Російські війська близькі до захоплення важливого укріпрайону ЗСУ біля передмість Покровська. Вже найближчим часом армія РФ може почати битву за місто.

Наступ в бік Покровська російські війська ведуть фактично без зупинки вже близько 10 місяців, після того, як окупували Авдіївку наприкінці лютого 2024 року.

За цей час їм вдалося подолати майже 50 км вглиб української території і наблизитись до останнього великого промислового центру Донеччини, що перебуває під контролем Києва.

Загальмувати стрімкий наступ противника українському командуванню вдалося наприкінці літа, завдяки перекиданню резервів.

Однак вже у листопаді-грудні, після швидкого захоплення сусіднього міста Селидове, рух армії РФ знову прискорився і зараз вона близька до перерізання логістики Покровська та початку операції із захоплення населеного пункту.

Падіння цього міста, попереджають аналітики, може призвести до важкого удару по економіці України. Це останній працюючий великий центр вугледобувної і сталеварної промисловості.

Небезпечний прорив

Падіння Селидового відбулося наприкінці жовтня, коли українські підрозділи відійшли з міста, щоб уникнути оточення. Однак ЗСУ не вдалося вибудувати надійну оборону на його околицях і російська армія продовжила просування далі на захід, реалізуючи свою мету – обійти Покровськ з півдня і відрізати місто від усіх логістичних маршрутів.

Основний напрям руху армії РФ пролягав вздовж залізничного насипу і річки Солона. За півтора місяця росіянам вдалося подолати близько 11 км і взяти під свій контроль села Вишневе, Григорівка, Петрівка, Жовте, Новопустинка.

Зупинити подальший рух противника на захід мав потужний укріпрайон ЗСУ на лісистій височині між селами Новотроїцьке і Шевченко.

Військовий оглядач, головний редактор видання “Цензор.нет” Юрій Бутусов каже, що фортифікації на цій ділянці були побудовані дуже грамотно: правильно обрана позиція, підготовлена смуга оборона, укріплення розгалужені та надійно захищені від дронів і артилерії.

Однак, вказує він, через проблеми з боєздатністю військ, які тримали цю ділянку фронту, російська армія змогла стрімко захопити ці українські позиції фактично без протидії. Бутусов покладає провину на прорахунки військового командування.

“Противник захопив його (укріпрайон ЗСУ) без бою, зайшов туди раніше ніж військове командування направило туди хоча б одну людину”, – каже Бутусов.

На його думку, ситуація “кричуща і потребує розслідування”.

Наразі командування ЗСУ перекинуло під Новотроїцьке і Шевченко додаткові резерви в спробі стримати росіян. Ведуться жорсткі бої. Онлайн-мапа DeepState показує, що станом на 12 грудня Новотроїцьке окуповане майже повністю, а Шевченко – приблизно на 70%.

Речник оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця”, що відповідає за цей район, Назар Волошин каже, що українська армія намагається відновити втрачені позиції біля Покровська. Зокрема біля сусіднього з селом Шевченко населеного пункту Відродження (раніше – Новий Труд).

“Противник атакував наші укріплення на покровському напрямку, західніше Відродження та південніше Новотроїцького, і внаслідок тривалих боєзіткнень було знищено дві наші позиції, одну втрачено”, – сказав він в ефірі телемарафону.

У випадку падіння цього укріпрайону російські війська зможуть прорватися до сусіднього селища Піщане і захопити терикон шахти імені Тараса Шевченка. Ця панівна висота дозволить встановити контроль над ключовою логістичною артерією Покровська – трасою на Павлоград і Дніпро, що на 7 км північніше.

Що буде з Покровськом

Російські диверсійно-розвідувальні групи вже намагаються “просочуватися” в межі міста Покровська, каже ВВС Україна співзасновник проєкту DeepState Роман Погорілий.

“Противника помітили вже далеко за селом Шевченко. Вони будуть продовжувати рухатися в бік Покровська. Я не кажу, що от зараз почнеться масштабний наступ на місто, але вони вестимуть розвідувальну і дестабілізаційну діяльність, намагатимуться “промацувати” українську оборону”, – вважає OSINT-аналітик.

Також Погорілий вказує на те, що росіяни перекинули на цей напрямок досвідчені підрозділи операторів ударних БПЛА, зокрема на оптоволокні. Це дозволяє їм вражати залізничний і автомобільний транспорт біля Покровська.

“Останнім часом це основна тактика росіян – перекриття логістичних шляхів. Так було біля Вугледару, Селидового, а зараз відбувається біля Курахового, Великої Новосілки і Покровська, – каже керівник DeepState. – Відсутність нормальної логістики призводить до збільшення втрат і послаблення оборони”.

Український історик і військовий аналітик Михайло Жирохов з посилання на свої джерела каже, що траса Покровськ-Павлоград-Дніпро вже не є доступною для військової логістики. Бійцям ЗСУ рекомендували використовувати інші шляхи.

“Дорогою на Дніпро вже не користуються. Вона вже в зоні досяжності FPV-дронів. Прийшло у війська розпорядження нею не користуватися” – повідомив він ВВС.

Крім того, за його даними, почалося часткове виведення українських підрозділів, в першу чергу артилерії, за межі міста.

На думку аналітика, в разі суттєвого погіршення ситуації з логістикою ЗСУ повністю вийдуть з міста. Повторення “бахмутської м’ясорубки”, тобто важких боїв за кожну вулицю в населеному пункті, навряд чи слід очікувати, переконаний він.

У разі перерізання траси на Павлоград відносно безпечною для відходу залишається лише польова дорога на північ – в бік селища Добропілля.

Про намір РФ обрізати логістику українського війська каже і Сергій Філімонов, командир батальйону “Вовки да Вінчі”, що входить до складу 59-ї мотопіхотної бригади і воює саме на покровському напрямку.

“Наразі я не бачу потреби ворогу атакувати Покровськ в лоб. Я думаю що він буде намагатися вийти в бік траси між Покровськом і Павлоградом. Це може бути як по Донецькій області, так і по Дніпропетровській”, – сказав він на початку грудня в інтерв’ю телеканалу 1+1.

“Але загалом шанси у ворога захопити Покровськ є. Шанси великі”, – сказав комбат.

Що відбувається на інших фронтах

Основні свої зусилля, сили і засоби Росія зараз кинула на три сусідні напрямки: Покровський, Курахівський і Времівський. Загальна чисельність угруповання, що воює тут, складає, за підрахунками військових експертів, до 150 тисяч осіб.

За останні тижні російська армія змогла просунутися в межах міста Курахове, однак українські військові поки що стримують її намагання вийти на трасу Донецьк-Запоріжжя західніше від міста.

В разі успіху РФ змогла б не лише перерізати надзвичайно важливу логістичну артерію, але й взяти в оточення велике угруповання ЗСУ.

При цьому з північного флангу росіяни вже перебувають за 2-3 км від траси біля селища Дачне, а з півдня вперлися в рубіж річки Сухі Яли, що за 5 км від дороги. Найбільш небезпечна ситуація для ЗСУ тут склалася в районі сіл Романівка, Ганнівка і Успенівка.

Цю “кишеню” в 8 км від Курахового вже тривалий час утримують українські бійці, не даючи росіянами змоги наблизитись до міста з півдня. Однак станом на вечір 12 грудня аналітики DeepState зафіксували стрімке просування РФ до Успенівки, що, принаймні, на онлайн-карті вказує на реальну загрозу оточення українських позицій в цьому районі.

Інформації про відхід підрозділів ЗСУ з цієї небезпечної ділянки або їх розблокування немає.

Попри несприятливе розгортання ситуації на південному Донбасі, українські війська знаходять тут можливість для контратак, особливо на найбільш загрозливих ділянках фронту.

Так, на початку грудня ЗСУ змогли відбити село Новий Комар і не допустити оточення важливого укріпрайону в селищі Велика Новосілка, а 11 грудня українські бійці відкинули росіян від Костянтинопольського, що якраз поруч з вищезгаданою “кишенею” біля Успенівки.

Координатор групи “Інформаційний спротив”, полковник запасу Костянтин Машовець звертає увагу, що великий російський наступ на цій ділянці фронту останнім часом почав розвалюватись на окремі “фрагменти” і уповільнюватися.

Тобто армії РФ ще вдається прориватись на тактичному рівні на окремих ділянках, але оперативно-тактична “результативність” цих успіхів вже виглядає “достатньо дискусійною”, вважає Машовець.

“Робиться це все вкрай повільно, із чималою кількістю втрат. Противник повзе якимись “ривками”. Ще місяць тому, ці “ривки” хоч були систематизованими, зрозумілими й вкладалися у якусь оперативно-тактичну логіку, прослідковувався задум, була очевидною наявність у противника якогось відповідного плану. Але зараз я так сказати не можу”, – резюмує експерт.

Крім того, на його думку, поступово зростає рівень спротиву передових підрозділів ЗСУ на Курахівському і Времівському напрямках.

Хоча він поки що й не дозволяє повністю зупинити армію РФ, визнає експерт.

Олег Черниш