Результати виборів у Молдові та Грузії підкреслюють, що їхні уряди та громадянське суспільство вдалися до різних способів протистояння російському втручанню та іншим недоброзичливим елементам у вирішальні для обох країн моменти.
Голосування – президентські вибори і конституційний референдум щодо ЄС у Молдові та парламентські вибори в Грузії – мали потенціал кардинально змінити геополітичну орієнтацію обох колишніх радянських республік або посилити їхній нинішній курс, а також поставити під сумнів сильні громадські настрої в обох країнах щодо подальшої інтеграції до ЄС.
Тому переможці і переможені відіграють важливу роль. Але деякі з перших уроків стосуються не лише перших переможців і свідчать про те, що ці голоси можуть стати корисними для інших суспільств, що перебувають у стані боротьби, в тому числі для більш зрілих демократій, а також для інших країн на периферії Росії.
Завчасна протидія російському впливу
Молдовські урядовці місяцями попереджали про загрози з боку Росії, зокрема про дезінформацію та сприяння мільйонним незаконним платежам для неформальної мережі організаторів антиєвропейських акцій. Аналітик, який спілкувався з молдовськими чиновниками напередодні голосування, процитував їхні слова: «Ми можемо відстежити гроші». І хоча вони не змогли зупинити потік готівки з Росії, вони побачили його і публічно назвали його тим, чим він був.
Грузія винесла урок іншого характеру. Прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе ще минулого тижня наполягав, що «Росія не має впливу в Грузії». «Грузинська мрія», змушена балансувати, щоб не виглядати відверто проросійською в очах настороженої до Росії громадськості, просто проігнорувала цю проблему і поставила вибір між «війною» і «миром».
У результаті, навіть після того, як президентка Саломе Зурабішвілі попередила про російське втручання, протистояти економічним заходам Москви та мобілізації проросійських впливових осіб і ЗМІ довелося громадськості.
Грузини і групи громадянського суспільства були сповнені нових сил після мирної боротьби проти закону про «іноземних агентів», відомого як «російський закон», і нових обмежень для ЛГБТ-спільноти, але експерти розповіли Радіо Свобода, що підготовка у формі «биття на сполох» і «створення коаліції» насправді розпочалася за багато місяців до цього.
Чесність і прозорість є ключовими
Як не крути, а вони добре впоралися з цим
Шелбі Магід
Молдовська влада перейшла в наступ, щоб захистити чесність виборів, зміцнюючи інституції та намагаючись перекрити незаконні джерела потенційно жорстоких протестів. Вони також захищалися від кібератак і фейків та публічно протистояли тому, що вони вважали неправдивими наративами. «Як не крути, а вони добре впоралися з цим», – сказала Шелбі Магід з Євразійського центру «Атлантичної ради».
Представники правлячої партії Грузії виглядали менш стурбованими потенційними звинуваченнями у фальсифікації результатів голосування. Грузинські громадські групи та громадянське суспільство були змушені підхопити ініціативу. Через десяток років політичного домінування «Грузинської мрії» такі незалежні (і опозиційні) групи напередодні голосування припустили, що вони були краще підготовлені, ніж у минулому. Це проявлялося в таких речах, як тривале спостереження за процедурами, міжнародна співпраця та гарячі лінії для повідомлень про порушення. «Що не кажіть, а вони це робили», – сказала Магід.
Впоратися з олігархами
У Молдові чиновники витратили більшу частину з двох років на боротьбу з впливом Ілана Шора, колишнього олігарха-втікача, засудженого за масштабне шахрайство, який, схоже, рішуче налаштований спрямувати країну в бік Росії. Після заборони його партії минулого року уряд продовжує тиснути на нього публічними попередженнями і заявляє про багатомільйонну мережу Шора, яка, серед іншого, організовує опозицію до курсу на ЄС. «Це не просто одна проблема, це більше схоже на гру «Спіймати крота» – ви не можете просто так позбутися Шора», – сказала Магід.
У Грузії «слоном у кімнаті» є Бідзіна Іванішвілі, мільярдер, засновник «Грузинської мрії», який заробив свої статки в Росії. Цей виклик був набагато менш чорно-білим. Іванішвілі, схоже, «дбає про себе і має власне антидемократичне мислення, яке більше збігається з російським», – сказала Магід, додавши, що ці цілі «іноді йдуть пліч-о-пліч, а іноді – ні».
Не забувайте про діаспору
Незначний відрив на конституційному референдумі щодо ЄС і розбіжності в поглядах на схід і захід від столиці Молдови підкреслюють важливість діаспори в голосуванні в країні. Молдовські чиновники використовували різні канали, щоб посилити відчуття невідкладності та важливості мобілізації молдовських виборців за кордоном, особливо на Заході, в тому числі через соціальні мережі, культурні заходи та збільшення кількості місць для голосування. «Ви повинні відчувати, що ваш голос має значення, і ця інформація повинна доходити до вас», – сказала Магід.
У Грузії, де емігранти, які мають право голосу, зосереджені переважно на Заході, урядовці виявилися менш зацікавленими у залученні діаспори до голосування. Легко зрозуміти, чому: «Грузинська мрія» отримала лише 15 відсотків підтримки серед виборців-емігрантів. Однак, зважаючи на безнадійний розкол опозиції та безліч альтернатив «Грузинській мрії» у виборчих бюлетенях, це не призвело до отримання чіткого мандату в інших регіонах.
Енді Гейл