інфляції. Федеральний резерв утримував відсоткові ставки на рівні близько нуля протягом усього періоду його правління. Однак цього разу все зовсім інакше. Інфляція різко зросла під час пандемії COVID, і ФРС все ще остерігається її повторного зростання – тому процентні ставки залишаються відносно високими. Запропоноване Трампом зниження податків означає фіскальний стимул для економіки з низьким рівнем безробіття. Будь-які ознаки перегріву будуть зустрінуті більш жорсткою монетарною політикою.
Трамп багато говорив про зміну керівництва ФРС, але він не може звільнити голову ФРС Джерома Пауелла, не ризикуючи при цьому підвищити довгострокові процентні ставки та інфляцію. У 2025 році відбудеться скорочення податків, переважно для багатих людей, і пов’язана з цим втрата доходів підірве довгострокову фіскальну стійкість. Через більший дефіцит процентні ставки залишатимуться вищими, ніж були б в іншому випадку, а долар може зміцнитися, що створить труднощі для американських експортерів та країн, які позичали в доларах.
У питанні тарифів світові лідери (і фінансові ринки) зрозуміли, що Трамп говорить голосно, але має дуже маленьку палицю. Він, без сумніву, гучно запровадить кілька гучних тарифів, але бізнес-інтереси США одразу ж почнуть шукати лазівки і лобіювати винятки. Іноземні лідери здійснять паломництво до Мар-а-Лаго, пограють у гольф і домовляться про взаємні пільги (ми не обкладатимемо митом ваш бурбон, якщо ви не обкладатимете митом наш коньяк, а ми купуватимемо більше американських систем протиповітряної оборони).
Трамп може проігнорувати всі ці особливі благання і наполягати на підвищенні тарифів для всіх. Але це призведе до ще більшої відплати з боку торговельних партнерів і ще більших протестів з боку великих компаній, які зараз його підтримують. Останнє, чого хоче Трамп, – це втрата робочих місць всередині країни, що може статися, якщо американські компанії будуть змушені платити більше за імпорт і втратять конкурентоспроможність на експортних ринках. Якщо іноземні лідери не будуть виставляти його в поганому світлі на полі для гольфу і наголошуватимуть на робочих місцях, які їхні компанії створюють у США (особливо в штатах, контрольованих республіканцями), то все стане предметом розумної дискусії.
На нелегальну імміграцію Трамп, безумовно, вплине. “Прикордонна стіна” – це ілюзія, яка не має жодного реального значення. Але Трамп вже погрожує покарати Мексику та інші країни (навіть Канаду!) високими тарифами та іншими заходами, якщо вони не стримуватимуть іммігрантів, і це матиме певний ефект. Трамп також може виявитися достатньо розумним, щоб послабити американські санкції проти Венесуели, що дозволить більше нафти потрапити на світовий ринок, а також допоможе венесуельській економіці. Це зменшить тиск на венесуельців, що змушує їх емігрувати, а також потіснить Іран і Росію (обидві країни покладаються на продаж нафти для фінансування закупівель електронних деталей у Китаї для використання в озброєннях).
Трамп може піти далі, зібравши і депортувавши мільйони людей, які перебувають у США нелегально. Але масова депортація завдасть шкоди основним секторам економіки (таким як сільське господарство і будівництво), спричинить масові соціальні потрясіння і змусить його бізнес-союзників скоротити свої інвестиції (і створення робочих місць). Знову ж таки, нам слід очікувати на політичні спекуляції та сенсаційні заголовки, але реальність не надто зміниться (нелегальна імміграція вже скоротилася).
Отже, що ж насправді зробить Трамп? Чи придбає він Гренландію (або Канаду!), чи якимось чином відновить контроль над Панамським каналом, чи зменшить підтримку НАТО з боку США? Жодна з нещодавніх заяв Трампа на ці теми не є безглуздою, але їх також не слід сприймати буквально. Знову ж таки, Трамп хоче отримати те, що він вважає (і що він може представити як) “кращу” угоду для США. Якщо він зараз не говорить, що це означає, це означає, що він відкритий для пропозицій – або він може просто визначити будь-яку кінцеву точку як стратегічну перемогу.
Саме так сталося за першої адміністрації Трампа, коли були переглянуті переговори з Мексикою та Канадою щодо НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю). Спочатку Трамп погрожував розірвати НАФТА “в перший же день”. Зрештою, він задовольнився невеликими модифікаціями (зокрема, зміною правил походження товарів у спосіб, прийнятний для всіх сторін) і ребрендингом, який перетворив НАФТА на Угоду про вільну торгівлю між США, Мексикою і Канадою (USMCA – United States-Mexico-Canada Agreement).
Відбувається ширша переформатування світу, але це не має нічого спільного з новою адміністрацією, яка навряд чи зможе ефективно на це відреагувати. Наприклад, Трамп все ще використовує войовничу мову щодо протистояння Китаю та Ірану, але обидві країни вже перебувають у поганій економічній формі і навряд чи становлять загрозу регіональному порядку – не кажучи вже про міжнародний мир. І, як і за часів своєї першої адміністрації, Трамп обіцяє відмовитися від іноземного втручання (тоді – в Афганістані та Іраку, зараз – в Україні). Але потреба Росії в безпілотниках і ракетах для запуску по Україні зробила президента Владіміра Путіна повністю залежним від Китаю. Чи справді Трамп (і Республіканський Конгрес) хочуть віддати ослабленому президенту Сі Цзіньпіну нелегітимну і криваву перемогу в Україні?
Що дійсно хвилює американських виборців, так це хороші робочі місця та вартість життя. Але “популістський” порядок денний Трампа – програма диму і дзеркал, що підтримується страхом перед уявними ворогами – заздалегідь приречена на провал. Трамп успадкував сильну економіку, але його фірмова політика не зробить майже нічого позитивного для менш освічених працівників або суттєво покращить життя більшості інших американців. Натомість багаті стануть багатшими, найбагатші стануть набагато багатшими, а всі інші, швидше за все, боротимуться зі зростанням інфляції, скороченням державних послуг та наслідками поспішної дерегуляції.
Автор: Саймон Джонсон, лауреат Нобелівської премії з економіки 2024 року та колишній головний економіст Міжнародного валютного фонду, є професором Школи менеджменту ім. Слоуна Массачусетського технологічного інституту, директором факультету ініціативи MIT “Формування майбутнього роботи” та співголовою Ради з системних ризиків Інституту CFA. Він є співавтором (разом з Дароном Ачемоглу) книги “Влада і прогрес”: Наша тисячолітня боротьба за технології та процвітання (PublicAffairs, 2023).
Джерело: PS, США