Різні сценарії щодо майбутнього Сирії гаряче обговорюються на вершині світового порядку денного поряд з проблемами в Газі, Лівані та Україні. Висновки більш-менш однакові. Безсумнівно, що зміни будуть. Тому що тепер зрозуміло, що статус-кво не може зберегтися в тому вигляді, в якому він є.
Поки опозиція повалила статуї Асада і увійшла в Дамаск, за столом переговорів прискорився рух дипломатії. Насправді, наш міністр закордонних справ Хакан Фідан обговорював нову Сирію зі своїми російськими та іранськими колегами на Дохійському форумі в Катарі вчора.
Можна сказати, що на цьому саміті була зламана ручка Асаду.
Власне, слідом за паном Ердоганом з критикою Башара Асада і підтримкою опозиції виступив і емір Катару шейх Темім бін Хамед ас-Сані.
Заява катарського лідера про те, що «Асад втратив можливість», свідчить про те, що Сирія тепер буде рухатися до нового політичного майбутнього.
У цьому контексті, коли ми дивимося на розвиток подій на місцях і підходи регіональних і глобальних гравців, на перший план виходять п’ять різних сценаріїв майбутнього Сирії.
Перший сценарій – це повалення Асада і встановлення Сирійської Демократичної Республіки альянсом опозиційних груп з різними фракціями та ідеологічними розбіжностями замість баасистського режиму. Хоча така можливість є дещо складною, її підтримали б Туреччина, Росія, США, Європа, Катар і, до певної міри, Ізраїль, оскільки це дозволило б зберегти територіальну цілісність Сирії.
Другий сценарій – створення Сирійської Ісламської Республіки. У цьому сценарії основна увага приділяється центральній організації «Хаят Тахрір аш-Шам» (ХТШ) та її філіалам. У цьому сценарії, в якому ХТШ становитиме кістяк, до влади прийде не такфірістський уряд, близький до країн Перської затоки. Іншими словами, країна буде передана в руки людей із салафітським менталітетом, які не мають ідеологічної ворожнечі з Ізраїлем і США. Не впадаючи в політичну та історичну наївність, можна сказати, що відносини такої структури з Туреччиною йтимуть паралельно з відносинами з країнами Перської затоки. Іншими словами, замість того, щоб прокладати шлях для Туреччини, вони будуть дотримуватися прагматичного підходу, який розглядає Туреччину як щит у відносинах із Заходом і проти своїх регіональних конкурентів.
Третій сценарій передбачає створення антишиїтської арабської держави під керівництвом Ізраїлю. Основною доктриною цього проекту буде створення антиіранського і анти-«Хезболли» уряду, націленого на шиїтський Півмісяць. Пріоритетним завданням тут є блокування «Хезболли» з півночі і припинення логістичної і військової підтримки Іраном ліванської «Хезболли» з боку Ірану.
Таким чином, Ізраїль, який убезпечить фронт, з якого здійснюються атаки з Лівану, тобто з півночі, зможе легко реалізувати свій проект анексії всієї Палестини, включно з Газою і Західним берегом річки Йордан.
Четвертий сценарій передбачає створення Федеративної Республіки Сирія під керівництвом США. У такий спосіб країна буде балканізована шляхом поділу на дрібні кишенькові держави під сунітською, курдською, друзською та алавітською сферами впливу. Головним принципом цього клаптикового проекту, який буде підтриманий Ізраїлем, буде створення простору для держави PKK/YPG/PYD, націленої на Туреччину.
П’ятий і останній сценарій – це поділ і фрагментація Сирії. За цим сценарієм, якщо опозиція і країни, що її підтримують, не зможуть домовитися, громадянська війна знову поглибиться. Це призведе до повного розпаду Сирії та її політичного поділу на сунітську, курдську, друзську та алавітську держави.
Здається, що Туреччина вжила заходів обережності проти всіх цих сценаріїв. Це пов’язано з тим, що замість імперіалістичних проектів, яким бракує історичної, військової, економічної та політичної глибини, буде досягнута трансформація влади в Сирії, яку очолює/очолюватиме Туреччина.
Коротше кажучи, і регіональна, і глобальна кон’юнктура, і розвиток подій у Сирії вказують на те, що Дамаск схилиться на користь Туреччини. Сподіваюся, ми не помиляємося…