У Східній Європі триває сезон виборів, і для Кремля, який потонув у війні в Україні і відчайдушно потребує союзників, ставки вищі, ніж будь-коли.

Тож як Кремль і його популістські регіональні союзники намагаються забезпечити собі перемогу?

У Молдові 20 жовтня відбудуться президентські вибори і референдум, які можуть допомогти забезпечити майбутнє країни в ЄС. Румунія щойно заборонила прокремлівському кандидату балотуватися на президентських виборах у листопаді. А прокремлівська ультраправа партія «Відродження» в Болгарії, як очікується, займе значне місце в парламенті після майбутніх виборів.

Не варто перейматися тим, з ким ви працюєте

За словами Антона Шеховцова, українського політолога та експерта з вивчення ультраправих рухів, «план А» Кремля «завжди полягав у тому, щоб співпрацювати з основними силами», а потім підкуповувати їх для узгодження з російськими зовнішньополітичними інтересами.

У деяких країнах «план А» спрацював, і Кремль підтримує добрі стосунки з такими політиками, як прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, президент Сербії Александар Вучич і прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо.

«Проблема для Москви, – каже Шеховцов, – полягає в тому, що основні сили менш схильні до співпраці з Росією, ніж популісти, особливо після 2014 року (незаконна анексія Криму) і тим більше після лютого 2022 року (повномасштабне вторгнення Росії в Україну)».

Росія, як правило, об’днується з ультраправими партіями

Мітчелл Оренштайн

Це означає, що все частіше доводиться повертатися до «плану Б». «Росія, як правило, об’днується з ультраправими партіями», – каже Мітчелл Оренштайн, професор російських і східноєвропейських досліджень в Університеті Пенсильванії, – але вона також буде формувати альянси з ультралівими партіями і навіть певною мірою підтримувати центристські партії».

Прагматичні дії і робота з політичними маргіналами іноді можуть принести свої плоди. Лідер партії «Відродження» Костадин Костадінов роками працював в екстремістських колах, колись називаючи ромів «паразитами» і критикуючи мігрантів. Але зараз його партія, яка виступає проти демократичних реформ і за вихід Болгарії з НАТО, має всі шанси посісти друге місце на парламентських виборах 27 жовтня.

Будьте обережні із сумками готівки

Влада Молдови, яка намагається позбутися впливу Кремля і все ще має понад 1000 російських військових, розміщених у сепаратистському регіоні Придністров’я, нещодавно оголосила, що викрила схему, яку очолював Ілан Шор, проросійський утікач, звинувачений у найбільшому в історії країни банківському шахрайстві, з купівлі голосів та розповсюдження неправдивої інформації про ЄС, в результаті якої лише у вересні понад 130 000 молдован отримали понад 15 мільйонів доларів готівкою з Росії.

Такі схеми, однак, рідко виявляються – і часто їх дуже важко довести, оскільки фінансову підтримку маскують підставні компанії та офшорні рахунки. А для Кремля пряме фінансування є ризикованою тактикою. «Вони дуже, дуже обережні», – каже Шеховцов, оскільки «ми говоримо про злочинну діяльність, тому що тут немає податків і партії беруть гроші від іноземної держави».

Потоки дезінформації

Для Кремля дешевший і ефективніший спосіб підтримати своїх союзників у Східній Європі – наповнити ринок дезінформацією.

На додаток до російських державних ЗМІ, таких як RT, «Росія має веб-сайти різними європейськими мовами, які просувають меседжі, вигідні антиістеблішменту, популістським силам», – каже Шеховцов. «Це компенсує брак медіа-впливу популістів у їхніх власних країнах».

Американський технологічний гігант Meta заявив 11 жовтня, що видалив мережу акаунтів, орієнтованих на російськомовних молдован, які поширювали проросійський контент і вели сторінки, що маскувалися під незалежні ЗМІ.

Такі операції часто є частиною великих мереж, іноді відомих як «грибні сайти», які створюються масово і дешево і монетизують поширення дезінформації.

Мобілізація через страх

Якщо ви повірите в дезінформацію, мігранти заберуть ваші робочі місця, «ЛГБТ-спільнота» – душі ваших дітей, фінансовані з-за кордону неурядові організації готують змови з метою повалення урядів, і тільки Росія може відновити мир у фашистській Україні.

Ігор Додон, промосковський колишній президент Молдови, нещодавно без жодних доказів попередив про «ЛГБТ-квоти» в державних установах, якщо проєвропейський президент країни Майя Санду переможе на переобраннях.

А в Болгарії «Відродження» наполягає на прийнятті закону про іноземних агентів у російському дусі, який буде спрямований проти західних неурядових організацій. «Ви будете наступними!» – заявив лідер партії Костадінов фонду «Америка для Болгарії», найбільшому іноземному спонсору країни.

У соціально консервативних суспільствах, де люди розчаровані в демократії і потерпають від економічних труднощів, значною мірою спричинених пандемією COVID, такі емоційні наративи часто зачіпають за живе.

Залякуючи загрозами традиційному способу життя і суверенітету, Росія позиціонує себе – вже не вперше – як потенційного рятівника регіону.

Адаптація повідомлень під країну, щоб досягти потрібного ефекту

Росія шукає будь–яку можливу спільність між своїм підходом і партіями, які вона підтримує

Мітчелл Оренштайн

Ключовою частиною стратегії Кремля є локалізація його повідомлень. «Росія шукає будь–яку можливу спільність між своїм підходом і партіями, які вона підтримує, – каже Оренштайн.

«В одній країні вони можуть закликати до панславізму, в іншій – до православних релігійних зв’язків, а в третій – до антиукраїнських настроїв».

Наприклад, у Болгарії проросійські партії використовують радянську ностальгію та усталені наративи про Росію як визволительку від османського панування. В Угорщині та Словаччині прокремлівські партії експлуатують страхи перед мігрантами і уявлення про те, що ЄС підриває національний суверенітет.

У Молдові Ірина Влах, промосковський екс-губернатор, заявила, що велика кількість власників румунських паспортів у країні є свідченням зловісної румунської змови з метою поглинути свого меншого і біднішого сусіда.

У довгостроковій перспективі мета Кремля – підірвати ЄС і НАТО і повернути країни Східної Європи в русло Росії.

У короткостроковій перспективі йдеться про Україну. Для Кремля це означає підірвати крихкий європейський консенсус щодо того, що Київ заслуговує на військову та економічну підтримку.

За словами Оренштейна, Кремль найбільше турбує «зовнішньополітична орієнтація» партій, які він підтримує у Східній Європі, щоб заручитися їхньою підтримкою в таких питаннях, як санкції або статус Криму.

«У вас є партії, які почали користуватися російською підтримкою, вони фактично змінили багато своїх зовнішньополітичних позицій, орієнтуючись на Росію», – каже Оренштайн.

Важливо, однак, що для досягнення успіху Росії не обов’язково потрібна явна підтримка. Іноді посів розбрату і поляризація населення можуть також підірвати демократію і громадянське суспільство, яких так відчайдушно боїться Кремль.

Люк Олнатт