Ізраїль припустився помилок. Але нещодавні військові успіхи значно покращили становище країни, особливо щодо Ірану.
Вирішальну роль відіграють військові поразки. 7 жовтня 2023 року невиправдана недбалість Ізраїлю дозволила терористичній організації ХАМАС, військовий вплив якої становить лише невелику частину ізраїльської армії, вбити більше ізраїльських цивільних осіб, ніж армії Єгипту та Сирії (а також їхніх союзників) під час арабо-ізраїльських воєн 1967 та 1973 років.
Але шокова атака з повітря, за допомогою якої Ізраїль зруйнував підпільний командний центр «Хезболли» під Бейрутом і вбив лідера «Хезболли» Хасана Насраллу, показує, що у військовому плані з 7 жовтня ситуація повертається проти ворогів Ізраїлю. ХАМАС знаходиться на стороні, що програла. Так само і «Хезболла». І Іран теж на шляху до поразки. По-перше, якщо втрати продовжаться, Іран вийде з цього конфлікту ослабленим і зможе завдати Ізраїлю меншої шкоди в майбутньому. По-друге, він буде слабшим в очах інших своїх ворогів у регіоні, ніж раніше.
Посилання на невдачі, яких зазнають Іран та його маріонетки в цьому конфлікті, не повинно приховувати той факт, що Ізраїль має заплатити за це жахливо високу ціну. Північ країни була частково обезлюднена ракетами «Хезболли». Ізраїль широко засуджується на міжнародному рівні за його насильницьку реакцію на ХАМАС. Крім того, не можна ігнорувати внутрішню напругу в країні та військових. Навіть якщо Ізраїль врешті-решт виграє цю війну, він купить її за нестерпну ціну.
З власного військового досвіду в Іраку знаю, що громадська думка часто відстає від реалій у зоні бойових дій. Зрозуміло, що політика і дипломатія стоять на першому плані для широкої публіки. Однак це часто відволікає від того, що відбувається у військовому плані – і зараз події війни розповідають іншу історію, ніж на початку. Вороги Ізраїлю припустилися серйозних помилок і зазнали жахливих втрат. Цілком можливо, що військові невдачі матимуть для них більш довготривалі наслідки, ніж для Ізраїлю.
ХАМАС зараз є лише тінню того, чим він був колись.
ХАМАС, який отримує величезну військову та фінансову підтримку від Ірану, тепер знищений як бойова сила. Втрати важко піддаються кількісній оцінці, але вони значні. Наприкінці серпня Ізраїль заявив, що вбив 17 000 бойовиків ХАМАС і «розгромив» 22 з 24 своїх батальйонів у війні, яка триває вже рік. Ізраїль заявив про власні втрати як менше 1000 загиблих солдатів.
ХАМАС не зазнав поразки, і є ознаки того, що деякі з його батальйонів зараз намагаються перегрупуватися. Незаперечним, однак, є те, що організації було завдано такої величезної шкоди, що вона вже не в змозі завдати великих втрат ізраїльській армії.
Я поділяю занепокоєння мого колеги Томаса Фрідмана з приводу того, що Ізраїль, швидше за все, переживе повстання після поразки військових структур ХАМАСу. Однак на даний момент очевидно, що ХАМАС – це лише тінь того, чим він був колись.
«Хезболла» все ще має значну бойову міць у Лівані, але удар Ізраїлю по Насраллі був лише однією з багатьох руйнівних атак на найпотужнішу проксі-армію Ірану.
Повідомляється, що Ізраїль організував атаку 17 вересня, в результаті якої тисячі пейджерів вибухнули в руках і кишенях членів «Хезболли». Днем пізніше Ізраїль, як повідомляється, підірвав радіостанції, які використовувалися членами «Хезболли» для зв’язку один з одним, і завдав авіаудару по нараді командирів, убивши кількох високопоставлених членів «Хезболли».
23 вересня понад 500 людей загинули під час серії нападів на об’єкти, які, як стверджував Ізраїль, були позиціями «Хезболли». Ізраїль заявив, що в результаті атак було знищено тисячі ракет і снарядів “Хезболли”. Відповідь «Хезболли» виявилася неефективною.
Іран зазнав цілої низки поразок і принижень.
А що ж Іран? Йому довелося змиритися з цілою низкою поразок і принижень. У квітні Ізраїль убив трьох високопоставлених іранських командирів під час вибуху бомби на посольство Ірану в сирійській столиці Дамаску. Із 300 безпілотників і балістичних ракет, які Іран тоді випустив по Ізраїлю, майже всі були перехоплені Ізраїлем та його союзниками. Ізраїль відповів контратакою і легко подолав протиповітряну оборону Ірану.
Меседж був чітким: Ізраїль може вдарити по Ірану безпосередньо, але вдарити по Ізраїлю – це важке завдання для Ірану. Це знову було продемонстровано нещодавно, коли Ізраїль зміг перехопити більшість іранських ракет.
На цьому приниження не закінчилися. У липні Ізраїль убив голову політичного бюро ХАМАС Ісмаїла Ханію за допомогою вибухового пристрою, який Ізраїль нібито провіз до гостьового будинку Корпусу вартових ісламської революції. Той факт, що Ізраїлю вдалося проникнути в іранський апарат безпеки, став шоком для Тегерана.
Ізраїль не переміг своїх ворогів. ХАМАС сильно ослаблений, але все ще існує. “Хезболла” нібито все ще володіє десятками тисяч ракет і ракет і продовжує загрожувати північному Ізраїлю. Іран також має великий ракетний арсенал і зберігає вплив на свої проксі-війська, розкидані по всьому Близькому Сходу. Тож не виключено, що в цій війні ситуація знову зміниться.
Більш того, безумовно, можна стверджувати, що Іран і його маріонетки наблизилися до деяких своїх невійськових цілей у боротьбі проти Ізраїлю. Дипломатичні імпульси Ізраїлю на Близькому Сході зайшли в глухий кут. Очікуване зближення з Саудівською Аравією поставлено на паузу, а Ізраїль виглядає все більш ізольованим на світовій політичній арені.
Однак не варто ігнорувати те, як Ізраїль покращив свої військові позиції з 7 жовтня. До війни країна жила з ХАМАСом і Хезболлою на своїх кордонах, ніби під прицілом двох розблокованих пістолетів. Тим часом один з двох бойових підрозділів був значною мірою розгромлений, а інший втратив численних членів керівництва і багато їхніх ракет, снарядів і ракетних установок.
Також сумнівно, наскільки ізольованим насправді є Ізраїль.
Крім того, сумнівно, що невійськові успіхи, яких досяг Іран, дійсно настільки реальні, як здається. З огляду на ворожнечу між Саудівською Аравією та Іраном, було б самовпевнено стверджувати, що 7 жовтня фактично унеможливило (а не просто відклало) дипломатичний прорив у відносинах між Ізраїлем та Саудівською Аравією. Також сумнівно, наскільки насправді ізольований Ізраїль, адже його союзники та сусіди – включаючи не лише США, а й Британію та, згідно з повідомленнями, Йорданію – допомогли Ізраїлю захиститися від нападу Ірану.
Немає сумнівів, що адміністрація Байдена часто жорстко критикувала Ізраїль, але її дії не залишають сумнівів у тісному альянсі між двома країнами – особливо щодо його протистояння з Іраном. Усерпні адміністрація Байдена дала зелене світло угоді про постачання озброєнь на $20 млрд, яка дозволить Ізраїлю придбати у США 50 нових винищувачів F-15IA (і таким чином забезпечити свою якісну військову перевагу на наступне покоління). Крім того, американці в даний час масово нарощують свою військово-морську присутність в регіоні. Військово-морський флот США бореться з підтримуваними Іраном повстанцями-хуситами в Червоному морі і намагається стримати Іран від подальших атак на Ізраїль.
Під час мого військового відрядження я дізнався дещо важливе про джихадистських ворогів Заходу: поразки мають деморалізуючий вплив на них. Це не означає, що їхній опір повністю руйнується, але чи зміцніє чи ослабне джихадизм, залежить від його успіхів на полі бою.
Коли США збільшили свої війська в Іраку в 2007 і 2008 роках, переломивши ситуацію на свою користь, «Аль-Каїда» в Іраку намагалася компенсувати свої втрати. Зрештою, бойова міць «Аль-Каїди» скоротилася до незначної частки від її колишнього рівня. Коли моя місія добігла кінця у 2008 році, були терористи «Аль-Каїди», які добровільно здалися нашим військам на місцях. (Командир «Аль-Каїди» навіть пройшов через вхідні ворота нашої військової бази і добровільно здався туди). Після розгрому халіфату «Ісламська держава» (ІД) у 2017 році до «Ісламської держави» приєдналося набагато менше бойовиків. Після кривавої війни «Хезболли» проти Ізраїлю в 2006 році Насралла навіть висловив жаль з приводу викрадень, які спровокували конфлікт.
Військовий успіх не завжди веде до справжнього миру, але він може забезпечити збереження суспільства. Південна Корея, наприклад, процвітає, незважаючи на багаторічний конфлікт з Північною Кореєю, який був поставлений на паузу. Свобода Тайваню забезпечена військовим щитом. Перемоги Ізраїлю не принесли тривалого миру, але вони забезпечили подальше існування нації і дозволили Ізраїлю надзвичайно процвітати.
Коли люди, які мають мою повагу, скаржаться на стан ізраїльського суспільства (і особливо на рух поселенців на Західному березі) і дисфункціональність ізраїльської політики, мене це протвережує. Той факт, що невинні люди втрачають життя, шокує мене і наповнює смутком. Але через рік після, можливо, найгіршого військового провалу Ізраїлю, військовий успіх наразі є гарантією того, що Ізраїль залишається господарем своєї долі – і не Іран.
Автор: Девід Френч – колумніст New York Times. Автор бестселерів і колишній юрист пише про право, культуру, релігію та збройні конфлікти. Він також є запрошеним професором державної політики в Університеті Ліпскомб.
Джерело: IPG–Journal (NYT), ЄС