Національний фестиваль Dashain – найвідоміше свято непальських індуїстів. Як й інші свята, воно пов’язано з місячним календарем та припадає на місяць Картік (непальська дата) та англійський варіант між вереснем і жовтнем. Свято символізує перемогу добра над злом: перемогу богині Дурги над демоном Махісасуром. Принаймні Зло зображене як чоловік, що дуже схожий на британця – рудий, білошкірий, кучерявий… Можливо, антиколоніальні нотки все ж таки проглядаються в непальських традиціях.
Фестиваль відзначається протягом двох тижнів. У ці дні поклоняються богині Дурги. Дурга — загрозливе втілення богині Парваті (дружини бога Шиви), тому її задобрюють і просять благословення. Богиня — кривавий і кроволюбивий Бог, на її честь забивають різних істот, а перед її зображеннями ставлять горщики з кров’ю різних тварин, моляться, читають мантри, ходять колами навколо священних Ступ, запалюють свічки…Для такого ритуалу обирають дівчинку – втілення богині, яка живе ізольовано у спеціальному палаці. Вона показується на люди один раз на рік саме в це свято. А як виростає в дівчину – шукають іншу маленьку…Не так давно непальці, борючись за права дитини, все ж таки довели необхідність її навчання.
Дашайн — найбільший фестиваль у Непалі. Фестиваль – це радість, захоплення, ентузіазм! Все ділове життя завмирає, діти і студенти не вчаться, лавки закриті, у кав’ярнях і ресторанах також не нагодують…Тому що прості і заможні мешканці бенкетують і веселяться. До свята ретельно готуються: всі прибирають свої будинки, садять квіти, шиють новий одяг і готують смачну їжу. Офіційно під час цього фестивалю для всіх шкіл, коледжів і офісів вихідні.
Дашайн святкує неминучу перемогу чесноти над пороком, правди над неправдою та справедливості над несправедливістю.
Фестиваль Дашайн в Непалі 2081 року (літочислення непальське) починається 3 жовтня і закінчується 16 жовтня. Це час поїздок, туризму і відпочинку…Пів мільойна непальців виїхало з країни в ці дні, що завдало клопоту прикордонній і митній службам…
За традицією на свято індуси за легендою вбивають тільки чорних козлів, однак серед тваринок бачили і рудих, і сірих… Кажуть, що м’ясо тварин є священним і тому його не їдять – заборонено. Хоча надвечір зі всіх осель тягнуло шашличним димком з гострими приправами. Водночас в іншій конфесії – в буддистських храмах замолюються ці гріхи. За буддистськими канонами не можна вбивати будь яку живу істоту, навіть комаху. Якщо така заважає – лови і випускай…Цікава країна…
Святкують це свято всі конфесії. Проводяться різноманітні вертепи, концерти, спортивні змагання, освітні заходи. Непальці, серед яких нараховується десятки етносів, готуються до Дашайн заздалегідь. Жінки навіть з бідних родин обов’язково шиють в маленьких майстернях у хороших кравців, більшість з яких чоловіки, щось новеньке. Різноманітних тканин – сотні варіантів! Яскравими фарбами, малюнками, якістю крамниці вихваляються одна перед одною. Не відстають і чоловіки як в новинках одягу, так і зачісками, чергами до перукарів і бродобреїв.
Прибираються в квартирах, в маленьких палісадничках або в горщиках на вікнах висаджують масу квітів. При цьому перевага віддається жовтим і червоним кольорам, а чорнобривці схожі на наші, хоча такого рідного аромату, як в Україні, немає.
Непальці миють все! Навіть дороги перед будинками водою з мильною піною. Згадалися Чернівці, де коло кожної оселі парфуми хизувалися одна перед одною…Наймані робітники у наших заможних сусідів кілька днів щітками відмивали площадку перед будинком, покриту білою плиткою. Кажуть, що хазяї є брахманами (вища каста) і їм заборонено фізично працювати. Хоча ми бачили, як на світанку о 5-й ранку власник цього дому, натягнувши каптур на голову (щоби не впізнали?), підрізав кущі вздовж доріжок…
Оскільки більшість мешканців столиці живуть в маленьких кімнатах із спільними на кілька родин санвузлами і кухнею, що нагадують радянські комуналки, більшу частину часу люди проводять коло будинків, на вулиці. Особливо полюбляють посидіти і поговорити літні люди, серед яких виділяються яскравим одягом бабусі доволі поважного віку. На першому поверсі розташовані різноманітні власні лавочки, де продається всяка всячина – від ліків до печива. Хліба як в нас, ще й кількох сортів не знайдете: в культурі непале хліб не вживається. Їдять прісні лепешки, розповсюджено різноманітне печиво, типу наших хрустів, що смажаться тут же на вулиці у великих сковородах. Іноді на очі потрапляють білі булки… Однак, як нам порадили вже досвідчені, їх краще не їсти, кажуть «штучні».
Про кулінарні традиції розповімо якось згодом… Отже, на свято ходять в гості, дарують подарунки, співають і танцюють. Переважно невеликими групами коло своїх осель. У непальців не прийнято на люди виказувати свої емоції, тому все тихо, спокійно і пристойно. Іноді надвечір десь почується барабанний традиційний перестукіт.
Тиша поступово наповнює місто, щоби після свята пронестися вулицями активним життям на галасливих скутерах. Світла на вулицях мало: економія, а також нестача електроенергії після дощів… Хоча аеропорт світиться яскравою зіркою вдень і вночі. Це на сьогодні – єдиний зв’язок зі світом, оскільки китайський міст через гори Тибету знесло могутніми гірськими потоками. До слова, дощовий сезон забрав житті понад 150 непальців. Однак за традицією люди не демонструють своєї розпачі від втрати, вони звикли жити весь час під загрозою постійних природних негараздів, переважно землетрусів, які забирають сотні людей. І сприймають це як необхідну данину вищим силам. Говорять зі смутком: в нас же сім життів…, отже ми ще повернемось…
Liudmyla Chekalenko