Якби не передвиборчі перегони у США, другий тур президентських виборів у Молдові можна було б назвати найнепередбачуванішим голосуванням місяця. Те, що ще недавно здавалося легкою прогулянкою для чинної президентки Маї Санду, перетворюється на нервову кампанію, в якій знайшлося місце російським грошам, європейській інтеграції і апеляціям до слів правителя Молдови, який жив пів тисячоліття тому (до того ж, які він насправді ніколи не говорив).

Головні герої

До фіналу виборів президента Молдови прогнозовано вийшли чинна глава держави Мая Санду та колишній генпрокурор країни Александр Стояногло.

Мая Санду – добре відома у себе в країні та за її межами політик. Вона прийшла до молдовської політики у 2012 році – до того вона працювала радницею виконавчого директора Світового банку і жила в Вашингтоні. Санду два роки працювала міністеркою освіти, у 2019 році майже пів року очолювала уряд Молдови, а у 2020-му перемогла на президентських виборах, випередивши у другому турі проросійського главу держави Ігоря Додона.

Репутація Санду як прозахідного політика лише зміцнилася після повномасштабного вторгнення Росії до України. Тоді Мая Санду після певної паузи, але заявила про однозначну підтримку Києва, приєдналася до західних санкцій проти Росії та одночасно з Україною подала заявку на членство Молдови у Євросоюзі.

Зближення з Європою Санду використовує як свій головний, якщо не єдиний козир на нинішніх виборах. Обіцянки чотирирічної давнини – на кшталт суттєвого підвищення добробуту громадян, економічних реформ чи результативної боротьби з корупцією – загалом залишилися нереалізованими.

У першому турі Мая Санду набрала 42,5% голосів виборців.

57-річний Александр Стояногло називає себе “неполітичним кандидатом у президенти” та експлуатує імідж новачка у політиці. Проте кар’єрний прокурор (він пройшов трудовий шлях від помічника прокурора Кишинева до творця та першого керівника прокуратури рідної для нього Гагаузії, а потім заступника генпрокурора Молдови) був депутатом молдовського парламенту протягом двох скликань, а у 2009-10 роках навіть обіймав посаду віцеспікера. Крім того, він двічі балотувався на посаду башкана (голови) тієї ж Гагаузії – обидва рази без успіху.

Відомим на всю країну Стояногло став через обставини свого звільнення з посади генпрокурора. Ці ж події, вірогідно, закладають фундамент його особистої історії стосунків з Маєю Санду.

Спочатку у 2019 році Стояногло виграв конкурс на посаду генерального прокурора. Конкурс оголошував уряд Санду, але під час його проведення у кабміну виникли питання до процедури. Уряд звернувся до парламенту з проханням змінити порядок призначення генпрокурора, але натомість отримав від депутатів вотум недовіри.

Насправді напруга між кабінетом Санду та парламентською більшістю на той момент спостерігалася вже давно, і казус Стояногло був радше приводом розірвати їхні стосунки. Тим не менше, після відставки уряду Санду тодішній президент Ігор Додон підписав указ про призначення Стояногло на посаду генпрокурора.

Після того, як Мая Санду змінила Додона на посаді президента, вона регулярно вдавалася до публічної критики неефективної, на її думку, роботи генпрокурора. А після того, як партія Санду перемогла на дострокових парламентських виборах, Стояногло взагалі втратив своє крісло за драматичних обставин.

30 вересня 2021 року його прямо на робочому місці в будівлі Генпрокуратури заарештували співробітники Служби інформації та безпеки – молдовського аналога СБУ – за звинуваченням у корупції та зловживанні службовими повноваженнями. Для багатьох молдован досі перша асоціація зі Стояногло – це кадри, на яких спецназівці в масках виводять його з будівлі прокуратури.

Сам Стояногло пізніше пояснював ці події тим, що за його керівництва правоохоронці відчутно просунулися у розслідуванні “крадіжки століття” – так у Молдові називають події 2014 року, коли з банківської системи країни вивели мільярд доларів, восьму частину її ВВП.

Так чи інакше, особливими успіхами у розслідуванні резонансних справ після відсторонення Стояногло молдовська система правосуддя похвалитися не може, а у самого ексгенпрокурора з’явився ореол правдошукача, який постраждав від дій влади. Минулого року Європейський суд з прав людини постановив, що під час подій 2021 року Молдова позбавила Стояногло права на справедливий судовий розгляд його справи.

Останнім часом Александр Стояногло відійшов був від активної політики і працював юристом у молдовських комерційних підприємствах.

На початку цього року, коли розрізнена молдовська опозиція проводила неформальні консультації щодо тактики участі у президентських виборах, прізвище Стояногло “спливало в дискусіях” у якості можливого рівновіддаленого кандидата, який міг би згуртувати навколо себе широку палітру політичних сил, розповідають ВВС учасники тих консультацій.

Проте більшість цих діячів у підсумку вирішили балотуватися самостійно, а до Стояногло з пропозицією йти від них звернулася найбільша опозиційна сила в країні, Партія соціалістів (ПСРМ) Ігоря Додона, яка свого часу мала славу головної проросійської політсили Молдови. Ексгенпрокурор на цю пропозицію погодився, однак – і це визнають і в оточенні Стояногло, і в ПСРМ – залишив за собою право виголошувати у ході виборчої кампанії тези, які розходяться з офіційною позицією партії, яка його висунула.

Отож, нині Александр Стояногло називає себе переконаним прихильником європейської інтеграції Молдови, а саму євроінтеграцію – національною ідеєю своєї держави. При цьому він не брав участі в референдумі про євроінтеграцію, який відбувся під час першого туру президентських виборів, вважаючи плебісцит агітаційним заходом, придуманим штабом Маї Санду.

Він заявляє про підтримку Києва у війні проти Росії, називає Крим та Донбас частинами України та виступає за якнайшвидше виведення російських військ з невизнаного Придністров’я. Але водночас говорить про свою готовність до переговорів з Володимиром Путіним – про мир в Україні чи про зниження цін на газ у Молдові.

Утім, головне – у ході кампанії Стояногло закликає відмовитися від “геополітичного порядку денного”, що його, на думку кандидата, експлуатує нинішня влада Молдови, та звернути більше уваги на внутрішню ситуацію в країні.

Александр Стояногло називає себе технократом і обіцяє у разі перемоги діяти строго в рамках досить обмежених конституційних повноважень, а перший візит на посаді президента обіцяє здійснити до Тирасполя – столиці Придністров’я.

У першому турі президентських виборів Стояногло набрав майже 26% голосів виборців – значно більше, ніж прогнозували результати передвиборчих опитувань.

Взагалі, треба нагадати, що Молдова – це парламентська республіка, і президент у ній має радше символічні повноваження. Проте у випадку Санду, партія якої на дострокових виборах 2021 року завоювала одноосібну більшість у парламенті, це правило не працює: вона – політик номер один у країні і фактично курує уряд з президентського палацу.

Однак поразка Маї Санду на нинішніх виборах здатна стати серйозним символічним ударом по її політичному табору напередодні надважливих парламентських виборів, які мають відбутися наступного року.

Другорядні персонажі

Здавалося б, 42 на 26 – це більш ніж переконлива перевага чинної глави держави, і така різниця в голосах дозволяє їй комфортно почуватися перед другим туром. Але у молдовських реаліях все не так просто.

“Якщо говорити про голоси, що їх у першому турі набрали інші кандидати, то резерв для розширення електорального поля набагато більший у Александра Стояногло”, – констатує у розмові з ВВС соціолог з кишинівського центру CBS-AXA Василе Кантаржі.

Річ у тому, що в першому турі Мая Санду практично повністю вичерпала резерв правого, проєвропейськи налаштованого електорату Молдови. Цьому сприяло і проведення референдуму про внесення до конституції змін, пов’язаних з майбутньою європейською інтеграцією держави.

З одного боку, позиціювання себе у якості головного локомотиву руху Молдови до ЄС дозволило Санду “зачистити” потенційних конкурентів на цьому фланзі політичної сцени. З іншого – воно ж сильно обмежило можливості її роботи з центристським, а тим більше проросійським електоратом.

Певні надії Санду могла покладати на підтримку ексцентричного бізнесмена Ренато Усатого, який у першому турі президентських виборів посів третє місце з результатом майже 14% голосів. Передумови для цього начебто були: перед фіналом минулих президентських виборів Усатий підтримав кандидатуру Санду, і це, можливо, стало вирішальним чинником, який привів її в президентське крісло.

Проте цього разу Усатий вчинив інакше. У відеозверненні до своїх прихильників він облаяв обох учасників другого туру і заявив, що не голосуватиме за жодного з них. “Дійте так, як вважаєте правильним. Ви самі маєте вирішити, за кого голосувати у другому турі”, – резюмував він.

Втім, каже ВВС Василе Кантаржі, певні електоральні резерви Мая Санду може мати у середовищі виборців молдавської діаспори. У першому турі президентських виборів закордонні молдовани віддали трохи менше ніж 16% голосів від загальної кількості. Майже 71% з цих виборців проголосували саме за Маю Санду.

“Цілком ймовірно, що на другий тур вийде ще більша кількість закордонних виборців. Важко сказати, про який резерв голосів ми говоримо, але там завжди є місце для сюрпризів. Зараз явка серед виборців діаспори склала близько 20-30%, тому резерв там, звичайно ж, є”, – каже Кантаржі.

До виборців діаспори за підтримкою звертається і Александр Стояногло: у своїх агітматеріалах він нагадує, що саме за президентства Маї Санду у Молдові ввели обмеження на розрахунки готівкою, популярні у трудових мігрантів, або що його команда підготувала якусь програму “Гідне повернення” для діаспорян.

З іншого боку, деякі заяви Стояногло можуть свідчити про його невпевненість у здатності завоювати голоси цього електорату.

“Буде абсолютно неправильно, якщо долю нашої країни на виборах президента вирішать громадяни, які проживають за кордоном і яких тут немає десятки років”, – заявив він в інтерв’ю Exclusiv TV.

Куплена масовка

Огляд передвиборчого ландшафту Молдови був би неповним без згадки про ще одну дійову особу місцевої політики, прізвище якої не можна знайти у виборчому бюлетені, але попри це вона надзвичайно сильно впливає на результати волевиявлення.

Ілан Шор – 37-річний олігарх-втікач, засуджений молдовським судом за ту саму “крадіжку століття”, нині проживає в Москві. Там він зареєстрував блок підконтрольних собі партій “Победа” – його з’їзди теж проходять у столиці Росії. Але найголовніше навіть не це – тим більше, що кандидата від “Победи” не допустив участі у виборах молдовський Центрвиборчком.

За даними молдовських правоохоронних органів, Шор за допомогою своїх спільників створив усередині країни розгалужену мережу скупки голосів виборців, за допомогою якої він здатен направити до потрібного собі кошика десятки тисяч бюлетенів.

Десятки мільйонів євро на ці цілі, стверджують у Кишиневі, потрапляють у країну різними способами: від переміщення готівки “кур’єрами” (квиток на літак до Москви та назад з пересадкою в Єревані чи Стамбулі може коштувати кілька сотень євро, а легально ввезти до Молдови будь-яка людина може до десяти тисяч євро готівкою) до складніших схем з відкриттям рахунку в російському “Промсвязьбанку” та переведенням у готівку карток російської системи “Мир” (аналог Visa чи Mastercard) у банкоматах Придністров’я.

На початку жовтня глава молдавської поліції Віорел Чернеуцану заявив, що до “сітки Шора” можуть входити до 130 тисяч громадян країни. У лаконічній заяві, що її Мая Санду озвучила у ніч після першого туру виборів, президентка назвала навіть велику цифру – за її словами, метою злочинної групи, яка здійснила безпрецедентну атаку на демократію в країні, було купівля 300 тисяч голосів виборців.

З урахуванням того, що всього у молдовських виборах взяли участь близько півтора мільйона людей, всі ці цифри виглядають більш ніж солідно.

“Зараз у Молдови взагалі найбільше шансів отримати президентом людину, яку висуне та електорально затвердить Шор”, – каже ВВС соціолог Василе Кантаржі.

Сам олігарх-втікач відкидає звинувачення в скупці голосів, однак, що характерно, в самому існуванні “сітки Шора” не сумніваються в штабах обох фіналістів молдавських виборів – хіба що член виконкому ПСРМ Влад Батринча в розмові з ВВС назвав кількість її учасників, якою оперують представники влади, “завищеною”.

Питання, якими зараз переймаються в Молдові, – це чи це можна мінімізувати таку форму участі виборців у кампанії, а якщо ні, то на кого спрацює “сітка Шора” у другому турі президентських виборів.

Протягом часу після першого туру виборів ЗМІ повідомили про сотні обшуків у людей, нібито пов’язаних з функціонуванням “сітки Шора” у різних куточках Молдови. За словами в.о. генпрокурора, правоохоронці конфіскували близько 50 млн леїв (2,5 млн євро) та затримали понад 28 осіб.

Крім того влада розгорнула масштабну кампанію інформування населення про покарання, передбачені за участь у схемах купівлі-продажу голосів. Форми донесення інформації – найрізноманітніші: від тематичних відеороликів до смс-розсилок та довірчих розмов поліції з агітаторками, які роздають листівки у наметах на вулицях Кишинева.

Злі язики стверджують, що влада взялася за таке “просвітництво” занадто пізно: якщо вже про існування “сітки Шора” стало достеменно відомо ще на торішніх місцевих виборах, то тоді з нею і треба було б починати боротися. Проте, погоджуються навіть невиправні скептики, краще пізно, ніж ніколи.

Щодо здогадок про те, куди підуть контрольовані Шором голоси у другому турі, єдності у молдовському політикумі немає.

Мая Санду стверджує, що “сітка”, безперечно, спрацює на її опонента.

Соціолог Василе Кантаржі у розмові з ВВС стверджує, що як мінімум частина виборців, яких контролює Ілан Шор, проголосували за Александра Стояногло вже в першому турі – і цим, за словами експерта, можна пояснити настільки разючі відмінності між результатами передвиборчих опитувань і підсумкових цифр , озвучених ЦВК.

На користь цієї версії може свідчити оприлюднене в четвер звернення самого Ілана Шора: він визнає, що “не є шанувальником Александра Стояногло і не поділяє багато його ідей”, але закликає своїх прихильників “прийти 3 листопада на виборчі дільниці і проголосувати проти Маї Санду, за будь-якого іншого кандидата, якого ви побачите у бюлетені”.

Враховуючи, що кандидатів у бюлетені буде всього двоє, вибір невеликий.

У таборі Стояногло будь-які звинувачення у співпраці з Іланом Шором рішуче відкидають.

“Нам не потрібна жодна підтримка. Настрій у суспільстві такий, що більшість людей і так проголосують проти (чинної влади)”, – заявив ВВС Влад Батринча із Партії соціалістів.

“Протягом усієї своєї політичної діяльності я ніколи не купував голоси. І з усією відповідальністю заявляю, що я не купував голоси і на цих виборах. І Партія соціалістів цього теж не робила”, – заявив сам кандидат у президенти у четвер увечері.

“Заяви щодо мене робляться з “далеким прицілом” – щоб у разі програшу чинної президентки вона могла сказати, що “все куплено, все втрачено, а винні Стояногло і соціалісти”, – додав він.

Розвиток сюжету

Другий тур виборів у Молдові буде багато в чому голосуванням не “за”, а “проти”, констатує соціолог Василе Кантаржі. Цей фактор гратиме радше проти чинної глави держави: її антирейтинг значно вищий за аналогічні показники Александра Стояногло.

У цій ситуації на фінішній прямій кампанії Санду зосередилася радше не на відкритті для себе якихось нових електоральних горизонтів, а на максимальній мобілізації і так відданого їй електорату.

Після першого туру її кампанія отримала нове гасло: “Врятуймо Молдову”. В одному зі своїх передвиборчих роликів вона називає Александра Стояногло “троянським конем”, за спиною якого «стоять Додон, Шор, (ще один олігарх-втікач В’ячеслав) Платон”. Стояногло, продовжувала Санду, можливо, “сам не знає тих, хто за ним ховається” і “навіть не уявляє, що за його спиною готують Молдові”.

“Якщо ситуація в Молдові зміниться (якщо Санду перестане бути президентом – ВВС)…, ми втратимо безвізовий режим з ЄС, зміниться ставлення європейців до молдован, які працюють у Європі, припиниться будівництво доріг та мостів», – заявила вона у інтерв’ю Youtube-каналу GALBEN (цитата за агенцією “Интерфакс”).

Водночас Санду намагається знайти підхід до тих її потенційних прихильників, які відчувають розчарування від результатів чотирьох років її президентського терміну. Судячи з цього, це їм адресована обіцянка президентки змінити склад уряду ще до кінця цього року.

Нове гасло отримала і кампанія Александра Стояногло. Тепер на його агітпродукції красуються слова “Молдова вирішує”.

“Суть цього гасла полягає у тому, що це самі люди вирішують своє майбутнє – не еліти, не ті, хто володіє телебаченням, Центрвиборчкомом чи прокуратурою”, – каже ВВС Влад Батринча із Партії соціалістів.

Утім, що ще змінилося у кампанії Стояногло після його цілком прогнозованого виходу до другого туру, сказати досить складно.

Жодних нестандартних ходів або несподіваних сюжетних поворотів у його наративі не з’явилося. Багатотисячних мітингів своїх прихильників він не скликав. А стрім з відповідями на запитання, організований за три дні до вирішальної дати – другого туру голосування, набрав зовсім непристойну для фіналіста виборів президента європейської держави кількість переглядів: у розпал прямого ефіру за ним спостерігали чотири сотні людей у фейсбуці кандидата і трохи менше трьохсот користувачів телеграма.

Якщо сприймати дебати, які відбулися минулої неділі, як шанс для Стояногло показати себе у ролі потенційного лідера молдовської опозиції, то він ним не скористався. Впевненішою, агресивнішою і підготовленішою виглядала в лобовому зіткненні кандидатів досвідченіша Санду. Зрештою, дебати нагадали, що вона просто краще, ніж Стояногло, розмовляє румунською.

Потрібно згадати і про те, що одразу після оголошення результатів першого туру Александрові Стояногло довелося зіткнутися з кампанією хейту в інтернеті. Його недоброзичливці активно розповсюджували в соцмережах фейкову цитату Штефана Великого, героя молдовського народу, якого тут шанують як святого. У ній воєвода нібито проклинав “тих молдаван, які зведуть турка на трон моєї країни”. Стояногло – етнічний гагауз, представник тюркського народу, тому натяк читався явно: справжні молдовани не повинні допустити інородця до президентського палацу.

Сам Стояногло назвав ці нападки закономірним наслідком політики чинної влади. Мая Санду та її партія засудили хейтерів, а керівник молдовської поліції Віорел Чернеуцану попередив, що користувачів, які розповсюджували ксенофобські висловлювання, можуть притягнути до відповідальності.

У розмові з ВВС соціолог Василе Кантаржі відмовляється прогнозувати результати другого туру президентських виборів: “Боротьба буде жорсткою. 50 на 50, приблизно як було на референдумі”.

Проте це твердження було б справедливим, якби вибори пройшли чесно. “Масштаб скупки голосів дуже великий, колосальний. Він здатен перевернути відсотковий розподіл голосів, відданих за кандидатів у другому турі (з ніг на голову)”, – додає Кантаржі.

Результати опитувань, опублікованих перед першим туром, показували, що Мая Санду з невеликим відривом, але випередила б Александра Стояногло в гіпотетичному фіналі виборів.

Проте суттєва розбіжність передвиборчих соцопитувань із реальними результатами першого туру голосування змушує ставитись до цих цифр вкрай обережно.

Тому доля виборів у Молдові залишається невизначеною, а співрозмовники ВВС – і у різних політичних таборах, і серед позапартійних учасників політичного процесу – не виключають, що результати виборів встановлюватимуться якщо не під тиском вулиці, то в судах.

Святослав Хоменко