Тридцять років тому, 5 грудня 1994 року, на церемонії у Будапешті Україна разом із Білоруссю та Казахстаном відмовилася від свого ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки з боку США, Великої Британії, Росії, а згодом і Франції та Китаю.

Гарантії безпеки були необов’язковими і не спрацювали, а після нападу Росії на Україну деякі експерти та політики задаються питанням, чи може Київ відновити свій ядерний потенціал. Хоча сама Україна рішуче заперечує такий сценарій і запевняє, що виконує усі взяті на себе зобов’язання щодо нерозповсюдження ядерної зброї.

Ракети, яких не стало

Ракети фактично належали Радянському Союзу, а не його колишнім республікам, які стали незалежними державами.

Проте третина ядерного арсеналу СРСР розташовувалась на території України, а передачу зброї було визнано важливим кроком на міжнародній арені.

“Зобов’язання щодо гарантій безпеки, які дали цим трьом країнам, підкреслюють нашу відданість незалежності, суверенітету та територіальній цілісності цих держав”, – заявив тоді в Будапешті президент США Білл Клінтон.

Тридцять років потому перебуваючи в стані повномасштабної війни з Росією все більше українців вважають, що Будапештський меморандум був помилкою.

“Жодного дня цей документ не працював”, – наголошує президент Володимир Зеленський. “І через це кожен у світі тепер знатиме, що просто підпису будь-якої держави, якихось запевнень чи обіцянок для безпеки недостатньо”.

Але якщо ці міжнародні домовленості не працюють, то чи може Київ повернути собі ядерний статус – самостійно розробивши таку зброю чи отримавши її від партнерів?

Договір із застереженнями

Одна з головних перепон в цьому питанні – Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Україна приєдналась до зобов’язань за цим договором в 1994 році. Лише чотири країни у світі не підписали його (Індія, Пакистан, Ізраїль і Південний Судан), а Північна Корея вийшла з договору після підписання.

Верховна Рада ратифікувала цей документ за декілька тижнів до Будапештського меморандуму – в листопаді 1994 року.

Однак цікаво, що ратифікований договір був із застереженнями. Зокрема в них був такий пункт з посиланням на “виняткові обставини”:

“Загроза силою чи її використання проти територіальної цілісності та недоторканності кордонів чи політичної незалежності України з боку будь-якої ядерної держави, так само як і застосування економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, розглядатимуться Україною як виняткові обставини, що поставили під загрозу її найвищі інтереси”.

Однак наразі українська влада заперечує, що має намір відновити чи набути ядерну зброю. При цьому британське видання The Times вказує, з посиланням на нібито аналітичні матеріали міноборони України, що Київ може розробити ядерну бомбу “протягом декількох місяців”, якщо новообраний президент США Трамп припинить військову допомогу.

Міністерство закордонних справ України заперечує цю інформацію.

“Україна віддана Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, – наголошує речник МЗС Георгій Тихий. – Ми не володіємо ядерною зброєю, не розробляємо її та не маємо наміру набувати”.

Спекуляції на тему загрози відновлення ядерного арсеналу в Україні часто озвучують представники Росії, серед іншого виправдовуючи цим свою війну проти сусідки.

Саме положення Договору про нерозповсюдження ядерної зброї головним чином забороняють Україні отримати такий вид озброєння, наголошує доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Роман Єделєв.

“Якщо дивитися з точки зору міжнародного права, то це неможливо станом на зараз… Саме конвенція про нерозповсюдження ядерної зброї забороняє Україні набувати ядерну зброю чи то від третіх держав чи розробляти самостійно”, – сказав експерт ВВС News.

Україна має право вийти з цього договору, така можливість прописана в документі. За три місяці до такого кроку держава має повідомити про це всі інші країни-учасники і Радбез ООН.

“У такому повідомленні повинна міститися заява про виняткові обставини, які він (учасник договору) розглядає як такі, що поставили під загрозу його вищі інтереси”, – сказано в документу.

Але, ймовірно, це призведе до накладення санкцій ООН, аналогічно з тими, які отримала КНДР після цього кроку в 2003 році, вважає український експерт-міжнародник Єделєв.

“Навряд ми хочемо, щоб Україна йшла тим шляхом, яким йде Північна Корея”, – наголосив він.

За його словами, Договір також забороняє розміщення в Україні ядерної зброї третіх країн. Але в 2023 році Росія прямо порушила цю заборону, розмістивши тактичну ядерну зброю в Білорусі. Жодних санкцій ООН через це не сталося

“Щодо цього РФ стверджує, що не передавала контроль над ядерною зброєю Республіці Білорусь і відповідно не порушила свої зобов’язання. Якщо дивитися на цей прецедент, то в принципі можна діяти таким чином”, – каже юрист.

“Але ж треба розуміти, чи погодяться на це (розміщення ядерної зброї в Україні), в тому числі вони будуть вести дуже довгу полеміку, чи не буде це порушенням їхніх зобов’язань”.

Чи є спроможності створити ядерну зброю

Не менше, а можливо й більш важливе питання, чи має Україна технічні можливості створити ядерну зброю.

Як вже було вказано, в матеріалах західних ЗМІ з посиланням на джерела в українській владі, говориться про нібито здатність Києва розробити ядерну бомбу “протягом декількох місяців”.

В експертів такі заяви викликають сумніви. По-перше, Україна не має необхідних виробничих потужностей для переробки ядерного палива, каже ВВС британська дослідниця з питань ядерного озброєння Маріон Мессмер.

“Гадаю, Україні буде дуже важко розробити власну ядерну зброю і стати ядерною державою”, – каже вона.

“Очевидно, що Україна має велику програму мирного використання ядерної енергії, а також велику програму ядерної енергетики. Відповідно, вона має певну кількість ядерних матеріалів у складі відпрацьованого палива, які можна переробити у певні складові для створення ядерної боєголовки. Але проблема в тому, що на даний момент Україна не має для цього потужностей”.

Експертка зауважує, що будівництво заводу з переробки навіть за найшвидших темпів займе декілька років. Плюс це майже неможливо створити повністю таємно, щоб не потрапити під тиск західних союзників або під ракетні удари Росії.

“Навіть якщо Україні вдасться збудувати такий завод, то з тієї кількості ядерних матеріалів, які виробляються в рамках нинішньої ядерно-енергетичної програми, не вдасться зробити велику кількість ядерних складових для виробництва ядерної зброї”, – вважає Маріон Мессмер.

Крім того, наголошує вона, навіть у випадку створення ядерного озброєння, цей арсенал Києва буде доволі обмеженим і значно меншим за арсенал Росії.

Відповідно, дослідниця вважає, що ці величезні витрати України в підсумку будуть невиправданими і доцільніше зараз зосередитися на збільшенні виробництва звичайного озброєння.

Слід зауважити, що останню партію високозбагаченого урану, який теоретично може бути використаний для створення ядерної бомби, Україна передала Росії в грудні 2010 року за президентства Віктора Януковича.

Він взяв це зобов’язання перед США в квітні того ж року. Це було одне з перших його рішень після вступу на посаду.

За відмову від усіх запасів збройового урану Януковича публічно похвалив тодішній господар Білого дому Барак Обама, який і наполягав на повному ядерному роззброєнні України та інших держав.

“Президент Обама відзначив унікальний внесок України у справу ядерного роззброєння і запевнив, що гарантії безпеки, надані в рамках Будапештського меморандуму з Україною від 5 грудня 1994, залишаються в силі”, – сказано в його заяві.

За відмову від запасів високозбагаченого урану, що залишилися в Україні з радянських часів, американська влада пообіцяла поставити Києву низькозбагачений уран для дослідницьких реакторів, а також інвестувати 25 мільйонів доларів у будівництво ядерно-дослідницького центру з виробництва медичних ізотопів.

Озвученою метою цих дій, за словами Обами, було не допустити потрапляння ядерних матеріалів до рук терористів, щоб вони не мали можливості створити атомну бомбу.

На думку фахівців, після добровільної передачі високозбагаченого урану в 2010 році Україна випала з переліку країн, що технічно здатні створити власну ядерну зброю.