У 2024 році російська опозиція, що продовжує свою діяльність в еміграції в різних країнах Європи, зіштовхнулася з низкою викликів та труднощів, які значно обмежили її вплив та здатність до ефективної боротьби проти чинного режиму в Росії.
Недільний мітинг у Берліні під гаслом «Анти військовий» тільки підкреслює цю тезу.
Питання ефективності російської опозиції залишається актуальним, оскільки в умовах еміграції вона часто стає основним джерелом інформації для світової спільноти про стан справ у Росії, а також може (або могла б) виступати об’єднувальним центром для тих, хто незадоволений російським керівництвом. Однак 2024 рік виявив значні слабкості та проблеми у її діяльності. Розглянемо головні причини та наслідки неефективної діяльності російської опозиції в Європі.
Причини неефективності – у першу чергу це відсутність єдності серед опозиції. Однією з найбільших проблем, яка переслідує російську опозицію з моменту її зародження, є відсутність єдності серед її представників. У 2024 році ця проблема стала ще більш очевидною, оскільки опозиційні лідери продовжують сперечатися між собою щодо стратегій, цілей та методів боротьби з режимом. Відсутність спільного плану дій не дозволяє опозиції створити потужну альтернативу російській владі, а розрізнені зусилля роблять її діяльність малопомітною не тількі в Росії, але і на міжнародній арені. Відмінності у позиціях щодо західної підтримки, санкцій проти Росії та політичного майбутнього країни ще більше розколюють опозиційний рух. Проблеми з фінансуванням та ресурсами.
Російські опозиційні організації, що діють у Європі, постійно відчувають нестачу фінансових ресурсів. Фінансова підтримка західних держав для опозиційних проектів виявилася обмеженою, оскільки в умовах складної геополітичної ситуації Європа зосереджує фінансування на більш пріоритетних питаннях, таких як допомога Україні, або навіть ліквідація стихійних наслідків. Обмежені ресурси не дозволяють російській опозиції проводити активні кампанії або розвивати нові медіапроекти, які могли б залучити нову аудиторію та розширити її вплив.
Зростаюче розчарування серед емігрантів та активістів.
Після початкового етапу активного спротиву та хвилі протестів у 2022–2023 роках багато опозиційно налаштованих росіян, які переїхали до Європи, зіткнулися з реальністю довготривалого життя в еміграції та поступово втратили віру в здатність опозиції досягти змін у Росії.
Це розчарування особливо помітне серед молодих активістів, які сподівалися на швидші зміни. Натомість у 2024 році багато хто з них переключився на адаптацію до нових умов життя, пошук роботи та побутові питання, що послабило їх ряди.
Проблеми з доступом до медіа та аудиторії в Росії.
Оскільки Кремль активно контролює інформаційний простір не тільки Росії, але має і свої частки у долях деяких Європейських ЗМІ, російська опозиція в Європі має обмежений доступ до аудиторії, не кажучи про доступ в самій Росії.
Більшість опозиційних медіаплатформ заблоковані, а використання VPN стає все більш ризикованим. Більше того, європейські платформи, що співпрацюють з опозиційними медіа, часто обмежені в доступі до російської аудиторії, що відповідно блокує цей вплив опозиційних меседжів.
Політичні обмеження з боку європейських країн.
У 2024 році кілька європейських країн посилили обмеження на діяльність політичних організацій та рухів іноземного походження.
Це спричинено бажанням уникнути дипломатичних конфліктів з Росією та зосереджетись на власних внутрішніх проблемах.
Як наслідок, деякі країни почали більш ретельно контролювати діяльність російських опозиціонерів, що обмежило їхню здатність до публічних виступів та участі в політичних процесах.
Наслідки неефективності російської опозиції у Європі. В першу чергу, це зменшення
міжнародної підтримки.
Втрата ефективності призвела до того, що інтерес до діяльності російської опозиції на міжнародному рівні знизився. Європейські політики та громадські діячі почали втрачати віру в здатність опозиції реально змінити ситуацію в Росії.
Це, може призвести до зниження фінансової та інформаційної підтримки з боку європейських партнерів у майбутньому, що ще більше послабить її діяльність.
Втрата підтримки серед російської діаспори. Розчарування в неефективності опозиційної діяльності призводить до того, що дедалі більше представників російської діаспори перестають підтримувати опозиційні організації, а деякі навіть повертаються до нейтральної або «прорежимної» позиції. Це є серйозним ударом, оскільки діаспора була важливим джерелом ресурсів та підтримки для опозиції.
Як результат всього цього / зниження морального духу серед прихильників опозиції.
Розчарування у спроможності опозиції досягти змін сприяє поширенню песимізму серед прихильників демократичних змін і у Росії. Люди, які раніше активно брали участь у протестах або підтримували опозиційні ініціативи, тепер починають відчувати апатію та безвихідь.
Так на мітинг, що в неділю відбувся у Берліні, приїхало всього 2000 людей.
Нагадаю, що один Берлін без передмістя, це 3,6 мільйонів жителів. Це як Київ до війни, де на протести виходили від 500 тисяч, до 1,5 мільйонів. Хоча таке порівняння не зовсім коректне, але у Німеччині, за даними міграційної служби проживає на кінець 2020 року у Німеччині проживало біля
135 000 громадян України, що складало 1,3 % серед іноземців.
1 235 000 росіян, проживають у Німеччині, Та займають дев’яте місце серед іноземців, що склало – 2,2 %, тому залучити до цього мітингу можна було не тільки росіян.
Звідси і результат, бо російська влада використовує недієздатність опозиції для підкріплення своєї пропаганди. Кремль демонструє слабкість емігрантської опозиції як доказ того, що “немає альтернативи” нинішньому керівництву країни. Це ще більше консолідує прихильників режиму та підсилює контроль над інформаційним простором у країні.
Як висновок, можна вважати, що Російська опозиція в Європі у 2024 році зіткнулася з низкою викликів, які обмежили її вплив та ефективність. Відсутність єдності, фінансові труднощі, розчарування серед прихильників та обмеження з боку європейських країн створили умови, в яких російська опозиція фактично не може ефективно функціонувати. В майбутньому для покращення ситуації опозиції потрібно переглянути свою стратегію, залучити нові ресурси та знайти способи подолати внутрішні розбіжності, щоб стати реальним інструментом змін.
Тільки через реформування власної діяльності вона зможе знову стати надійним голосом демократичних змін, здатним впливати на ситуацію в Росії.
Тому на згадку приходить рядки з басні Крилова «Квартет».
Семен Мельниченко