Підбиваючи підсумки візиту президента України Володимира Зеленського до США, 1 жовтня Financial Times повідомила про можливість історичного зсуву в адміністрації чинного американського президента. Буцімто є попередні ознаки, що Джо Байден, перед тим, як залишити Білий дім, може «просунути» статус заявки України на членство в НАТО.
Наскільки вірогідний такий сценарій? Чи стане шлях України до НАТО незворотним завдяки президентові, чиї повноваження завершуються? І як бути з іншими столицями, неготовими її запросити? Радіо Свобода зібрало думки аналітиків.
Жовтень – «час ухвалення рішень»?
У США Зеленський представив американському колезі свій «План перемоги України», який публічно не оприлюднюють. Його частиною є запрошення України до НАТО. У Києві вважають членство в Альянсі найнадійнішою гарантією довгострокової безпеки.
Нині у Вашингтоні детально вивчають план, запропонований українським президентом, і визнають, що він містить «низку продуктивних кроків». На які з них готова піти американська сторона та її партнери – йтиметься під час турне Джо Байдена до Європи. Можливо, останнього перед завершенням його президентської каденції.
З 10 по 13 жовтня лідер США перебуватиме в Німеччині. Стратегію щодо України спершу обговорить у вузькому колі союзників: німецьким канцлером, британським прем’єром, президентом Франції. Й після наради впливової західної четвірки партнери зберуться у ширшому колі: в так званому форматі «Рамштайн».
Лідери з пів сотні країн світу, що під проводом США допомагають Україні зброєю, разом із Володимиром Зеленським, який називав жовтень «часом ухвалення рішень», думатимуть, що робити далі.
Від свого анонімного співрозмовника, знайомого з переговорами Зеленського і Байдена у Вашингтоні, Financial Times дізналося, що під час своєї поїздки до Європи президент США може схвалити важливе рішення щодо майбутнього України в НАТО.
Буцімто на зустрічі з партнерами в Німеччині Байден може погодитися підвищити статус української заявки на членство в Альянсі перед тим, як у січні 2025-го залишити Білий дім.
Спадщина Байдена
Співбесідники Радіо Свобода в НАТО, не уповноважені давати офіційні коментарі, на умовах анонімності кажуть, що «у кімнаті все ще існує справжній розкол» (щодо членства України – ред.) і що «ми не дуже просунулися в цьому питанні після самітів у Вільнюсі та Вашингтоні».
Торік у Литві лідери пообіцяли Україні членство, «коли союзники погодяться і будуть виконані умови». На іншому саміті в США цьогоріч – назвали шлях України до НАТО незворотним. Утім, це політичні декларації, які де-факто ні до чого не зобов’язують. Що запрошення чи вступ України не на часі, дав зрозуміти у день свого призначення й новий генсекретар Північноатлантичного альянсу Марк Рютте.
«Війна – те, з чим зараз насамперед маємо справу. Слід нам переконатися, що Україна переможе як незалежна, суверенна і демократична держава – це зараз пріоритет. Не хочу зараз вдаватися в типи шляхів, які існують до членства в НАТО. Є багато опцій, і це залежатиме від українського керівництва і перебігу війни», – сказав Рютте.
На відсутність ознак, що в адміністрації чинного президента США можуть передумати, вказує і Крістін Берзіна, директорка офісу Німецького фонду Маршалла у Вашингтоні.
«Розмови, які я чую у Вашингтоні, свідчать про відсутність рішучості. Вагання є як з боку демократів, так і з боку республіканців.
Є чимало сподівань на припинення вогню, але поштовх до майбутніх заходів безпеки часто повертається до питання про те, яка роль ЄС і що можуть зробити європейці. У Вашингтоні є значна втома від участі в захисті інших», – каже у коментарі Радіо Свобода Берзіна.
Аналітикиня зауважує, що у Вашингтоні все ще присутні страхи ескалації, що досі заважали США зокрема по-справжньому відчинити Україні двері в НАТО.
«Україна в НАТО стала би гігантським сигналом Путіну, що його намагання переписати історію за допомогою агресії в 21-му столітті не спрацювало… Та для цього кроку потрібна величезна політична хоробрість і терпимість до потенційної ескалації з ядерною державою…
Цей елемент амбіцій і хоробрості зараз відсутній у Вашингтоні… Якщо до влади прийде адміністрація Гарріс, теоретично в неї можуть бути більш амбітні апетити й інші розрахунки ризиків», – вважає експертка.
Експрезидент США і кандидат на президентську посаду від Республіканської партії Дональд Трамп неодноразово критикував союзників по НАТО за недостатні витрати на власну оборону. І спричинив скандал заявою, що заохотив би Росію напасти на тих, хто інвестує замало.
Втім, чимало експертів підкреслюють, що як політик Трамп – непередбачуваний. І що його вчинки в разі повернення до влади можуть розходитися із заявами під час виборчої кампанії.
Для Джо Байдена кінець і президентського терміну, і політичної кар’єри загалом, кажуть, може бути стимулом піти на крок, який від нього не очікували.
«Скільки з того, що зробив би Байден за останні тижні свого президентства, міг би скасувати Трамп, якщо його оберуть? Великий знак питання. Я не можу сказати, але, безумовно, намір зробити щось, поставити щось на шлях, який не може бути скасований Трампом, є сильною мотивацією для Байдена робити певні речі зараз», – ділиться своїми думками з Радіо Свобода засновник Brussels Freedom Hub Роланд Фроденштайн.
«Батоги і пряники» для союзників
Серед членів НАТО, не готових прийняти до своїх лав Україну, не лише найбільший донор Альянсу – США.
У цьому таборі ще одна впливова країна – Німеччина, де зараз політично турбулентний період. Там підіймають голови ультраправі популістські сили, що симпатизують Росії. Їхня популярність змушує канцлера Шольца, в якого за рік – федеральні вибори, пом’якшувати риторику щодо війни в Україні.
Недавно казав, що слід «вивчати можливості» щодо мирних переговорів з РФ. А німецькі ЗМІ повідомили, що глава німецького уряду може подзвонити Володимиру Путіну, з яким востаннє говорив іще до масштабного вторгнення.
«Через побоювання програшу на виборах найсильніший партнер по коаліції, Соціал-демократична партія, панікує, і канцлер Шольц готовий піти на нові компроміси…
Гадаю, партнери Німеччини – не лише США, а і Британія, Франція, повинні будуть зробити набагато більше, щоб дати зрозуміти Німеччині, що це питання виживання не лише України, а й стійкого Заходу. Тому Німеччина не може ветувати такі розумні рішення, як пропозиція Україні членства в НАТО», – пояснив, хто і як може переконати Берлін, Роланд Фроденштайн.
Партнери Німеччини – не лише США, а і Британія, Франція, повинні будуть зробити набагато більше
Роланд Фроденштайн
Співрозмовник Радіо Свобода в штаб-квартирі НАТО, що не може давати офіційні коментарі, зауважив, що коло противників членства України – значно ширше.
«Німеччина, Словаччина та Угорщина проти цього, але за ними ховаються інші», – зазначив дипломат.
Про те, що США й інші члени Альянсу «не хочуть членства України», на полях Генасамблеї ООН говорив і президент Туреччини, яку зараховують до табору країн-супротивників. Реджеп Ердоган, що на півтора року затримав вступ до НАТО Швеції, у Нью-Йорку сказав, що Туреччина «без поспіху» розглядатиме питання приєднання України.
Аби схилити на бік України членів НАТО, що чинять опір запрошенню для неї, знадобляться рішучість найвпливовіших із них, а також – політичні «батоги і пряники», каже засновник Brussels Freedom Hub.
«Одностороння заява президента США, звичайно, матиме дуже сильну вагу… Знадобиться суміш хороших аргументів і, можливо, політичних пряників, але також і батогів. Рішуче виступати за щось на кшталт членства України в НАТО вже є частиною проєкту. Але цього недостатньо.
Необхідно надати стимули, наприклад, такій країні, як Туреччина… Зокрема, певні системи зброї, які постачають такі союзники, як США, або інші переваги.
Знадобиться суміш хороших аргументів і, можливо, політичних пряників, але також і батогів
Роланд Фроденштайн
Має бути чіткий сигнал, що ці країни зіткнуться з наслідками (в разі блокування рішення – ред.). І є чимало способів, якими партнери Угорщини можуть дати їй зрозуміти, що для неї буде болісно надалі залишатися де-факто агентом Путіна на Заході», – каже Фроденштайн.
Обміняти землі на членство в НАТО?
Дипломат у штаб-квартирі НАТО, який побажав залишитися неназваним, сказав Радіо Свобода, що запрошенню України до Альянсу, вочевидь, передуватиме завершення «гарячої» фази війни.
«Вважаю, вам слід мати щось на кшталт мирної угоди або припинення вогню, перш ніж говорити про запрошення», – зауважив співрозмовник.
Україна виступає проти замороження конфлікту, намагаючись запобігти тому, щоби пізніше він спалахнув із новою силою. Територіальні поступки Росії офіційний Київ вважає неприйнятними.
Останні умови РФ, які її президент висував для початку мирних переговорів, – відхід українських військ із Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей. Включно з тими їхніми частинами, що лишаються під контролем влади України.
«Українському урядові вирішувати, де той етап, коли час для мирних переговорів. Це – пізніше. Ми, вочевидь, маємо дивитися, як усе відбуватиметься впродовж наступних пів року, року, двох у контексті можливого майбутнього членства в НАТО зокрема. На цьому етапі вкрай важко точно спрогнозувати, яким чином одне з іншим буде пов’язане», – сказав 1 жовтня генсекретар Рютте.
Всеукраїнське опитування Київського міжнародного інституту соціології «Омнібус» свідчить, що після травня 2023 року частка українців, готових до територіальних поступок, поступово зростає. Водночас станом на травень 2024 року, переважна більшість – 55% – виступала проти.
Зважаючи на суспільні настрої, експерти не вважають, що українська влада зможе відмовитися від частини земель.
«Має бути всеукраїнський референдум, і українське суспільство має за це проголосувати. Навіть якщо би президент хотів цього… Я не можу собі просто уявити, як це в Україні можна провернути», – каже Радіо Свобода експерт Центру оборонних стратегій Олександр Хара.
Незрозумілими, зауважує фахівець, лишаються й умови, на яких частина Україна потенційно може вступити до НАТО.
«Мені складно собі уявити, що такий кардинальний зсув відбувся у Вашингтоні, що вони вже не бояться ядерної ескалації… Уявімо: нас взяли в НАТО. Ми не визнали незаконну анексію територій і через певний час є сприятлива можливість для України силою зброї, бо я в дипломатію не вірю з Путіним… От ми вирішуємо звільнити ці території.
І що буде робити НАТО? Буде нас стримувати, буде не дозволяти нам бити західною зброєю по російській території або навіть по території, тимчасово окупованій? Чи будуть надавати нам розвідувальні дані для того, щоб ми знищували російські сили та засоби?» – вказує на потенційні ризики Хара.
Водночас український аналітик зауважує, що все впирається в реальну ситуацію на фронті та її оцінок вищим військовим і політичним керівництвом України, і, «якщо у нас кепські справи там, то, звичайно, слід більш прихильно роздивлятися будь-які варіанти, які дозволять Україні забезпечити стратегічну безпеку».
Західнонімецька модель
Глава вашингтонського офісу Євроради з міжнародних відносин Джеремі Шапіро сказав Financial Times, що в основу компромісу щодо можливого членства України може лягти досвід країни, що зараз опонує розширенню в цьому напрямку.
Йдеться про так звану західнонімецьку модель. Впродовж трьох десятиліть до складу НАТО входила тільки Західна Німеччина, допоки не впала Берлінська стіна. Шапіро каже, таким сценарієм зацікавилися в Білому домі.
Крістін Берзіна звертає увагу, що цій моделі має передувати не лише припинення вогню, а і воля західних столиць у його дотриманні.
«Не лише західні німці протистояли всьому Східному блоку на німецькій території. І Південна Корея не сама зараз протистоїть Північній Кореї. Існує значна присутність військ, і це було в Південній Кореї та Західній Німеччині, зі Сполучених Штатів.
Як європейський континент і НАТО розглядають майбутнє України в момент припинення вогню і свою присутність в Україні? Не тільки їхніх грошей і зброї, але і їхніх людей, систем озброєнь, що контролюються самими союзниками?
Яка їхня фактична участь? І чи припинення вогню – той момент, коли слід втрутитися? Відповіді на ці питання потрібні, якщо ми задумуємося про західнонімецьку чи південнокорейську модель», – резюмує аналітикиня.
Зоряна Степаненко