Якби не передвиборчі перегони у США, другий тур президентських виборів у Молдові можна було б назвати непередбачуваним голосуванням місяця. Те, що ще недавно здавалося легкою прогулянкою для чинного президента Майї Санду, обертається нервовою кампанією, в якій знайшлося місце російським грошам, європейській інтеграції та апеляціям до слів правителя Молдови, який жив півтисячоліття тому (втім, на перевірку виявляється, що він їх і не говорив ).

Головні герої

У фінал виборів очікувано вийшли чинний президент Майя Санду та колишній генпрокурор Молдови Олександр Стояногло.

Майя Санду — добре відома у себе в країні та за її межами політик. Вона прийшла до молдавської політики у 2012 році — до того вона працювала радником виконавчого директора Світового банку та жила у Вашингтоні. Санду два роки працювала міністром освіти, 2019 року майже півроку очолювала уряд Молдови, а 2020-го виграла президентські вибори, випередивши у другому турі проросійського главу держави Ігоря Додона.

Репутація Санду як прозахідного політика лише зміцнилася після повномасштабного вторгнення Росії до України. Тоді Майя Санду хоч і після деякої паузи, але заявила про однозначну підтримку Києва, приєдналася до західних санкцій проти Росії та одночасно з Україною подала заявку на членство у Євросоюзі.

Зближення з Європою Санду використовує як свій головний, якщо не єдиний козир на нинішніх виборах. Обіцянки чотирирічної давності — начебто суттєвого підвищення добробуту громадян, економічних реформ чи результативної боротьби з корупцією — залишилися загалом нереалізованими.

У першому турі Майя Санду набрала 42,5% голосів виборців.

57-річний Олександр Стояногло називає себе «неполітичним кандидатом у президенти» та експлуатує імідж новачка у політиці. Проте кар’єрний прокурор (він пройшов трудовий шлях від помічника прокурора Кишинева до творця та першого керівника прокуратури рідної для нього Гагаузії, а потім заступника генпрокурора) був депутатом молдавського парламенту двох скликань, а у 2009-10 роках навіть обіймав посаду віце-спікера. Крім того, він двічі балотувався на посаду башкана (голови) тієї ж Гагаузії — обидва рази безуспішно.

Загальнаціональну популярність Стояногло набув через обставини свого звільнення з посади генпрокурора. Ці ж події, мабуть, закладають фундамент його особистої історії стосунків із Майєю Санду.

Спочатку у 2019 році Стояногло виграв конкурс на посаду генерального прокурора. Конкурс оголошував уряд Майї Санду, але у процесі його проведення біля кабінету міністрів постали питання до процедури. Уряд звернувся до парламенту з проханням змінити порядок призначення генпрокурора, але натомість отримав вотум недовіри. Насправді напруга між кабінетом Санду та парламентською більшістю на той момент спостерігалася вже давно, і казус Стояногло був скоріше слушним приводом розірвати їхні стосунки. Проте після відставки уряду Санду тодішній президент Ігор Додон підписав указ про призначення Стояногло на посаду генпрокурора.

Після того, як Майя Санду змінила Додона на посаді президента, вона не утримувалася від публічної критики неефективної роботи, на її думку, генпрокурора. А після того як партія Санду перемогла на дострокових парламентських виборах, Стояногло взагалі втратив своє крісло за драматичних обставин.

30 вересня 2021 року його було заарештовано прямо на своєму робочому місці в будівлі Генпрокуратури співробітниками Служби інформації та безпеки — молдавської спецслужби — за звинуваченням у корупції та зловживанні службовими повноваженнями. Кадри, на яких спецназівці в масках виводять із будівлі прокуратури Стояногло, що скромно тримається, стали для багатьох головною асоціацією з ним.

Сам Стояногло пізніше пояснював ці події тим, що за його керівництва правоохоронці відчутно просунулися у розслідуванні «крадіжки століття» — так у Молдові називають події 2014 року, коли з банківської системи країни вивели мільярд доларів, восьму частину ВВП. Так чи інакше особливих успіхів у розслідуванні резонансних справ після примусового відходу Стояногло молдавська система правосуддя не мала, а у самого екс-генпрокурора в широких колах з’явився ореол правдошукача, який постраждав від влади. Минулого року Європейський суд з прав людини ухвалив, що під час подій 2021 року Стояногло було позбавлено права на справедливий судовий розгляд.

Останнім часом Олександр Стояногло відійшов від активної політики та працював юристом у молдавських комерційних підприємствах.

На початку цього року, коли розрізнена молдавська опозиція проводила неформальні консультації щодо тактики участі у виборах, прізвище Стояногло «випливало в обговореннях» як рівновіддалений кандидат, який міг би згуртувати навколо себе широку палітру політичних сил, розповідають Бі-бі-сі учасники тих консультацій. .

Але більшість у результаті ухвалили рішення балотуватися самостійно, а до Стояногло з пропозицією йти від них звернулася найбільша опозиційна сила в країні, Партія соціалістів (ПСРМ) Ігоря Додона, яка свого часу мала славу головну проросійську політичну силу Молдови. Екс-генпрокурор на цю пропозицію погодився, однак — і це визнають і в оточенні Стояногло, і в ПСРМ — залишив за собою право проголошувати в ході виборчої кампанії тези, які розходяться з офіційною позицією партії, що його висунула.

Зрештою Олександр Стояногло називає себе переконаним прихильником європейської інтеграції Молдови, а саму євроінтеграцію — національною ідеєю своєї держави. При цьому він не брав участі в референдумі про євроінтеграцію, який відбувся під час першого туру президентських виборів, вважаючи плебісцит агітаційним заходом, який придумав штаб Майї Санду.

Він заявляє про підтримку Києва у війні проти Росії, називає Крим та Донбас частинами України та виступає за якнайшвидше виведення російських військ із невизнаного Придністров’я. Але водночас говорить про свою готовність до переговорів із Володимиром Путіним — про мир в Україні чи зниження цін на газ у Молдові.

Втім, головне — Стояногло закликає відмовитися від «геополітичного порядку денного», який, на його думку, експлуатує нинішня влада Молдови та звернути більше уваги на внутрішню ситуацію в країні.

Олександр Стояногло називає себе технократом і обіцяє у разі перемоги діяти строго в рамках, слід сказати, досить обмежених конституційних повноважень, а перший візит на посаді президента обіцяє здійснити до Тирасполя — столиці Придністров’я.

У першому турі президентських виборів Стояногло набрав майже 26% голосів виборців — значно більше, ніж прогнозували результати передвиборчих опитувань.

Взагалі Молдова — це парламентська республіка, і президент у ній має скоріше символічні повноваження. У випадку з Санду, партія якої на дострокових виборах 2021 року виборола одноосібну більшість у парламенті, це правило не працює: вона — політик номер один у країні, який фактично курирує уряд із президентського палацу.

Однак поразка Майї Санду на нинішніх виборах здатна стати серйозним ударом по її політичному табору напередодні найважливіших парламентських виборів, які мають відбутися наступного року.

Другорядні персонажі

Здавалося б, 42 на 26 — це більш ніж переконлива перевага чинного глави держави, яка дозволяє їй комфортно почуватися перед другим туром. Але у молдавських реаліях все не так просто.

“Якщо говорити про голоси, які в першому турі набрали інші кандидати, то резерв для розширення електорального поля набагато більший у Олександра Стояногло”, – констатує соціолог із кишинівського центру CBS-AXA Василе Кантаржі.

Справа в тому, що у першому турі Майя Санду практично повністю вичерпала резерв правого, проєвропейськи налаштованого електорату Молдови. Цьому сприяло проведення референдуму про внесення до конституції змін, пов’язаних з майбутньою європейською інтеграцією.

З одного боку, позиціонування себе як головний локомотив руху в ЄС дозволило Санду «зачистити» потенційних конкурентів на цьому фланзі. З іншого — сильно обмежило можливості її роботи з центристським, а тим більше проросійським електоратом.

Певні надії Санду могла мати на підтримку ексцентричного бізнесмена Ренато Усатого, який у першому турі посів третє місце з результатом майже 14% голосів. Передумови для успіху начебто були: перед фіналом минулих президентських виборів Вусатий підтримав кандидатуру Санду, і це, мабуть, стало вирішальним чинником, який привів її до президентського крісла.

Цього разу Вусатий вчинив інакше. У відеозверненні до своїх прихильників він обсипав неприємними епітетами обох учасників другого туру і заявив, що не голосуватиме за жодного з них. «Дійте так, як вважаєте правильним. Ви самі маєте вирішити, за кого голосувати у другому турі», — резюмував він.

Втім, каже Бі-бі-сі Василе Кантаржі, певні електоральні резерви Майя Санду може мати серед виборців молдавської діаспори. У ході першого туру президентських виборів закордонні молдавани віддали трохи менше ніж 16% голосів від загальної кількості. Майже 71% із цих виборців проголосували саме за Майю Санду.

«Ймовірно, що на другий тур вийде ще більша кількість виборців за кордоном. Важко сказати, про який резерв голосів ми говоримо, але там завжди є місце для сюрпризів. Наразі явка серед виборців діаспори склала близько 20-30%, тому резерв там, звичайно, є», — каже Кантаржі.

До виборців діаспори за підтримкою звертається і Олександр Стояногло: у своїх агітматеріалах він нагадує, що саме за президентства Майї Санду були введені обмеження на розрахунки готівкою, популярні у трудових мігрантів, або що його команда підготувала програму «Гідне повернення».

З іншого боку, деякі заяви Стояногло можуть свідчити про його невпевненість у здатності завоювати голоси цього електорату.

«Буде абсолютно неправильно, якщо долю нашої країни щодо виборів президента вирішать громадяни, які проживають за кордоном, і яких тут немає десятки років», — заявив він.

Куплена масовка

Огляд передвиборного ландшафту Молдови був би неповним без згадки про ще одну дійову особу місцевої політики, прізвище якої неможливо знайти у виборчому бюлетені, але дуже впливає на результати волевиявлення.

Ілан Шор — 37-річний олігарх-утікач, засуджений молдавським судом за ту саму «крадіжку століття», нині проживає в Москві. Там він зареєстрував блок підконтрольних собі партій «Перемога» — його з’їзди теж проходять у столиці Росії. Але найголовніше навіть не це — тим більше, що кандидата від «Перемоги» не допустив участі у виборах ЦВК.

За даними молдавських правоохоронних органів, Шор за допомогою своїх спільників усередині країни створив розгалужену мережу скупки голосів виборців, за допомогою якої він може направити у вигідний для себе кошик десятки тисяч бюлетенів.

Десятки мільйонів євро на ці цілі, стверджують у Кишиневі, потрапляють у країну різними способами: від переміщення готівки «кур’єрами» (квиток на літак до Москви та назад з пересадкою в Єревані чи Стамбулі може коштувати кілька сотень євро, а ввезти до Молдови без мита будь-який людина може до десяти тисяч євро) до складніших схем з відкриттям рахунку в російському «Промзв’язку банку» та переведенням у готівку карток системи «Світ» у придністровських банкоматах.

На початку жовтня глава молдавської поліції Віорел Чернеуцану заявив, що до «сітки Шора» можуть входити до 130 тисяч громадян країни. У лаконічній заяві, озвученій у ніч після першого туру виборів, Майя Санду назвала навіть велику цифру — за її словами, метою злочинної групи, яка здійснила безпрецедентну атаку на демократію в країні, було придбання 300 тисяч голосів виборців.

З урахуванням того, що всього у молдавських виборах беруть участь близько півтора мільйона людей, цифри виглядають більш ніж солідно.

«Зараз у Молдови взагалі найбільше шансів отримати як президент людини, яку висуне та електорально затвердить Шор», — каже Бі-бі-сі соціолог Василе Кантаржі.

Сам олігарх, що побіжить, відкидає звинувачення в скупці голосів, однак у самому існуванні «сітки Шора» не сумніваються в штабах обох фіналістів молдавських виборів — хіба що член виконкому ПСРМ Влад Батринча в розмові з Бі-бі-сі назвав озвучувану представниками влади кількість учасників « .

Питання, якими зараз задаються у Молдові, чи це можна мінімізувати таку форму участі виборців у виборах, а якщо не можна, то на кого спрацює «сітка Шора» у другому турі.

За останні півтора тижні ЗМІ повідомили про сотні обшуків у фігурантів, які нібито пов’язані з функціонуванням «сітки Шора» у різних куточках країни. За словами в. о. генпрокурора, правоохоронці конфіскували близько 50 млн леїв (2,5 млн євро) та затримали «понад 28 осіб».

Щодо того, куди підуть контрольовані Шором голоси, єдності у молдавському політикумі немає.

Майя Санду стверджує, що «сітка», безперечно, спрацює на її опонента.

Соціолог Василе Кантаржі у розмові з Бі-бі-сі стверджує, що щонайменше частина виборців, які контролюються Іланом Шором, проголосували за Олександра Стояногло вже в першому турі — і цим, за його словами, можна пояснити настільки разючі відмінності між результатами передвиборних опитувань і підсумковими цифрами , озвученими ЦВК.

На користь цієї версії може свідчити оприлюднене у четвер звернення самого Ілана Шора: у ньому він визнає, що «не є шанувальником Олександра Стояногло і не поділяє багато його ідей», але закликає своїх прихильників «прийти 3 листопада на виборчі дільниці та проголосувати проти Майї Санду , за будь-якого іншого кандидата, якого ви побачите у бюлетені».

У таборі Стояногло будь-які звинувачення у співпраці з Іланом Шором рішуче відкидають.

«Ми не потребуємо жодної підтримки. Настрій у суспільстві такий, що більшість людей і так проголосують проти (чинної влади)», — заявив Бі-бі-сі Влад Батринча із Партії соціалістів.

За всю свою політичну діяльність я ніколи не купував голоси. І з усією відповідальністю заявляю, що я не купував голосу і на цих виборах. І Партія соціалістів цього теж не робила», – заявив сам кандидат у президенти у четвер увечері.

«Заяви щодо мене робляться з „далеким прицілом“ — щоб у разі програшу чинного президента вона могла сказати, що „все куплено, все втрачено, а винні Стояногло та соціалісти», — додав він.

Розвиток сюжету

Другий тур виборів у Молдові багато в чому буде голосуванням не «за», а «проти», констатує соціолог Василе Кантаржі. Цей фактор гратиме скоріше проти чинного глави держави: її антирейтинг значно вищий за аналогічні показники Олександра Стояногло.

У цій ситуації на фінішній прямій кампанії Санда зосередилася швидше не на тому, щоб відкрити для себе нові електоральні горизонти, а щоб максимально мобілізувати й так відданий їй електорат.

Після першого туру її кампанія отримала нове гасло: «Врятуємо Молдову». В одному зі своїх передвиборних роликів вона називає Олександра Стояногло «троянським конем», за спиною якого «стоять Додон, Шор, (ще ​​один олігарх-втікач В’ячеслав) Платон», і який, можливо, «сам не знає тих, хто за ним ховається» і «навіть не уявляє, що за його спиною готують Молдову».

“Якщо ситуація в Молдові зміниться (якщо Санду перестане бути президентом – Бі-бі-сі)… ми втратимо безвізовий режим з ЄС, зміниться ставлення європейців до молдаванів, які працюють у Європі, припиниться будівництво доріг і мостів”, – заявила вона в інтерв’ю Youtube-каналу GALBEN (цитата з «Інтерфаксу»).

Паралельно Санду намагається знайти підхід до тих її потенційних прихильників, які відчувають розчарування результатами чотирьох років її президентського терміну. Очевидно, це адресована обіцянка змінити склад кабінету міністрів ще до кінця поточного року.

Нове гасло отримала й кампанія Олександра Стояногло. Тепер на його агітпродукції красуються слова “Молдова вирішує”.

«Суть цього гасла полягає в тому, що це самі люди вирішують своє майбутнє — не еліти, не ті, хто володіє телебаченням, Центрвиборчкомом чи прокуратурою», — каже Бі-бі-сі Влад Батринча із Партії соціалістів.

Втім, що ще змінилося у кампанії Стояногло після його цілком прогнозованого виходу до другого туру, сказати досить складно.

Жодних нестандартних ходів або сюжетних поворотів, що запам’ятовуються, в його наративі не з’явилося. Багатотисячних мітингів своїх прихильників він не скликав. А стрім з відповідями на запитання, організоване за три дні до вирішальної дати, набрав зовсім непристойну для фіналіста виборів президента кількість переглядів: у розпал прямого ефіру за ним спостерігали чотири сотні людей у ​​фейсбуці кандидата і трохи менше трьохсот користувачів телеграма.

Якщо сприймати минулі неділі дебати як шанс для Стояногло зарекомендувати себе як потенційного лідера молдавської опозиції, то він ним не скористався. Більш впевнено, агресивно і підготовлено виглядала в лобовому зіткненні кандидатів досвідченіша, та й просто краще, що розмовляє по-румунськи Санду.

Потрібно згадати і про те, що одразу після оголошення результатів першого туру Олександру Стояногло довелося одразу зіткнутися із кампанією хейту в інтернеті. Його недоброзичливці активно розповсюджували в соцмережах фейкову цитату Штефана Великого, героя молдавського народу, шанованого як святого. У ній воєвода нібито проклинав “тих молдаван, які зведуть турка на трон моєї країни”. Стояногло — етнічний гагауз, представник тюркського народу, тож натяк читався явно: справжні молдавани не повинні допустити інородця до президентського палацу.

Сам Стояногло назвав ці нападки закономірним наслідком політики чинної влади. Майя Санду та її партія засудили хейтерів, а голова молдавської поліції Віорел Чернеуцану попередив, що користувачів, які розповсюджували ксенофобські висловлювання, можуть притягнути до відповідальності.

Соціолог Василе Кантаржі відмовляється прогнозувати підсумки другого туру президентських виборів: «Боротьба буде жорсткою. 50 на 50 приблизно як на референдумі».

Але це твердження справедливе, якби вибори пройшли чесно. «Масштаб скуповування голосів дуже великий, колосальний. Він може перевернути відсотковий розподіл голосів, відданих за кандидатів у другому турі», — додає Кантаржі.

Результати опитувань, опублікованих перед першим туром, показували, що Майя Санду з невеликим відривом, але випередила Олександра Стояногло в гіпотетичному фіналі виборів.

Проте суттєва розбіжність передвиборчих соцопитувань із реальними результатами першого туру голосування змушує ставитись до цих цифр вкрай обережно.

Тому доля виборів у Молдові залишається невизначеною, а співрозмовники Бі-бі-сі — і в різних політичних таборах, і серед позапартійних учасників політичного процесу — не виключають того, що результати виборів встановлюватимуться якщо під тиском вулиці, то в судах.

Святослав Хоменко