У Грузії тривають масштабні антиурядові протести, які охопили Тбілісі, Батумі та інші великі міста країни. Тисячі громадян вийшли на вулиці, висловлюючи незгоду з політикою уряду, який, на думку протестувальників, зраджує європейський вибір країни.

Загострення внутрішньополітичної ситуації розпочалося після парламентських виборів 26 жовтня, які, за даними опозиції та міжнародних спостерігачів, супроводжувались масштабними фальсифікаціями. Проросійська партія «Грузинська мрія» здобула більшість голосів, проте це викликало обурення значної частини населення.

Рішення нового уряду під керівництвом прем’єр-міністра Іраклія Кобахідзе припинити переговори про вступ до Європейського Союзу до 2028 року стало останньою краплею. Ця заява суперечить прагненням більшості грузинів, які вбачають у євроінтеграції шлях до демократичного розвитку.

Мітинги у Тбілісі переросли у протистояння з правоохоронцями. Силовики намагалися розігнати демонстрантів, застосовуючи водомети та сльозогінний газ. Незважаючи на це, кількість протестувальників лише зростає. Активісти наголошують, що їхній протест є мирним, а репресії лише підсилюють суспільний гнів.

Ситуація в Грузії не залишилася без уваги міжнародної спільноти. 1 грудня США призупинили стратегічне партнерство з Грузією, звинувативши уряд у антидемократичних діях. Це рішення є серйозним сигналом для Тбілісі, який традиційно мав підтримку Вашингтона.

Україна, зі свого боку, висловила солідарність із грузинським народом. Київ засудив застосування сили проти мирних протестувальників та закликав уряд Грузії поважати прагнення своїх громадян до європейського майбутнього.

Грузія опинилася на роздоріжжі. Рішення уряду Кобахідзе може не лише віддалити країну від ЄС, але й посилити внутрішні політичні суперечності. Однак протести демонструють, що громадяни не готові здаватися і продовжують боротися за свої права та європейський вибір.

Чи зможе Грузія подолати цю кризу та повернутися на шлях демократичного розвитку — питання, яке залежить як від волі народу, так і від готовності уряду до діалогу. Тим часом увесь світ спостерігає за подіями в країні, яка завжди була символом боротьби за свободу.

Значною мірою подальший розвиток ситуації в Грузії залежить від активності народу, але не тільки. Ось ключові фактори:

• Протести показують, що суспільство не готове миритися з курсом, який суперечить його прагненням. Якщо громадянський рух збереже силу, згуртованість і мирний характер, це може змусити уряд змінити політику або навіть призвести до його відставки. Народ є основним рушієм змін, але для успіху потрібна тривала підтримка, стратегія і чіткі вимоги.

• Наскільки ефективною буде координація дій між опозиційними силами та громадянським суспільством, також значно вплине на результати. Опозиція має запропонувати конкретний альтернативний план розвитку країни, який збереже довіру громадян і міжнародних партнерів.

Дії міжнародної спільноти, зокрема США, ЄС і сусідніх країн, відіграють ключову роль. Сильний міжнародний тиск може змусити уряд Грузії до поступок або змін у політиці. Якщо народ матиме підтримку від впливових союзників, це посилить його позиції.

Але чи буде уряд Іраклія Кобахідзе готовий до діалогу, або обере шлях посилення репресій, багато в чому визначить сценарій розвитку подій. Якщо уряд проігнорує вимоги народу і міжнародного співтовариства, це може загострити кризу.

Через проросійський курс уряду існує ризик, що Росія спробує використати ситуацію для посилення свого впливу. Це може ускладнити ситуацію і поставити народ Грузії перед ще більшими викликами.

Хоча народ Грузії є основною рушійною силою змін, успіх залежить від поєднання кількох чинників: готовності уряду до поступок, єдності опозиції, підтримки міжнародних партнерів і уникнення зовнішнього втручання.

Такими чином, у такій складній ситуації народ повинен діяти рішуче, але обережно, щоб не допустити хаосу чи втрати стратегічних можливостей для розвитку країни.

Семен Мельниченко