Однією з помітних рекомендацій у новій доповіді колишнього президента Фінляндії Саулі Нііністьо є створення об’єднаної розвідувальної служби ЄС., пише Пьотр Арак

Європа бачить доповідь за доповіддю про те, як зміцнити свою оборону і підвищити свою готовність у все більш непередбачуваному світі. Останній з них належить Саулі Нііністьо, колишньому президенту Фінляндії, а нині спеціальному раднику президента Європейської комісії. Опублікована 30 жовтня, ця доповідь, поряд з іншими, такими як широко обговорювана доповідь Маріо Драгі про європейську конкурентоспроможність, містить низку знайомих, хоча й нагальних закликів до дій. Чи буде цього разу інакше? Чи виконає Європа ці рекомендації?

Поштовх до реального обміну розвідданими

Примітно, що одна з головних рекомендацій Нііністьо виходить за рамки звичайної європейської дипломатичної риторики: створення єдиної розвідувальної служби Європейського Союзу (ЄС). «У довгостроковій перспективі ЄС повинен мати повноцінну службу розвідувального співробітництва, яка б обслуговувала всі інституції та держави-члени ЄС», – пише він у звіті. Однак він також зазначає, що її метою «не повинно бути імітація завдань національних служб зовнішньої розвідки і внутрішньої безпеки держав-членів, а також втручання в їхні прерогативи щодо забезпечення національної безпеки».

Натомість Нійністе пропонує посилити Єдину розвідувально-аналітичну спроможність ЄС, яка включає як Розвідувально-ситуаційний центр ЄС, так і військову розвідку ЄС у складі Військового штабу ЄС при Європейській службі зовнішньої діяльності, дипломатичній службі ЄС. Обидві структури підпорядковуються Верховному представнику ЄС із закордонних справ, на цю посаду призначена колишня прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас. Ця структура має слугувати офіційним каналом для обміну розвідувальною інформацією між розвідувальними службами ЄС. Потреба в такому каналі стала очевидною після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році і обіцянки Китаю про “безмежні” відносини з Росією, що підкреслило, наскільки погано ЄС був підготовлений до нових викликів, що виникають з боку Москви і Пекіна.

На практиці це означатиме глибшу, більш структуровану співпрацю між країнами-членами для обміну розвідданими і швидшого реагування на гібридні загрози, такі як кібератаки і дезінформаційні кампанії. Ця рекомендація визнає реальність того, що виклики європейській безпеці вимагають чогось більшого, ніж фрагментарні національні зусилля або ситуативні альянси, як показала гібридна атака на фінські, польські, литовські, латвійські та естонські кордони.

Багато російських і китайських дипломатів були вислані з європейських столиць через звинувачення у шпигунстві, а Брюссель, де розташовані численні установи і посольства, став центром таємної діяльності. Війна в Україні ще більше посилила нестабільність всередині ЄС, а інциденти варіюються від безпілотників, що стежать за військовими полігонами, і планів вбивства керівників збройної промисловості до саботажу. Західні країни вже співпрацюють у сфері розвідки в рамках альянсу «П’ять очей», який об’єднує агентства США, Великої Британії, Австралії, Канади та Нової Зеландії. Нііністьо підкреслив, що будь-який розвідувальний орган ЄС повинен зосередитись на ефективному використанні наявних розвідувальних даних.

Більше цивільно-військової координації

Ще одним важливим моментом звіту є заклик Нііністьо до створення Європейського механізму цивільної оборони для подолання розриву між військовими і цивільними заходами реагування. Війна в Україні показала, що підтримка життєво важливих послуг під час конфлікту так само важлива, як і підтримка військової сили.

У звіті наголошується, що Європа повинна подолати фрагментарний підхід і забезпечити координацію дій військової і цивільної влади під час кризи. Це не просто теорія, це готовність, яка може врятувати життя і стабілізувати суспільство.

Державно-приватне партнерство

Пандемія COVID-19 стала прискореним курсом для розуміння того, чому залучення приватного сектору є необхідним під час кризи. Під час пандемії партнерство з приватними компаніями було вкрай важливим для розробки та розповсюдження вакцин.

У своєму звіті Нііністьо стверджує, що ці уроки необхідно поширити на більш широку готовність до кризових ситуацій. Це означає розробку чітких правил для державно-приватної співпраці, особливо в галузях, життєво важливих для реагування на кризу, таких як енергетика, медицина і транспорт.

Запаси і ланцюги поставок

Нещодавні кризи викрили серйозні недоліки європейських ланцюгів постачання. У відповідь на це Нііністьо закликає до комплексної стратегії створення запасів на рівні ЄС для запобігання дефіциту в майбутньому.

Координація резервів у державному та приватному секторах може стати буфером на випадок збоїв, незалежно від того, чи вони спричинені геополітичною напруженістю, чи природними катаклізмами. Загальноєвропейська стратегія накопичення резервів є практичною, давно назрілою і узгоджується з аналогічними закликами у звіті Драгі про економічну конкурентоспроможність.

Залучення громадян до участі

Готовність – це не лише справа уряду, це зусилля всього суспільства. Наразі лише 32 відсотки європейців вказують на те, що вони були б готові захищати свою країну, якби вона була втягнута у війну.

У звіті Нііністьо підкреслюється, що європейці повинні бути поінформовані, залучені і підготовлені на особистому рівні. Заохочення громадян до активної участі, від вивчення основ кризового менеджменту до підготовки до відключень електроенергії, є частиною реалістичного плану стійкості.

Ще один звіт, але що далі?

Такі звіти, як Нііністьо і Драгі, окреслюють чіткі шляхи вперед, але їхня ефективність залежить від політичної волі і послідовності. У доповіді Нііністьо чітко окреслені амбіції: співпраця розвідок, військово-цивільна готовність і готовність до кризових ситуацій. Звіт Нііністьо стане внеском до порядку денного майбутньої каденції президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн, під час якої ЄС має призначити свого першого комісара з питань оборони (колишній прем’єр-міністр Литви Андрюс Кубілюс). Ця нова роль включатиме відповідальність за підготовку всеосяжної оборонної білої книги, яка, як очікується, буде оприлюднена наступної весни.

Зараз Європа потребує переходу від нескінченних дискусій до реальних, вимірюваних дій. Якщо ці ідеї залишаться лише на папері, готовність Європи і надалі відставатиме від нових загроз, з якими вона стикається.