Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну експерти продовжують перейматися питаннями: чи вступить Мінськ у війну, чи наважиться Росія на повну анексію Білорусі, чи Лукашенку вдасться зберегти хоч тінь незалежності? Ці питання залишалися в центрі уваги протягом усього 2024 року.
2024 рік ознаменувався подальшим зближенням Білорусі з Росією в політичній і військовій сферах.
У грудні, під час зустрічі Володимира Путіна і Олександра Лукашенка в Мінську, було оголошено про постачання ракетного комплексу “Ліщина”, здатного нести ядерну зброю. Також було підписано договір про гарантії безпеки, що передбачає використання російської тактичної ядерної зброї, розміщеної в Білорусі.
“На жаль, ми продовжуємо спостерігати фактичну анексію Білорусі Росією, де Лукашенко жертвує суверенітетом і незалежністю своєї країни заради збереження власної влади. Білорусь також відіграє роль у підтримці війни Путіна проти України. І не можна забувати, що 2022 року Лукашенко дозволив використовувати територію Білорусі для початку повномасштабного вторгнення в Україну. Зараз ми бачимо, як Росія розміщує все більше зброї та ракетних систем на території Білорусі, посилюючи її мілітаризацію”, – вважає виконавчий директор Інституту Джорджа Буша Девід Крамер.
“Відносини між Росією і Білоруссю стають дедалі тіснішими, – каже професор східноєвропейської історії в Університеті Альберти Девід Марплс. – На території Білорусі вже близько року перебуває тактична ядерна зброя. Наскільки вона дійсно готова до використання, ми не знаємо. Однак ще більш важливим є те, як об’єдналися медіапростори двох країн. Зараз вони фактично транслюють одну й ту саму пропаганду, спрямовану проти Заходу як головного ворога. Польща зображується потенційним агресором проти Білорусі. Все це обґрунтовується необхідністю захищати країну від вторгнення НАТО, хоча НАТО ніколи не загрожувало Росії”.
Білоруський режим знову, як і 2021 року, спробував організувати міграційну кризу, спрямовуючи потоки мігрантів із Сирії, Іраку та країн Африки до польського кордону. Польська влада заявила про безліч випадків агресії з боку мігрантів, включно з нападами на прикордонників. Варшава відреагувала створенням 200-метрової буферної зони і збільшенням кількості прикордонників. Литва і Латвія також посилили захист своїх кордонів, щоб запобігти можливим провокаціям.
“Лукашенко виконує для Путіна безліч корисних завдань: від використання міграції як зброї до надання нової військової техніки. Йому дозволено іноді робити приємні заяви Заходу, але, по суті, всі ключові рішення, весь “гамбургер”, як то кажуть, готують у Москві”, – стверджує старший радник Центру Росії та Європи при Інституті миру США Дональд Дженсен.
Проте Лукашенко 2024 року, як і багато разів у минулому, намагався лавірувати, демонструючи готовність до діалогу із Заходом. Уперше за довгий час він звільнив понад 200 політв’язнів.
“Лукашенко завжди залишає собі лазівку. Він перетворює Білорусь на супутник Росії, але намагається зберегти свободу дій, – вважає колишній посол США в Білорусі Кеннет Яловіц. – Звільнення ув’язнених і заяви про те, що Білорусь чинитиме опір анексії, – це його спосіб демонструвати незалежність. Однак усі вже давно втомилися від цієї гри. Я думаю, що він сподівається зіграти якусь роль, якщо почнуться переговори між новою адміністрацією США, Україною і Росією. Він хоче підвищити свою значимість, показати, що він усе ще важливий гравець. Але на мій погляд, сьогодні Лукашенко – другорядний гравець, який виконує роль прикриття для Росії”.
При цьому не всі експерти згодні з думкою, що Білорусь повністю втратила свою незалежність.
“Росія, ймовірно, і не прагне поглинути Білорусь, – каже Дженсен. – Путіну достатньо того, що Білорусь – це супутник, що нагадує східноєвропейські країни часів холодної війни. При цьому ми бачимо, що або Путін недостатньо довіряє військовій силі Лукашенка, або самому Лукашенку. Навіть для завдань, які, здавалося б, могли виконувати білоруси, залучають північнокорейців. Це багато про що говорить. Це показує, що баланс, який намагається утримувати Лукашенко, працює – він залишається при владі, не втратив самостійності. Він говорить усе потрібне Путіну, але також робить заяви про можливий опір у разі анексії. І в суспільстві, безумовно, є приховані настрої проти окупації з боку Росії”.
Дженсен додає, що Росія не хоче ризикувати внутрішніми заворушеннями в Білорусі, які можуть відволікти решту ресурсів Москви.
Водночас у 2024 році з’явилися нові ознаки можливого залучення білоруської армії у війну в Україні.
“Угоди про створення нових російських військових баз у Білорусі та досягнуті домовленості дають підстави вважати, що тепер створено всі умови для залучення білоруської армії у війну в Україні, – пояснює Марплс. -“Теоретично це завжди було можливо, але тепер для цього є конкретна підтримка. І тут я хотів би повернутися до опитування, яке проводилося 2022 року. Понад 86% опитаних тоді виступили проти участі білоруської армії у війні в Україні. Відтоді війна стала ще жорстокішою, ніж тоді, і я сумніваюся, що настрої в суспільстві сильно змінилися”.
Політолог Вільнюського університету Тетяна Чулицька, навпаки, відзначає тривожні тенденції:
“У сфері держуправління ми спостерігаємо абсолютний пріоритет тих, хто належить до силового блоку, тих, хто дотримується репресивного і силового сценарію розвитку подій. Це люди, які, по суті, готові ставити геополітичні інтереси, причому навіть не Білорусі, а Росії, вище за інтереси білоруського народу. Тобто, по суті, займатися тим, щоб обслуговувати зовнішню, політичну, військову позицію Росії і Путіна. Це насправді дуже тривожна тенденція, тому що, на мій погляд, вона, на жаль, наближає війну до Білорусі”.
Утім, незалежно від бажання Лукашенка, війна у 2024 році сама почала наближатися до кордонів Білорусі. Моніторинговий проєкт “Беларускі Гаюн” повідомляє, що з липня 2024 року в повітряний простір Білорусі залетіло щонайменше 356 російських дронів, які використовуються у війні з Україною. Їхнє число зростає: якщо в липні було зафіксовано 9 дронів, то в листопаді – вже 151.
Максим Москальков