У той час як національні уряди намагаються вирішити такі зовнішньополітичні проблеми, як міграція, міста приймають виклик…
Світ є свідком нестабільного та невизначеного глобального середовища, яке посилюється соціальними та економічними диспропорціями, які посилила пандемія Covid-19. На внутрішньому рівні інфляція, безробіття, посилення кліматичних небезпек, сплеск популізму та поступова ерозія демократії впливають на всіх. Сукупність цих криз змушує нас переглянути способи прийняття управлінських та політичних рішень.
У дедалі більш взаємопов’язаному світі міста стають більш впливовими, ніж будь-коли, у глобальних справах, часто затьмарюючи національні держави у виробленні та реалізації політики як з національних, так і з глобальних питань на наднаціональному рівні. Як наслідок, традиційна сфера зовнішньої політики вийшла за межі державних суб’єктів і охопила міста та їхні місцеві органи влади. Цей зсув зумовлений складними викликами глобалізації, які вимагають локальних заходів реагування та інноваційних рішень. Одним із найяскравіших прикладів цього явища є перетин питань міграції та біженців із міською дипломатією та управлінням. Але як міста стали ключовими гравцями у вирішенні питань зовнішньої політики, зосереджуючись на міграційній дипломатії, і як вони можуть запропонувати додаткові політики для вирішення проблеми міграції?
Міська дипломатія
Дані Управління Верховного комісара ООН у справах біженців вказують на те, що «більшість біженців проживає в містах, а не в таборах». У зв’язку з цим постає важливе питання щодо доступності соціальних та громадських послуг для біженців, які проживають у містах, оскільки вони стикаються з зовсім іншими перешкодами, ніж ті, що виникають у таборах для біженців, де державні органи чи гуманітарні організації в ідеалі пропонують такі послуги. У той же час, це підкреслює нагальну потребу в сталих рішеннях, закликаючи міські райони інтегрувати біженців у свої системи соціальних послуг, таким чином позиціонуючи їх як важливих учасників процесів управління міграцією, на які значною мірою впливають центральні органи влади. Завдяки своїй близькості до громадян міста мають кращі можливості для розуміння та реагування на нагальні потреби свого населення у житлових будинках, охороні здоров’я та освітніх можливостях, які вимагають гнучкого та оперативного врядування. Це призвело до появи міської дипломатії, оскільки міста безпосередньо взаємодіють з міжнародними організаціями, іншими містами та національними урядами для вирішення міграційних проблем.
Міста стикаються з численними викликами, оскільки вони повинні реагувати на глобальні та локальні проблеми з мінімальними ресурсами та юридичними повноваженнями.
Міська дипломатія залучає міста, які беруть активну участь у міжнародних форумах, беруть участь у глобальних мережах та відстоюють політику, яка підтримує їхні місцеві потреби. Наприклад, такі міста, як Нью-Йорк, Лондон і Стамбул, створили власні офіси з міжнародних відносин для управління своїми глобальними зобов’язаннями, забезпечуючи включення місцевих перспектив у глобальні дискусії. Міста, які стикаються з подібними проблемами, також знайшли цінність у спільній роботі, об’єднанні ресурсів, обміні знаннями та колективному відстоюванні кращих політик і ресурсів через міжміську співпрацю (ICC). Вони стали життєво важливими платформами для міст для вирішення питань, що виходять за межі муніципальних кордонів, таких як міграція та інтеграція біженців. Наприклад, мережа EUROCITIES в Європі сприяє співпраці між великими європейськими містами з різних питань, включаючи міграцію.
Немає жодних сумнівів у тому, що ці зміни підкреслюють вирішальну роль міських органів у наданні можливості громадянському суспільству та громадянам брати активну участь у процесах прийняття рішень, оскільки цим групам легше отримати доступ до місцевого врядування та здійснювати контроль за ним через громадські простори. Отже, це сприяє розвитку демократії та збагаченню громадянського життя, сприяючи більшій участі у прийнятті рішень на місцевому рівні.
Однак це також може створити проблеми у співпраці між національними та місцевими органами влади в об’єднаних націях, що призведе до розвитку багаторівневого врядування. Особливо авторитарні популістські режими дедалі частіше намагаються сконцентрувати владу, відволіктися від актуальних проблем і не допустити їх вирішення, поглиблюючи розбіжності.
Велика кількість біженців також призвела до соціальної та економічної напруженості. Конкуренція за робочі місця, житло та комунальні послуги іноді викликала невдоволення серед місцевих жителів, наголошуючи на необхідності ефективної комунікації та ініціатив з розбудови громад. Як наслідок, міста стикаються з численними викликами, оскільки вони повинні реагувати на глобальні та локальні проблеми з мінімальними ресурсами та юридичними повноваженнями.
Кейс Стамбула
У Туреччині такі міста, як Стамбул, стали центрами інтеграції біженців. У Стамбулі проживає 532 018 з 3,2 мільйона сирійських біженців, які перебувають під тимчасовим захистом, і він приймає 576 437 з 1,1 мільйона іноземних громадян з дозволом на проживання в Туреччині. Відповідно, Стамбулу доручено управляти різноманітними міграційними потоками, які не обмежуються лише сирійськими біженцями, що вимагає різних стратегій. Така міська концентрація спонукала до переоцінки підходу міста до управління та розподілу ресурсів.
Однак існують певні обмеження щодо місцевого самоврядування. По-перше, бракує стандартизованої законодавчої бази для мігрантів. Ієрархічна динаміка між центральними та місцевими органами влади призводить до тривалих процесів прийняття рішень. Муніципалітети, керовані опозиційними партіями, часто опиняються в підпорядкуванні муніципалітетів, очолюваних правлячими партіями. Вони діють з обмеженими бюджетами, що виділяються центральними органами влади, і мають обмежену автономію у прийнятті рішень. Співпраця між міграційними відомствами в різних державних секторах залишається мінімальною. У глобальному масштабі існує нагальна потреба в посиленій прямій взаємодії з міжнародними установами чи організаціями, особливо щодо фінансування, оскільки це фінансування часто проходить в обхід місцевих урядів і спрямовується на центральні уряди.
Досвід таких міст, як Стамбул, демонструє потенціал міської дипломатії для створення інклюзивного та стійкого міського середовища.
У контексті Стамбула помітно зросла міжнародна співпраця з іншими містами та організаціями, особливо з 2019 року. Стамбул бере участь у численних міських мережах, а мер Стамбула наразі є президентом мережі балканських міст B40. Місто взяло приклад з успішних ініціатив, реалізованих у різних містах світу, про що свідчить створення містобудівної агенції, яка сприяє співпраці між різними зацікавленими сторонами та мешканцями.
Міська дипломатія Стамбула породила значні партнерські відносини з міжнародними організаціями, включаючи «міста-побратими», з особливим акцентом на міграції та соціальній згуртованості. Умови життя біженців та мігрантів були покращені завдяки альянсам із зовнішніми джерелами, що дозволило їм вирішувати неоплачені рахунки за основні послуги за допомогою таких ініціатив, як проект «Pay It Forward». Однак національні нормативні акти все ще обмежують здатність міста надавати послуги безпосередньо мігрантам, що призводить до залежності від зовнішніх проектів і партнерств для задоволення потреб мігрантів.
Перетин питань зовнішньої політики з міською дипломатією та управлінням є значним зрушенням у вирішенні глобальних викликів. Міграціяє динамічним явищем, що потребує національного, міжнародного, регіонального, двостороннього та багатостороннього співробітництва. Міста стали ключовими гравцями в управлінні питаннями міграції та біженців, використовуючи свої унікальні сильні сторони в місцевому врядуванні та співпраці. Досвід таких міст, як Стамбул, демонструє потенціал міської дипломатії для створення інклюзивного та стійкого міського середовища. Уроки, отримані під час інтеграції біженців у таких містах, як Стамбул, та спільні зусилля таких мереж, як EUROCITIES, дають цінну інформацію про те, як міста можуть ефективно вирішувати зовнішньополітичні виклики. Спираючись на цей досвід, міста можуть залишатися в авангарді глобальних рішень, сприяючи миру, процвітанню та інклюзивності.
Автор: Гюлшен Доган є кандидатом політичних наук та міжнародних відносин в Університеті Коч. Вона є науковою співробітницею проєкту «Горизонт Європа Twinning» («Горизонт Європа»: BROAD-ER).
Джерело: IPS–Journal, ЄС