Північна Корея – союзник Росії, завдяки якому російсько-українська війна багато в чому перебуває у непростій для України ситуації.

Мільйони артилерійських снарядів, десятки балістичних ракет, артилерія та інше озброєння, яке слідує “східним експресом” з портів КНДР до російських арсеналів, зробили можливим перехоплення ініціативи та наступ армії РФ з осені 2023 року.

“Без КНДР Росія фактично не могла б воювати так, як вона воює зараз”, – вважає аналітик Михайло Самусь.

А Договір про стратегічне партнерство між Росією та Північною Кореєю означає, що в майбутньому військова співпраця між Москвою та Пхеньяном буде тільки розширюватися. З урахуванням мілітаризації КНДР та її військових запасів – це тривожна тенденція як для України, так і для всього Заходу та Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Дипломатія Пхеньяна: Крим і ООН

Москва і Пхеньян мають досвід десятиліть військової та політичної співпраці ще з часів глобального протистояння СРСР зі Сполученими Штатами та Корейської війни у 1950-х рр.

І хоча цей союз проходів різні стадії інтенсивності, з 2014 року КНДР беззастережно підтримує вторгнення Росії в Україну.

Північна Корея визнала російську анексію Криму і в 2017 році випустила політичний атлас світу, де Кримський півострів зображений частиною РФ.

З 2022 року КНДР, разом з такими країнами, як Сирія, Білорусь та Еритрея, виступала або проти, або утримувалася при голосуваннях за резолюції Генасамблеї ООН, які засуджували вторгнення Росії в Україну.

У липні 2022 року Пхеньян визнав “незалежність” так званих “ДНР” та “ЛНР”, після чого Київ формально розірвав дипломатичні відносини з КНДР.

Однак виключно політичною підтримкою Володимира Путіна лідер Північної Кореї Кім Чен Ин не обмежується.

Східний експрес

З літа 2023 року зафіксовані перші ймовірні поставки озброєнь з Північної Кореї до Росії.

В липні того року тодішній міністр оборони Росії Сергій Шойгу відвідав Пхеньян.

А за кілька тижнів після цього три вантажних судна почали курсувати між північнокорейським містом Раджин та непримітним російським портом під назвою Дунай, що розташований між Владивостоком і Находкою і раніше був відомий як радянська база підводних човнів часів Холодної війни.

Завдяки супутниковим знімкам міжнародні спостерігачі відстежили, що контейнери з далекосхідного Дунаю у підсумку опинялися в місті Тихорєцьк у Краснодарському краї.

“Зображення високої роздільної здатності, зібрані в районі Тихорєцька, підтверджують швидку розбудову складу боєприпасів тут, починаючи з серпня 2023 року – тоді ж, коли почалися північнокорейські поставки з Раджина”, – йшлося в аналітичному звіті британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) під назвою “Східний експрес: таємний шлях поставок з Північної Кореї до Росії”.

Мова йде про 719-ту базу артилерійських боєприпасів у Тихорєцьку, яку військові оглядачі (наприклад, американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень, CSIS) називають стратегічно важливим російським арсеналом зберігання боєприпасів з КНДР.

“Звідси північнокорейська зброя та боєприпаси можуть бути відправлені на склади матеріально-технічного забезпечення на кордоні з Україною для розповсюдження у підрозділи на передовій”, – додавали у RUSI.

У жовтні 2023 року Білий дім заявив, що за даними американської розвідки, Північна Корея направила Росії більше тисячі контейнерів з боєприпасами для війни в Україні.

З того часу, за повідомленнями американських, українських і південнокорейських джерел, поставки військових вантажів з КНДР до Росії не припинялися.

Окрім Тихорецька, важливими пунктами на маршруті північнокорейських контейнерів CSIS називає 68-й арсенал в Моздоку (Північна Осетія) та відновлений аеродром Єгорлицька в Ростовській області.

Спостерігачі відзначають зростання активності на всіх цих об’єктах, починаючи з жовтня 2023 року, та припускають, що вони також є “стратегічно важливими для південної Росії та війни в Україні”.

Що передає КНДР Росії

Снаряди

З часів Корейської війни та епохи тісних контактів з СРСР Північна Корея отримала величезну кількість боєприпасів та артилерії радянського зразка.

На основі цього вона розвивала і власний військово-промисловий комплекс та виробництво снарядів – мова, перш за все, про калібри 122-мм та 152-мм.

Ці боєприпаси сумісні з артилерією, яку зараз використовує російська армія проти України, – гаубицями Д-20 і Д-30, САУ “Гвоздика”, “Мста-С”, “Акація”, гарматами “Гіацинт-Б”.

Північна Корея накопичила мільйони чи навіть десятки мільйонів цих снарядів.

За оцінками уряду Південної Кореї, зараз КНДР здатна виробляти близько двох млн артилерійських боєприпасів на рік. Її снарядні заводи, як відзначив південнокорейський міністр оборони Шин Вон-сік у лютому 2024 року, “працюють на повну потужність”.

При цьому невідомо, скільки ще старих запасів є на її складах.

Тому можливі обсяги поставок снарядів КНДР у Росію почали оцінюватися шестизначними цифрами.

У листопаді 2023 року, через кілька місяців після ймовірного початку поставок “східного експреса”, Bloomberg з посиланням на розвідку Південної Кореї писав, що Пхеньян передав Москві більше одного млн снарядів.

У кінці грудня того ж року міністр оборони Південної Кореї припускав, що Росія могла отримати від КНДР до 2,3 млн 152-мм снарядів.

А на початку грудня вже нинішнього року Володимир Зеленський в інтерв’ю японському агентству Kyodo News заявив, що тільки з початку 2024 року Північна Корея начебто відправила Росії 3,5 млн артилерійських снарядів.

У ГУР України назвали “Інтерфаксу” оцінки північнокорейських поставок російській армії за весь час – більш як 5 млн боєприпасів великого калібру. У червні схожі цифри давало міністерство оборони Південної Кореї (щоправда, лише на основі підрахунків відправлених в Росію контейнерів).

Південнокорейське інформаційне агентство Yonhap допускає, що кількість отриманих росіянами 152-мм снарядів від КНДР може перевищувати 6 млн.

У будь-якому разі, мова йде про величезні обсяги, які, наприклад, перевершують постачання Україні снарядів від країн ЄС (у 2024 р. Київ має отримати від європейців близько 1,5 млн снарядів).

Балістика

За даними Білого дому, Росія з кінця 2023 року почала використовувати північнокорейські балістичні ракети малої дальності (400-600 км).

Мова йде про KN-23 та KN-24 – перша за своїм виглядом і характеристиками нагадує російську “Іскандер-М”, друга – американську ATACMS.

І хоча північнокорейські ракети поступаються і російським, і американським аналогам за точністю (перша зафіксована KN-23, випущена по Україні 29 грудня 2023 року, впала у полі в районі Запоріжжя), свої функції для російської армії вони все одно виконують.

“Росія використовує ці додаткові озброєння для поповнення своїх ракетних арсеналів, щоб більш ефективно знищувати критичну інфраструктуру України з меншими витратами”, – пише німецький Інститут з міжнародних питань та безпеки (Stiftung Wissenschaft und Politik).

“Застосовуючи масу дешевших ракет з Ірану та Північної Кореї Росія може кількісно виснажувати інколи дуже ефективні системи протиповітряної та протиракетної оборони України”, – додають німецькі аналітики.

За даними українського ГУР, Пхеньян вже передав Москві близько 100 таких ракет.

Артилерія

Ствольна та реактивна артилерія довгий час була одним з пріоритетів розвитку армії КНДР – так Пхеньян намагався створити загрозу “моря вогню” для південнокорейської столиці Сеула, що розташована не так далеко від кордону.

Тому поруч з запасами снарядів Північна Корея має на озброєнні різноманітні артилерійські системи та РСЗВ.

У листопаді стало відомо, що КНДР передала Росії 170-мм самохідні установки М1989 Koksan – свої найпотужніші великокаліберні гармати.

Вони здатні бити на 35-45 км і покликані не лише замінити втрачені росіянами далекобійні гармати “Піон”, а й покращити ефективність їхньої контрбатарейної боротьби проти західної артилерії, на зразок німецьких САУ PzH 2000 чи французьких CAESAR.

Водночас, як повідомила українська розвідка, окрім “Коксанів” російська армія отримала від КНДР також 240-мм реактивні системи залпового вогню.

Мова йде про аналоги радянських “Ураганів” під назвою М1991 “Юче 100”, які, за твердженням Північної Кореї, можуть використовувати касетні та високоточні боєприпаси на дистанції 40-60 км.

За даними ГУР України, Росія отримала 50 “Коксанів” та 20 “Юче 100”.

Солдати

Про відправку військового контингенту Північної Кореї в Росію для участі в бойових діях проти України з жовтня повідомляли і Україна, і Південна Корея, і Сполучені Штати.

Зрештою, залучення північнокорейських військовослужбовців до неназваних завдань у Росії не заперечив і Володимир Путін.

За даними розвідки Південної Кореї, в Росію могли відправитися до 12 тисяч бійців армії КНДР.

І хоча українські медіа ще на початку жовтня писали про загибель внаслідок ракетного обстрілу шістьох північнокорейських офіцерів в окупованих Росією районах Донбасу, чітких підтверджень участі військових Північної Кореї у бойових діях проти України немає.

Якщо військові КНДР справді візьмуть (чи вже беруть) участь у війні проти України, то наступними важливими питаннями щодо північнокорейського контингенту в російській армії є формат їхньої участі – чи це будуть окремі повноцінні підрозділи, на зразок батальйонів, полків чи навіть бригад, чи вони будуть приданими формуваннями у складі підрозділів армії РФ.

Але найголовніше тут – можливі розміри контингенту з Північної Кореї, що може воювати за росіян, а також його функції: чи буде це штурмова піхота, чи артилерія, чи інженерні частини, чи все одразу.

Танкові снаряди, кулемети, протитанкові ракети

Номенклатура північнокорейської військової підтримки Росії може бути ще ширшою.

Об’єднаний комітет начальників штабів Південної Кореї припускає, що російські танкісти отримали від КНДР снаряди для танків “серії Т” (радянська лінійка T-54/55, T-62, T-72, T-80, T-90 тощо).

Крім того, російські телеграм-канали публікували фото використання росіянами північнокорейського кулемета Typе 73 калібру 7.62.

Нарешті, є дані про постачання в армію РФ північнокорейських реактивних снарядів для “Градів”, а також протитанкових керованих ракет 9М113 для комплексів “Конкурс”.

Список того, що Росія отримує чи може отримувати від мілітаризованої економіки КНДР, вочевидь, не є вичерпним і може бути ширшим – як за різноманітністю, так і за кількістю.

Особливо з врахуванням Договору про стратегічну співпрацю між Росією та КНДР, який набрав чинності 4 грудня.

Чи могла б Росія наступати без КНДР

“Фактор КНДР інформаційно недоопрацьований. Без них росіянам було б дуже важко. І війна рухалася б зовсім інакше. Можливо, вони не могли б наступати”, – відзначав нещодавно голова фонду “Повернись живим” Тарас Чмут в ефірі “Мілітарного”.

Схожі думки в розмові з BBC Україна висловлює директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

“По боєприпасах північнокорейські снаряди становлять приблизно 50% від того, що застосовують росіяни. Тобто, без КНДР Росія фактично не могла б воювати так, як вона воює зараз”, – вважає він.

Про те, що половина снарядів, які використовує російська армія проти України, поставлена з Північної Кореї, у жовтні писала британська Times, з посиланням на західну розвідку.

А CNN стверджує, що і третина балістичних ракет, якими атакує російська армія, також приїхала “експресом” північнокорейських союзників Москви.

Тож вплив КНДР на війну в Україні та наступ росіян по всій лінії фронту важко переоцінити.

Показовим є час, коли почалися поставки снарядів, ключового елементу військової підтримки КНДР, – літо-осінь 2023 року.

Це час невдалого українського “контрнаступу”, після якого російська армія перехопила ініціативу й почала наступ на Авдіївку. І мільйонні поставки північнокорейських боєприпасів – один з факторів, який зробив це можливим.

“Пхеньян відіграє роль вирішального постачальника. За наявними оцінками, Північна Корея могла експортувати до Росії до 13 тис. контейнерів із 6 м млн артилерійських снарядів протягом останніх двох років. У поєднанні з власними річними виробничими можливостями (майже 3 мільйони снарядів) Росія може використовувати проти України 5,5 мільйонів артилерійських снарядів щороку”, – наголошує німецький Інститут з міжнародних питань та безпеки.

Михайло Самусь каже, що Кремль використовує Північну Корею як військовий завод, який живить російську армію для війни в Україні.

“Характеристики північнокорейської диктатури дозволяють легко забезпечувати необхідну кількість робочої сили і таким чином досягти швидкого нарощування виробництва боєприпасів, тих самих снарядів і балістичних ракет”, – твердить аналітик.

Водночас він звертає увагу і на велику роль Китаю.

“Без Китаю нічого б не було. Сама по собі КНДР досить бідна, очевидно, що в цій системі, яку вибудовує Росія, Китай відіграє важливу роль. Верстати, сировина, комплектуючі – все це китайське, придбане за російські інвестиції. Тобто це система, яка працює за участі трьох сторін, а не просто Росія-Північна Корея”, – говорить Самусь.

Ще одна важлива послуга, яку робить Північна Корея Росії – спільна координація в боротьбі з західними санкціями, у чому Пхеньян має багаторічний досвід. І це – один з пунктів Договору про стратегічну співпрацю.

“ВПК Росії та КНДР потребують зовнішніх ресурсів, таких як напівпровідники. Тому обидві сторони виграють від спільного розширення та зміцнення своїх каналів контрабанди та мереж постачання. Аналіз уламків північнокорейських і російських ракет в Україні свідчать, що Москва та Пхеньян досі здатні закуповувати електронні компоненти на міжнародному рівні”, – пише Інститут з міжнародних питань.

Чому Росія і КНДР так дружать

Дружба Північної Кореї та Росії останнім часом дійсно активно міцнішає.

Міністр оборони РФ Андрій Білоусов під час недавнього візиту в Пхеньян у кінці листопада заявив: “Росія та КНДР – добрі сусіди й давні друзі… Сьогодні дружні зв’язки Росії та КНДР активно розширюються в усіх напрямках, включно з військовою співпрацею. Розраховуємо на тісну та плідну взаємодію з корейськими товаришами”.

У відповідь міністр оборони КНДР Но Гван Чхоль назвав найбільшим пріоритетом бойову дружбу і взаємодію між арміями двох країн.

“Безперервно їх зміцнювати і розвивати – така постійна позиція нашої армії”, – підкреслив воєначальник.

Такі ж теплі заяви лунають з боку лідерів Росії та КНДР.

У жовтні Кім Чен Ин привітав Путіна з днем народження і назвав відносини РФ і КНДР “непереможним союзом”.

Північнокорейський лідер висловив упевненість, що Путін й далі вестиме Росію “до перемоги і слави”. Він також підтвердив повну підтримку Північної Кореї “справедливій справі російської армії і народу”.

А також підкреслив, що “Пхеньян завжди буде разом із Москвою”.

Аналітик Михайло Самусь застерігає, що поки Росія матиме достатньо грошей від торгівлі нафтою, її схема співпраці з КНДР буде лише розвиватися, що є проблемою для України. І не тільки для неї.

“КНДР за допомогою Росії посилюється, розвиває свої можливості, будує перший атомний підводний човен, нові балістичні ракети. Вона перетворюється на проблему не тільки для Південної Кореї, але і для Японії та США, всього Азійсько-Тихоокеанського регіону. Тому в інтересах Заходу зруйнувати цю економічну систему “осі зла”, – вважає експерт.

Протидіяти цьому можна також економічно.

Ключовою тут може стати позиція нової адміністрації Дональда Трампа по економічній боротьбі з Китаєм, а також щодо наповнення міжнародного ринку дешевою нафтою, що знизить її ціну, а відповідно – і доходи Кремля.

“Для Росії це може бути катастрофою. А якщо у Росії не буде фінансів, а Китай буде зайнятий тим, що намагатиметься протидіяти тиску Сполучених Штатів, то “вісь зла” буде неспроможна зберігати нинішню ефективність”, – прогнозує Михайло Самусь.

“Це призведе до того, що Північна Корея просто не зможе виконувати завдання Росії”, – додає він.

Водночас залучення Росією підтримки КНДР з її не дуже якісною та часто застарілою продукцією ВПК свідчить про погану ситуацію у самій РФ з боєприпасами, яких їй, можливо, не вистачило б на роки війни на виснаження.

І це стосується не лише снарядів, а і потенційної прямої участі у боях військових з Північної Кореї.

“Залучення корейців як “expandable infantry”, тобто “піхоти-розхідника”, – це зовсім інша реальність. І вона вкотре фіксує те, що ми забуваємо або ігноруємо – що у Росії не менш серйозна проблема з залученням людей [ніж в України]”, – звертає увагу аналітик фонду “Повернись живим” Микола Бєлєсков.

“Росія не має безліміту, вона теж має проблеми. І як наслідок, питання в тому, щоб протримати здатність України воювати до певного часу”, – вважає він.

Сергій Морфінов