Росія почала отримувати від Північної Кореї її найпотужнішу великокаліберну артилерію – самохідні установки М1989 Koksan.

Нещодавно дві такі “самохідки” були помічені на залізничних вагонах у східносибірському місті Красноярськ.

Після масових поставок Росії снарядів, балістичних ракет KN-23 та, ймовірно, направлення військовослужбовців, Північна Корея зробила ще один крок прямої військової підтримки Кремля.

Водночас можлива поява “Коксанів” у росіян майже збіглася в часі з повідомленнями у західній пресі про дозвіл США на удари України вглиб території Росії. Втім, офіційно США цього не підтвердили.

Навіщо росіянам північнокорейські САУ, як вони можуть використовуватися на фронті та чи можуть вплинути на рішення Південної Кореї про прямі постачання озброєнь Україні?

Що відомо про Коксани

“Коксан” – це 170-мм самохідна артилерійська установка, аналог радянських великокаліберних систем 2С7 “Пион” та 2С7М “Малка”.

Такі гармати вважаються одними з найбільш потужних та далекобійних видів озброєнь у класі ствольної артилерії.

Дальність стрільби “Коксанів” – до 40 км, а при використанні снарядів з реактивним прискорювачем – до 60 км.

Північнокорейці почали розробляти ці системи приблизно у 1970-х роках (точних даних про зброю КНДР немає) з головною метою – створити безпосередню загрозу обстрілів Сеулу.

Від столиці Південної Кореї до демілітаризованої зони на кордоні з Північною Кореєю – 39 км, а від околиць ще менше.

У 1978 році американська розвідка вперше виявила нові на той час самохідні установки КНДР у північнокорейській місцевості Коксан. Вони отримали в західних джерелах назву М1978 Koksan.

“Коксан” представляв собою досить просту конструкцію – довгу 170-мм гармату, встановлену на відкритій платформі без надбудов і додаткової броні на шасі танка “Тип 59” (китайський варіант радянського Т-54).

У М1978 Koksan поміщалися лише дві людини, а решта розрахунку мали їхати на супровідній машині, яка перевозила також боєкомплект.

Згодом стало відомо, що ці САУ мають досить низький темп стрільби – 1-2 постріли на 5 хв.

Але попри всі недоліки завдяки великому калібру та далекобійності ці системи виконували головну свою задачу – створення загрози “моря вогню” для Сеула та решти південнокорейського прикордоння.

Це регулярно демонструється під час масштабних навчань, кадри з яких поширює північнокорейська пропаганда.

У 1980-х з’явилася модернізація “Коксанів” – M1989 Koksan, де гармата була встановлена на шасі радянського артилерійського тягача АТС-59.

Це дозволило розмістити вже весь розрахунок безпосередньо у самій САУ, а також перевозити на ній 12 снарядів.

Єдине застосування “Коксанів” в умовах реальних бойових дій сталося у 1980-х роках під час Ірано-Іракської війни – КНДР тоді постачала М1978 Koksan Ірану.

Кілька одиниць у підсумку стали трофеями іракців й вже після падіння режиму Саддама Хусейна в 2003 році ці трофейні “Коксани” дісталися Сполученим Штатам, які змогли їх дослідити.

Скільки “Коксанів” є у північнокорейської армії, невідомо. Мова може йти про сотні одиниць обох версій.

Коксани в Росії

14 листопада 2024 року в російських соцмережах з’явилося зображення “Коксанів”, які транспортують залізницею.

Одним з перших фото північнокорейського САУ у поганій якості опублікував російський провоєнний телеграм-канал “Воевода Вещает”.

“Є у нас союзник, який виконує домовленості, за що йому велике спасибі”, – йшлося в дописі.

Згодом з’явилося те ж зображення вже у кращій якості. На ньому видно принаймні дві одиниці “Коксанів” у новішій версії M1989.

OSINT-аналітик “Status-6” зміг геолокувати місце зйомок – це залізничний перегін в центрі російського міста Красноярськ.

Коли саме було зроблене фото і скільки всього одиниць північнокорейських САУ перевозив той ешелон – невідомо.

“Чому КНДР може давати Московії як снаряди так і гаубиці? Бо за останні 35 років еволюціонувала їхня воєнна стратегія”, – пояснює військовий аналітик фонду “Повернись живим” Микола Бєлєсков.

“Раніше Пхеньян покладався на ствольну і реактивну артилерію, щоб створити в разі чого “море вогню”, яке могло б зачепити і Сеул. Тепер же у КНДР є повна лінійка балістичних ракет і матеріалів на 70 спецбоєзарядів, що зменшує необхідність підтримувати здатність до конвенційного “моря вогню”, – пише він.

Навіщо вони Росії і які наслідки можуть бути

Маючи такі далекобійні системи з дальністю 40-60 км, російські війська зможуть робити те, що робили північнокорейці з Сеулом, – створювати загрозу “моря вогню” для великих українських прикордонних міст.

Передовсім – Харкова та Сум, які розташовані за 30-40 км від кордону з РФ. А також прифронтових міст у ближньому тилу, таких як Миколаїв.

З єдиною відмінністю від Сеула – росіяни і так вже регулярно обстрілюють ці міста дронами, балістикою та КАБами.

З появою північнокорейських САУ серед загроз можуть додатися ще й артилерійські обстріли.

Загалом же “Коксани” вочевидь розглядаються росіянами як заміна тих їхніх “Піонів”, що вийшли з ладу.

Останні, хоча й мають дещо меншу дальність стрільби (35 км осоколково-фугасними снарядами та 45 км активно-реактивними), але суттєво більш скорострільні – здатні робити до 2,5 пострілів за хвилину.

Утім, з огляду на проблеми з виробництвом стволів для САУ “Піон” і “Малка” (протягом 2022-2023 років росіяни активно заміняли стволи на них не новими, а знятими з консервації), поповнення “Коксанами” виглядає логічним кроком.

І є ще один мотив для залучення північнокорейських далекобійних систем.

“Росіянам корисні “Коксани” не лише для поповнення парку вибувших з різних причин САУ “Піон”, а й через те, що їм потрібна крупнокаліберна артилерія для контрбатарейної боротьби”, – каже в розмові з ВВС експерт інформаційно-консалтингової агенції Defense Express Іван Киричевський.

ЗСУ мають зразки західної артилерії, які за далекобійністю перевищують більшість радянських та російських систем (наприклад PzH 2000). За рахунок “Коксанів” росіяни сподіваються нівелювати цей фактор.

Про це одразу заявили і російські “воєнкори”.

“Ні на що не натякаємо, але за дальністю вогню “Коксан” перевершує будь-яку “натівську” гармату ствольної артилерії”, – написав Олександр Коц, який згадував про можливість передачі цих систем Росії ще у червні цього року.

Нарешті, виникає питання, чи увійдуть “Коксани” до складу підрозділів того 10-12-тисячного північнокорейського угруповання, яке Пхеньян, ймовірно, вже відправив до Росії.

“Це можуть бути артилерійські частини, які будуть укомплектовані північнокорейськими солдатами та офіцерами. І “Коксани” будуть застосовуватися їхнім контингентом, який зараз вже розгорнутий в Росії”, – припускає оглядач порталу “Мілітарний” Вадим Кушніков.

Водночас Іван Киричевский не вважає суттєвим питання про те, хто саме увійде до розрахунків “Коксанів” – росіяни чи північнокорейці – адже підготовка таких кадрів може бути досить швидкою.

“У росіян навіть на ТОС-1 “Солнцепек” навчальний курс триває кілька тижнів”, – відзначає він.

У жовтні вже з’являлася інформація про те, ніби російські військові з відновленого Вищого артилерійського командного училища в Саратові почали навчання на північнокорейських САУ. Ймовірно, мова йшла про підготовку до використання саме M1989 Koksan.

Загалом же найголовнішим залишається питання про те, скільки “Коксанів” могла вже отримати Росія і скільки їх Пхеньян може передати ще.

“Можемо тільки зафіксувати факт невідомої кількості таких артустановок у росіян. Треба дочекатися чогось більш предметного, ніж просто фото”, – наголошує Іван Киричевський.

А британське видання Financial Times з посиланням на джерела в українській розвідці повідомляє, що за останні тижні КНДР передала Росії близько 50 САУ M1989 Koksan, а також 20 модернізованих 240-мм реактивних систем залпового вогню.

Паралельно з цим новини про можливе постачання “Коксанів” РФ фактично збіглися в часі зі спільною заявою Сполучених Штатів, Японії та Південної Кореї від 15 листопада про засудження “рішення КНДР доправити війська в Росію для боротьби проти України”.

Співпраця України з Південною Кореєю

Головний супротивник КНДР Південна Корея від початку дистанціювалася від можливої військової підтримки України у війні проти Росії, хоча країна є одним зі світових лідерів з розробки високотехнологічних видів озброєнь.

Сеул пояснював це тим, що така підтримка може призвести до передачі Москвою технологій та інших засобів, що посилять північнокорейську армію.

Однак договір про стратегічне партнерство між Росією та КНДР, укладений в червні 2024 року та все більше залучення Північної Кореї до російсько-української війни не могли не вплинути на позицію Сеула.

Зрештою, саме розвідка Південної Кореї стала одним з джерел інформації про відправку північнокорейських військових до Росії.

Згодом у медіа навіть з’явилася інформація про те, що Сеул розгляне можливість поставок летальної зброї в Україну.

Володимир Зеленський анонсував приїзд групи спеціалістів, що мають досвід роботи з КНДР.

Водночас, за даними Bloomberg, перемога Дональда Трампа на виборах у США “спонукає Південну Корею переглянути можливість відправлення зброї безпосередньо в Україну”.

Поява САУ “Коксан” у росіян теоретично могла б стати для Сеула ще одним аргументом за те, щоб все ж зняти мораторій на постачання озброєнь для України.

Наприклад, систем залпового вогню K239 Chunmoo, на озброєнні яких є керовані ракети з дальністю до 80 км і які спеціально розроблялися для протидії північнокорейській артилерії.

“Але для початку Україні потрібно попросити це озброєння у Південної Кореї – артикулювати на офіційному рівні, що нам треба”, – наголошує Іван Киричевський.

“Фото з соцмереж, на яких видно кілька “Коксанів” в Красноярську, навряд чи може призвести до того, що Південна Корея почне масово передавати Україні К239 виключно з власної ініціативи. При тому, що навіть поляки за комерційними контрактами отримали лише 12 таких ракетних систем, тому що вони не виробляються швидко”, – додає він.

І звертає увагу, що Україні потрібно було ще раніше почати роботу над пошуком можливостей для контрактів щодо озброєнь з Південної Кореї.

Водночас наприкінці жовтня, тобто ще до появи інформації про САУ “Коксан” в Росії, український президент Володимир Зеленський в інтерв’ю південнокорейському телеканалу KBS розповідав, що Україна готує детальний запит до Сеула щодо озброєнь.

Цей запит має озвучити офіційний представник України, який приїде до Південної Кореї “найближчим часом”.

Можна припустити, що після того, як з’явилися свідчення передачі “Коксанів” Росії, в озвученому Києвом запиті будуть згадані і системи К239.

“Ми будемо говорити [з Південною Кореєю] про зброю. Я не знаю, що мені відповість Південна Корея. Але ми б дуже хотіли, щоб нам допомогли”, – відзначав Володимир Зеленський.

Сергій Морфінов