Планета Уран і п’ять найбільших його супутників можуть виявитися далеко не такими стерильними й позбавленими життя, як вважали до останнього часу.

Судячи з останніх даних, не виключено, що під їхньою поверхнею плескаються цілі океани, а супутники планети в теорії можуть навіть бути придатними для життя.

Дуже багато з того, що ми в принципі знаємо про Уран, стало відомо завдяки спостереженням космічної місії НАСА “Вояджер-2”, яка дослідила планету ближче майже 40 років тому.

Однак, схоже, що візит “Вояджера-2” за часом збігся з потужною сонячною бурею, яка сильно спотворила отримані місією дані – і в результаті призвела до некоректного уявлення про всю цю планетарну систему.

Уран – найкрасивіша планета, розташована на околицях нашої Сонячної системи. Закута в крижаний панцир, це одна з найвіддаленіших і найхолодніших планет.

Крім того, вісь обертання Урану – на відміну від інших планет Сонячної системи – розташована в поверхні його орбіти. Тобто планета ніби перекинута і лежить на боці, що робить її найзагадковішою.

Поблизу ми вперше побачили планету в 1986 році, коли “Вояджер-2”, що пролетів неподалік, надіслав вражаючі фотографії самого Урана і п’яти його найбільших супутників.

Але ще більше вчених здивували зроблені апаратом вимірювання, з яких випливало, що ця планетарна система влаштована ще дивніше, ніж вважали.

Ані на самій планеті, ані на її супутниках не виявили ніякої активності – на відміну від інших планет у зовнішній частині Сонячної системи.

Результати спостереження свідчили, що захисна магнітосфера Урану не симетрична щодо планети, а наче трохи зсунута і приплюснута зі сторони Сонця.

Зазвичай магнітне поле планети не дає залишити її газам та іншим речовинам, які вириваються з її надр у процесі геологічної активності. “Вояджер-2” не виявив жодних свідчень таких процесів, що змусило вчених припустити, що сам Уран і п’ять його найбільших супутників абсолютно стерильні.

Це відкриття стало величезним сюрпризом, адже знову зробило Уран унікальним у порівнянні з іншими планетами Сонячної системи та їхніми природними супутниками.

Океани Урану

Загадку, якій було багато десятиліть, дозволив розгадати новий аналіз даних. Він свідчить, що повз Уран “Вояджер-2” пролітав у вкрай невдалий момент.

Саме тоді, коли апарат максимально наблизився до планети, на Сонці вирувала магнітна буря, яка створила потужний сонячний вітер. Він міг здути з планети сліди активності або тимчасово спотворити магнітосферу.

За словами доктора Вільяма Данна з Університетського коледжу Лондона, протягом 40 років ми мали хибне уявлення про те, якими зазвичай є Уран і п’ять його найбільших супутників.

“Ці результати свідчать про те, що планетарна система Урану може виявитися набагато цікавішою, ніж вважали раніше, – пояснює він. – Його супутники можуть бути придатними для життя. А під їхньою поверхнею можуть плескатися океани, повні риби!”

Коли “Вояджер” надіслав перші дані про Уран, серед наукових співробітників місії була юна Лінда Спілкер.

У науковому проєкті НАСА “Вояджер” вона працює досі і, за її словами, вона була рада прочитати про результати нових досліджень в журналі Nature Astronomy.

“Це приголомшливі результати, і я дуже рада, що в планетарній системі Урана хоча би теоретично можуть існувати умови, придатні для життя”, – сказала вона.

“І ще мене дуже тішить, що дані, зібрані “Вояджером” у 1986 році, досі вивчають – і вони досі дозволяють здійснювати нові наукові відкриття”.

Доктор Аффелія Вібісоно з Дублінського інституту перспективних досліджень, яка не брала участі в цій роботі, назвала отримані результати дуже надихаючими.

“Це черговий приклад того, як важливо звертатися до старих даних. Бо іноді за ними може промайнути щось нове, що може допомогти нам у розробці наступних космічних місій”.

Саме цим і займається НАСА, частково завдяки новому дослідженню.

З того часу, як “Вояджер-2” востаннє пролітав повз мерзлий Уран і його супутники, минуло майже 40 років.

Ще через 10 років НАСА планує запустити до планети нову місію – орбітальний зонд “Уран” – для її більш детального дослідження.

Співробітник НАСА Джеймі Ясінскі, якому прийшла на думку ідея повторно вивчити дані вимірювань “Вояджера-2”, упевнений, що результати його роботи нададуть неоціненну допомогу під час нової наукової місії до Урану.

“Розробка деяких приладів для майбутніх космічних апаратів великою мірою базувалася на спостереженнях “Вояджера-2”, – нагадує він. – Зроблених, як тепер з’ясовується під час аномального явища, яке переживає вся планета”.

“Тому нам потрібно переосмислити, як саме ми розроблятимемо прилади для нової місії. Щоб вони могли зібрати найточніші дані, необхідні для відкриттів”.

Очікують, що до Урану зонд НАСА долетить лише до 2045 року.

І тоді вчені сподіваються з’ясувати, наскільки ці далекі крижані світи, які колись вважали мертвими, можуть бути придатними для життя.

Паллаб Гош