Великі технологічні компанії не лише виснажують європейські ресурси та перевантажують енергетичні мережі, але й становлять пряму загрозу для економіки. Щоб врятувати “Зелену угоду” Європейського Союзу та відновити економічну конкурентоспроможність, новий керівник антимонопольного відомства Тереза Рібера повинна обмежити надмірну владу цих компаній.
БАРСЕЛОНА – Перед Терезою Ріберою стоїть серйозний виклик. У вересні президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн запропонувала віце-прем’єр-міністру Іспанії від соціалістів взяти на себе роль виконавчого віце-президента з питань чистого, справедливого та конкурентного переходу, поклавши на неї відповідальність за дві найважливіші сфери політики: конкуренцію та боротьбу зі зміною клімату.
Це величезне і дуже конкурентне портфоліо. З точки зору конкуренції, Рібера успадкує кілька знакових справ, включаючи зусилля Європейського Союзу, спрямовані на руйнування монополії Google на онлайн-рекламу – результат, який може переформатувати цифрову економіку.
На кліматичному фронті Європейський зелений курс викликав масові протести розлючених фермерів, які стверджують, що екологічні норми підвищують витрати і роблять їхню продукцію менш конкурентоспроможною. Сильні “зелені” позиції Рібери дозволяють припустити, що вона може вирішити зосередитися на порятунку Зеленого курсу, потенційно перетворивши конкурентну політику, як пожартував високопоставлений чиновник ЄС з питань конкуренції, на простий “гарнір”.
Але Рібері не доведеться обирати між посиленням конкуренції та кліматичними діями. Як пояснюється в нещодавньому звіті Інституту відкритих ринків та інших провідних антимонопольних організацій, звільнення європейської економіки з-під влади технологічних монополій має вирішальне значення для подолання кліматичної кризи та стимулювання зелених інновацій.
Штучний інтелект – це конкретний приклад. У Барселоні, де я живу, сильна посуха обмежила домогосподарства до 200 літрів води на день на початку цього року. Нещодавні повені, які спустошили середземноморське узбережжя Іспанії, є зворотним боком тієї ж монети: ми можемо очікувати більше таких екстремальних явищ у найближчі роки. Але навіть попри те, що посухи, спричинені кліматичними змінами, стають частішими та інтенсивнішими, американські технологічні гіганти будують в Іспанії величезні центри обробки даних, щоб підтримати розвиток штучного інтелекту. Ці об’єкти споживають величезну і дедалі більшу кількість енергії та води, проте великі технологічні компанії приховують свій вплив на навколишнє середовище. Одне дослідження, наприклад, припускає, що їхні фактичні викиди вуглекислого газу можуть бути на 662% більшими, ніж заявлено в звітах.
Великі технологічні компанії не лише виснажують європейські ресурси та перевантажують електромережі континенту, але й становлять пряму загрозу для його економіки. Бум центрів обробки даних є частиною більш широких зусиль з монополізації цифрової інфраструктури. Такі компанії, як Alphabet (Google) і Meta (Facebook), знають, що їхні нинішні бізнес-моделі, які залежать від звикання дітей, розколу суспільства і зловживання персональними даними, стають дедалі непопулярнішими. Саме тому вони посилюють свій контроль над менш помітною, але важливою частиною економіки – інфраструктурою. Google, Microsoft та Amazon вже контролюють дві третини світової хмарної інфраструктури, і їхня частка стрімко зростає.
Монопольна влада Big Tech більше, ніж будь-який європейський закон, підриває здатність європейських технологічних компаній конкурувати на глобальному рівні. Колишній президент Європейського центрального банку Маріо Драгі у своїй доповіді про конкурентоспроможність ЄС попереджає, що блок ризикує пропустити революцію в галузі штучного інтелекту, якщо не допоможе місцевим компаніям процвітати і конкурувати. Хоча промислова політика є життєво важливою для цих зусиль, європейська технологічна галузь не може сподіватися кинути виклик домінуючим фірмам, таким як Google або Amazon, в їх нинішньому вигляді. Оскільки ці гіганти контролюють більшу частину світових обчислювальних потужностей і накопичили величезні обсяги даних, європейські фірми, що займаються ШІ, невблаганно втягуються в їхню орбіту. Компанія Mistral AI, яку колись називали національним чемпіоном Франції зі створення штучного інтелекту, проілюструвала це, уклавши партнерство з Microsoft, яка також є найбільшим інвестором OpenAI.
Надмірна потужність Big Tech перешкоджає розробці менших, менш вуглецевоємних моделей штучного інтелекту. На щастя, у Рібери є інструменти, щоб протистояти їхньому домінуванню і змусити їх дотримуватися законодавства ЄС, і певного прогресу вже досягнуто. Лише минулого місяця Європейська комісія здобула велику юридичну перемогу, коли Європейський суд скасував рішення суду нижчої інстанції, зобов’язавши Apple сплатити Ірландії 13 мільярдів євро (14,2 мільярда доларів) податків.
Всупереч твердженням галузевих лобістів, боротьба ЄС проти домінування великих технологій не є протекціонізмом. У серпні американські антимонопольники здобули величезну перемогу над Google, коли федеральний суд постановив, що компанія зберегла незаконну монополію на пошук в Інтернеті, і наразі триває ще один судовий процес щодо її домінування в цифровій рекламі.
Справа проти рекламної монополії Google, що триває в США, відслідковує висновки Європейської комісії від 2023 року у справі проти компанії, яка дійшла висновку, що лише “обов’язковий продаж” рекламного бізнесу Google відновить конкуренцію. Хоча звіти свідчать про те, що прихильність деяких регуляторів ЄС до розпаду Google може похитнутися, Рібера повинна залишатися непохитною. Вона також повинна розглянути можливість залучення своїх найкращих талантів – таких як фінансові аналітики, що стояли за успішною справою проти Apple, – до команди, яка розробляє план розпаду компанії.
На карту поставлено більше, ніж технології. У розколотому ЄС, якому дедалі більше загрожує зростання ультраправих сил, під загрозою опинилася сама європейська демократія. Рібера забила на сполох у травні, попередивши, що блоку загрожує можливий “вибух”, частково спричинений використанням ультраправими цифрових інструментів для поширення дезінформації та розпалювання ненависті. Тим часом, монополія Big Tech на цифрову рекламу зруйнувала економічну основу європейської журналістики, що ускладнює боротьбу з маніпуляціями в Інтернеті та захист демократичних інститутів. Щоб досягти консенсусу щодо Зеленого курсу, Рібера має забезпечити рівні правила гри, які дозволять пресі виконувати свою роботу.
Кризи, з якими стикаються природний і цифровий світи, стають все більш взаємопов’язаними. У своєму нещодавньому есе Марія Фаррелл та Робін Бержон пропонують потенційне рішення для обох: “ревайлдинг”. Вони стверджують, що колись різноманітна і здорова екосистема перетворилася на стерильний, жорстко контрольований простір. Відновлення його життєздатності вимагатиме масштабних структурних реформ.
Іншими словами, значущі зміни вимагають демонтажу монополістичних сил, які перетворили інтернет на обнесений стінами сад. Як пояснюють Фаррелл і Бержон, “ревайлдинг антропогенного середовища – це не просто сидіти склавши руки і спостерігати, яка ніжна жива істота може пробитися крізь бетон”; скоріше, це “знесення дощенту структур, які блокують світло для всіх, хто недостатньо багатий, щоб жити на верхньому поверсі”.
Європейці заслуговують на краще, ніж те, що пропонують сьогоднішні технологічні гіганти. Конкурентоспроможний і сталий ЄС знаходиться в межах досяжності, але для відновлення європейської економіки потрібні рішучі дії, щоб приборкати загарбницькі монополії, які зараз домінують у цифровій екосистемі, споживають наші ресурси і забруднюють нашу громадську площу. Нова роль Рібери дає їй потужні інструменти, щоб розчистити шлях для вкорінення зелених інновацій. Правильний спосіб почати – це зруйнувати “великі технології”.
Автор: Корі Крайдер – старший науковий співробітник Інституту відкритих ринків та Інституту майбутнього технологій. Раніше вона була співзасновницею Foxglove, неурядової організації, що займається питаннями технічної справедливості.
Джерело: PS, США