Без США Європа залишається з порожніми руками. Німеччині потрібен план того, як має виглядати політика безпеки в майбутньому – і як вона буде оплачуватися.
Не минуло й дня, як після переобрання Дональда Трампа Німеччина знову почала зосереджуватися на собі. На кону основи європейського післявоєнного порядку, і в Німеччині, після краху уряду “світлофорів”, люди обговорюють, чи слід дозволити їм агітувати на Різдво, які пенсійні права мають члени “світлофорів” і чи не зачепив Олаф Шольц почуття Крістіана Лінднера. Існує моторошне відчуття, що цього разу нам навіть вдасться проігнорувати фундаментальні питання зовнішньої політики та політики безпеки, як ми це робили під час попередніх виборчих кампаній. Але цього разу Німеччина не може собі цього дозволити. Не лише політики, які хочуть взяти на себе відповідальність у новому уряді, повинні будуть протягом наступних кількох тижнів дати відповіді, що відповідають масштабу нових викликів. Засоби масової інформації та експерти також зобов’язані продовжувати ставити критичні питання.
Політика Трампа буде нестабільною, але деякі речі можна принаймні передбачити як ймовірні: американська підтримка України може бути повністю скасована. Без цієї підтримки Україна програє війну і буде змушена укласти невигідну для неї та Європи угоду. Цілком можливо, що це станеться навіть без участі європейців за столом переговорів. Водночас на карту поставлено стримування НАТО проти Росії: і Трамп, і призначений ним віце-президент неодноразово щонайменше ставили під сумнів зобов’язання НАТО про готовність або давали зрозуміти, що готові використати його як засіб тиску на європейців. Якщо Росія захоче випробувати зобов’язання НАТО щодо бойової готовності, солдати Бундесверу будуть в перших рядах в Литві. І це лише кілька тижнів тому керівники німецьких спецслужб недвозначно попередили Бундестаг, що гібридні російські атаки в Німеччині не лише можливі, але й вже відбуваються.
І це лише частина зовнішньополітичних викликів. Європі доведеться активізувати свої зусилля зі стабілізації власного сусідства так само, як і зусилля у боротьбі зі зміною клімату, де США не зможуть досягти успіху. Їй доведеться мати справу з наслідками потенційної ескалації війни на Близькому Сході, а також з можливими торговельними війнами і тарифами на європейські товари та тиском з боку США, які вимагають більш конфронтаційної політики щодо Китаю.
Об’єднана Європа з достатньою політичною волею може зробити Трампу конкретні пропозиції, щоб виграти час.
Залежність Європи від військово-оборонної парасольки США не може бути подолана за одну ніч. Але об’єднана Європа з достатньою політичною волею може зробити Трампу конкретні пропозиції, щоб виграти час. Серед іншого, це означатиме посилення європейської складової НАТО і європейську обіцянку значно збільшити витрати на оборону – до трьох, а не двох відсотків валового внутрішнього продукту. Також буде необхідний спільний європейський борг. І як Європа, ми завжди повинні знаходити компроміси, дивитися на власні сильні сторони і не дозволяти себе розділяти.
Чи буде це хоча б наполовину успішним, значною мірою залежить від Німеччини. Однак для цього потрібно більше, ніж просто “стабільний” уряд в Німеччині, як про це говорять знову і знову в наші дні. Потрібен також уряд, який підготує німецьке населення до складних компромісних рішень і нав’язувань під час виборчої кампанії. І йому потрібен уряд з грошима.
Недостатньо вивішувати “мирні” плакати або закликати до збільшення витрат на оборону, не пояснюючи, звідки ці гроші мають надійти. Згідно з дослідженням аналітичного центру Dezernat Zukunft, для досягнення можливої мети у 2,5% ВВП до 2030 року математично не вистачає 193 мільярдів євро.
Однак цей розрахунок вже включає стрибок оборонного бюджету зі звичайної цифри близько 50 мільярдів до 80 мільярдів євро з 2028 року з середньострокового фінансового планування уряду “світлофора”. Але ніхто не знає, звідки візьмуться ці 30 мільярдів. Якщо ми візьмемо за відправну точку 2,5% – і не ясно, чи цього достатньо, – то фактична додаткова потреба буде ближче до 300 мільярдів євро.
Якщо припустити, що цей розрив буде рівномірно розподілений протягом наступних шести років, то він становитиме 50 мільярдів євро на рік. Щоб досягти цієї суми, потрібно було б урізати понад чверть бюджету на працю і соціальні питання. Навіть якщо ви повністю скоротите бюджети на освіту і дослідження, охорону здоров’я, розвиток і зовнішню політику, у вас все одно не буде 50 мільярдів. З можливою тривідсотковою метою, це буде більше, ніж 70 мільярдів на рік. Ці суми не можна просто десь заощадити.
Виклики фіскальної політики на цьому не закінчуються. Водночас усі партії, які хочуть очолити уряд, повинні запропонувати бачення, що поєднує необхідну безпекову політику у відповідь на зміну ситуації у світі з конкретними ідеями щодо того, як вони хочуть формувати майбутнє для німецького народу та збирати гроші для необхідних інвестицій у Німеччину. Згідно з опитуваннями, більшість німців, як і раніше, виступають за підтримку України та збільшення витрат на оборону. Однак дослідження показують, що багато людей ставлять під сумнів фундаментальну здатність держави діяти, в тому числі у зовнішній політиці, якщо вони постійно стикаються з тим, що держава не функціонує у їхньому повсякденному житті.
Якщо залізниця не працює, закриваються дитячі садки, руйнуються мости. Тож мають бути гроші на інвестиції в інфраструктуру, освіту, німецьку та європейську конкурентоспроможність. Водночас ці величезні суми вимагають конкретних пропозицій щодо того, як краще витрачати гроші, наприклад, за допомогою комплексних адміністративних реформ, діджиталізації та скорочення бюрократії, а також – не в останню чергу в політиці безпеки – кращої координації та узгодження на національному та європейському рівнях.
Реалістично, для того, щоб зібрати ці суми, потрібно зробити все можливе: Скорочення, підвищення податків та реформа боргового гальма.
Реалістично, для того, щоб зібрати ці суми, знадобиться все можливе: Скорочення, підвищення податків (наприклад, податок на багатство) та реформа боргового гальма. Як саме має виглядати новий консенсус щодо фіскальної політики – це питання переговорів про політичні пріоритети, не в останню чергу в коаліційних переговорах. Але основною передумовою для цього є політичні партії, які під час виборчої кампанії чітко визначають виміри, що стоять на кону. Вони описують, що поставлено на карту для європейської безпеки, згуртованості та демократії в Європі і яке це має відношення до життя кожної людини в Німеччині.
І потрібні журналісти, які постійно запитуватимуть про плани партій щодо безпекової політики і про те, як саме вони збираються платити за неї, а також експерти, які зможуть висвітлити розрив між викликами і попередніми політичними пропозиціями. В інтерв’ю Deutschlandfunk з Фрідріхом Мерцом та Рольфом Мютценичем, яке було дане всього через два дні після обрання Трампа, ключові слова “Росія” та “Україна” навіть не були згадані. У попередніх інтерв’ю Фрідріх Мерц закликав до більших інвестицій в оборону, не пояснюючи, звідки саме мають надходити гроші. Цього вже недостатньо.
Те, що Німеччина опиниться в розпалі виборчої кампанії, коли Дональд Трамп вступить на посаду президента в січні 2025 року, є справжньою катастрофою. Саме в той момент, коли американський президент почне випробовувати згуртованість Європи на міцність. За цих обставин тим важливіше, щоб у наступні 100 днів виборча кампанія надіслала сигнал як всередині країни, так і ззовні: ми зрозуміли серйозність ситуації.
Автор: Сара Брокмайєр-Лардж очолює берлінський офіс Інституту досліджень миру і конфліктів ім. Лейбніца (PRIF) і є позаштатним науковим співробітником Інституту глобальної публічної політики в Берліні.
Джерело: IPG–Journal, ЄС