Війна в Україні поставила перед світом складні питання: як досягти миру, зберігши державність і захистивши інтереси країни? Відповіді шукають не лише в Києві, а й у провідних столицях світу. Нещодавня зустріч Президента України Володимира Зеленського, новообраного Президента США Дональда Трампа та Президента Франції Еммануеля Макрона в Парижі стала ще одним важливим кроком у цій боротьбі. Водночас звучать ідеї, що тимчасова передача окупованих територій Росії може стати частиною стратегії для швидкого завершення конфлікту.
Зустріч у Парижі: новий етап міжнародної політики
7 грудня 2024 року в Єлисейському палаці Зеленський, Трамп і Макрон обговорили шляхи досягнення справедливого миру. Президент України назвав переговори продуктивними, підкресливши, що всі сторони прагнуть завершення війни на умовах, які гарантуватимуть безпеку України.
Хоча зустріч тривала всього 20 хвилин і завершилася без спільної заяви, її значення виходить далеко за межі формальностей. Це був сигнал про готовність міжнародної спільноти підтримувати Україну. Дональд Трамп, здійснивши свою першу закордонну подорож після перемоги на виборах, висловив рішучість брати участь у вирішенні глобальних криз, включаючи війну в Україні.
Тимчасова втрата територій: стратегічний маневр, а не поразка
Колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг нещодавно заявив, що тимчасова передача окупованих територій може стати варіантом для досягнення перемир’я. Він наголосив, що це не означає остаточну відмову України від цих земель. Натомість Київ має отримати надійні гарантії безпеки, такі як вступ до НАТО або інші форми підтримки.
Президент Зеленський також неодноразово підкреслював, що головним пріоритетом є захист тих регіонів, які залишаються під контролем України, а повернення окупованих територій може бути відкладене до сприятливих умов. Це підхід, який дозволяє зберегти ресурси, людський капітал і економічну стабільність у важкі часи.
Історія свідчить: території можна повернути
Історія доводить, що тимчасова втрата територій не є кінцем боротьби. Ось кілька яскравих прикладів:
- Ельзас-Лотарингія: після франко-прусської війни 1870-1871 років Франція втратила ці території, але Версальський договір 1919 року повернув їх завдяки дипломатії.
- Польща: тривалий період поділів між сусідніми імперіями не зупинив польський народ, і після Першої світової війни Польща відновила свою незалежність.
- Ізраїль: після 1948 року, втративши частину територій, Ізраїль використав дипломатію та підтримку партнерів для зміцнення своїх позицій.
Україна, маючи підтримку понад 50 країн, опинилася у значно сильнішій позиції, ніж багато країн, які досягли успіху в поверненні своїх земель. Безпрецедентна міжнародна солідарність забезпечує потужну платформу для майбутніх дипломатичних перемог.
Глобальні зміни у геополітиці: ослаблення Росії
На тлі змін у глобальній політиці Росія дедалі більше втрачає вплив. Її залежність від Китаю, технологічне та економічне відставання, а також демографічні виклики перетворюють колись потужну державу на регіонального гравця. Путін розпочав війну, сподіваючись зміцнити статус Росії як одного зі світових лідерів, проте цей план провалився.
Дипломатичний тиск і технологічний розрив між Росією та західними країнами з кожним днем послаблюють позиції Кремля. Навіть у рамках ШОС і БРІКС Росія втратила лідерство, поступаючись впливом Китаю та іншим державам. Це створює додаткові можливості для України.
Дипломатія як ключ до успіху
Столтенберг зазначив, що ідеальним варіантом було б повернення всіх окупованих територій, проте поточна військова ситуація вимагає реалістичних підходів. Тимчасова втрата частини територій може стати тактичним маневром, який дає час для зміцнення позицій і підготовки до довгострокової боротьби.
Україна вже демонструє стратегічну витримку, зосереджуючись на збереженні людських ресурсів, стабілізації економіки та залученні міжнародної підтримки.
Погляд у майбутнє: боротьба триває
Втрата територій — це не поразка, а тимчасова частина складного шляху до миру.
Дипломатія та міжнародна підтримка створюють передумови для повернення окупованих земель. Як показує історія, стійкість і правильна стратегія можуть забезпечити перемогу навіть у найбільш складних обставинах.
Україна не лише захищає свої території, а й закладає основу для майбутнього миру та стабільності. Справедливий мир можливий, і Україна впевнено рухається до нього, маючи на своєму боці не лише військову силу, але й силу міжнародної дипломатії.
МК