Народ хоче залишатися частиною європейського простору, а не розмінною монетою в геополітичних іграх
Білорусь сьогодні – це країна, де, попри політичну кризу, три роки репресій та війну біля кордонів, багато людей продовжують сподіватися на майбутнє, в якому поважаються права людини і кожен може вільно висловлювати свої погляди.
Білоруси вже пройшли свою революцію у 2020 році – вона відбулася у їхніх серцях та думках. Зараз люди проходять непростий шлях до змін, які можуть стабілізувати ситуацію і привести до життя без насильства і нових потрясінь. І випробування і негаразди, які випали на долю людей сьогодні, не будуть марними. І на цьому шляху він заслуговує не жалості, а повної підтримки.
Люди хочуть мирних змін, які дозволять звільнити політичних в’язнів і створять умови для діалогу між суспільством і владою, припинення глобальної ізоляції. Сьогодні в країні налічується близько 1400 політичних в’язнів. Їхнє звільнення є не лише актом справедливості, а й важливим кроком на шляху до започаткування процесу національного примирення. У суспільстві є запит на конкретні дії, на створення умов для громадянського діалогу, який би стабілізував ситуацію.
Люди хочуть мирних змін, які дозволять звільнити політичних в’язнів і створять умови для діалогу між суспільством і владою
Ізоляція та санкції, які накладаються проти режиму Лукашенка, часто б’ють по звичайних людях, а не по владі. Важливо, що Європа бачить у Білорусі не просто проблему, а як незалежну державу, яка потребує підтримки. І у своїй політиці вона дивилася не назад, а вперед, виходячи з цінностей і цілей. А мета – незалежна, демократична держава в центрі Європи та надійний партнер у питаннях регіональної безпеки. До такої великої мети потрібно йти маленькими кроками. І на цьому шляху багато білорусів сприймають Європу як партнера і сподіваються, що це допоможе зберегти зв’язки із зовнішнім світом і створить умови для нормалізації ситуації. Важливо, щоб населення почуло і побачило, що Білорусь визнається державою, а прагнення суспільства до демократії, поваги до людської гідності та свободи підтримуються. Зрозуміти, що випробування, через які сьогодні проходять мільйони білорусів, не марні.
Білоруси втомилися від того, що їхню країну сприймають як “буфер” між Росією та Заходом. Для більшості в країні погляд на Білорусь як на «сателіт» Росії і тим більше окупованої території є вкрай образливим. Це абсолютно не так.
Народ не хоче бути розмінною монетою в геополітичних іграх, а прагне до того, щоб Білорусь сприймалася як незалежна і шанована держава. Це означає, що підтримка Європи має бути спрямована на зміцнення незалежності та створення умов для нормального розвитку громадянського суспільства. Йдеться про практичні кроки: програми для студентів та молодих спеціалістів; освітні обміни та проекти, спрямовані на розвиток місцевих ініціатив; конкретні дії з підтримки політичних в’язнів та їх звільнення; щодо збільшення європейської присутності в Білорусі.
Повернення дипломатичних місій до Мінська є важливим для білорусів у Білорусі
Білорусам потрібні партнери, які сприймають їх як перспективного союзника, а не проблему. Важливо бачити конкретні кроки, які ведуть до звільнення політичних в’язнів, припинення репресій та створення умов для політичного розморожування. Навіть якщо ці кроки незначні для початку, важливо, щоб процеси розгорталися від ізоляції та інтеграції до підтримки суспільства вже зараз заради майбутнього країни та безпеки регіону.
У цьому контексті для білорусів у Білорусі важливо повернути дипломатичні представництва до Мінська. Тому що це стосується не визнання Лукашенка, а визнання права білорусів на свою державу і того, що білоруси є частиною європейського простору, який ширший за кордони Європейського Союзу. Дипломатична присутність є інструментом, який може підтримати місцеве громадянське суспільство та створити умови для поступового відновлення довіри та політичного діалогу.
Ізоляція, в тому числі викликана санкціями, спонукає білорусів орієнтуватися на Схід і зменшувати зв’язки з Європою. Часто люди не розуміють, чому санкційна політика Заходу, яка начебто спрямована на тиск на режим, має контрпродуктивний вплив на простих людей в першу чергу. Обмеження на пересування, фінансові санкції та міжнародна ізоляція б’ють по тих сегментах суспільства, які хочуть змін і хочуть залишатися на зв’язку з Європою. Це призводить до посилення антиєвропейської риторики з боку влади та спроб зобразити Захід як ворога білоруського народу. При цьому білоруси не хочуть повністю дистанціюватися від Європи – вони шукають баланс, який дозволить їм залишатися частиною європейського простору і не ставати учасниками війни.
Для багатьох білорусів європейська ідентичність – це не лише геополітичний вибір, а й символ нормального життя, де поважають права людини та є можливості для саморозвитку. Ця ідентичність була посилена у 2020 році і важливо її підтримувати. Навіть в умовах зовнішнього та внутрішнього тиску білоруське суспільство зберігає свої культурні зв’язки з Європою та прагне до діалогу.
Білоруське громадянське суспільство сьогодні розділене на дві групи: ті, хто залишився в країні попри ризик, і ті, хто був змушений покинути її після подій 2020 року. Обидві групи беруть активну участь у формуванні національної ідентичності. Сьогодні запит на безпечну участь у громадському житті країни надзвичайно високий, багато людей зосереджені на благодійності та місцевій діяльності.
Сьогодні для білорусів важливо відновити відчуття спільності та єдності
Сьогодні для білорусів важливо відновити відчуття спільності та єдності. Потрібно підтримувати зв’язки з тими, хто виїхав, і нарощувати горизонтальні зв’язки всередині країни. Багато ініціатив, від культурних проєктів до громадських програм, спрямовані на збереження білоруської ідентичності та створення відчуття, що навіть в умовах тиску можна зберегти свою ідентичність та гордість. Сюди входить не тільки збереження національної символіки, а й розвиток мови, літератури та інших елементів національної культури.
Підтримка ззовні має виглядати не як втручання, а як допомога у підтримці зв’язків з Європою та інтеграції в культурний та економічний простір. Чим більше таких зв’язків вдасться створити, тим сильнішими будуть демократичні устремління всередині країни і тим складніше владі буде ізолювати Білорусь від зовнішнього світу.
В умовах постійного надзвичайного стану, тиску та страху практично неможливо гарантувати, що кожен крок наближає демократичні зміни. Але, незважаючи на все це, білоруси не здаються. Вони намагаються зберегти свої принципи та цінності: миролюбність, працьовитість, гідність, віру в майбутнє своєї країни. І це заслуговує на повагу та підтримку – як з боку Європейського Союзу, так і з боку всього Заходу.
Автор: Андрій Дмитрьов – політик, голова оргкомітету партії “Наша партія”, кандидат у президенти у 2020 році, засуджений до 1,5 років позбавлення волі, визнаний політв’язнем. Продовжує займатися громадською діяльністю в Білорусі.
Джерело: IPG–Journal, ЄС