Рівно через місяць, 5 листопада, американці виберуть нового президента. Ким він буде – визначать виборці в семи штатах, відомих як хиткі штати, тому що вони голосують то за республіканців, то за демократів, у той час як інші штати не змінюють своїх політичних уподобань десятиліттями.

Дональд Трамп і Камала Гарріс ведуть запеклу боротьбу в Арізоні, Вісконсіні, Джорджії, Мічигані, Неваді, Пенсильванії та Північній Кароліні – там найбільше мітингів, туди вкладають найбільше грошей на телевізійну рекламу.

Ці штати також часто називають battleground, що перекладається як “поле битви”.

Влада меншості
Важливість окремих штатів пов’язана з особливістю американської електоральної системи, де президента вибирають не прямим голосуванням, а через колегію виборців. Перемагає на виборах не той, за кого проголосувало найбільше американців, а той, хто отримав як мінімум 270 із 538 голосів колегії виборців.

Наприклад, в 2016 році за Хілларі Клінтон проголосувало на три мільйони людей більше, ніж за переможця Трампа.

Це пов’язано з федеративним конституційним устроєм: формально спочатку голосує кожен штат, а потім виборці від штатів віддають свої голоси кандидату, який переміг у їхньому штаті. Більшість американців виступає за скасування цієї системи, але політики не готові її чіпати.

У більшості штатів все достатньо передбачувано, вони мають чітку політичну орієнтацію, яка не змінюється десятиліттями. Нью-Йорк останній раз віддавав свої голоси республіканцю 40 років тому, коли Рональд Рейган ішов на другий термін. Цілий ряд південних штатів голосували за демократа останній раз 60 років тому, після вбивства Джона Кеннеді. Соціальні опитування показують, що в цьому році нічого кардинально не змінилося.

Але голосів однозначно ліберальних чи консервативних штатів недостатньо для перемоги на виборах. Барак Обама перемагав у більшості хитких штатів хоча би раз, у 2016 році виборці цих штатів в основному підтримали Трампа, а в 2020-му – в основному Джо Байдена.

Втім, це не означає, що жителі цих штатів змінюють політичні принципи як рукавички. Більшість виборців там, як і по всій країні, вже знають, за кого вони голосуватимуть. Наприклад, промисловий центр Вісконсину місто Мілуокі та політичний центр Медісон голосують в основному за демократів, а в сільських округах навколо них віддають перевагу республіканцям.

Але у всіх цих штатах республіканських і демократичних виборців приблизно половина, і результат виборів залежить від меншості, яка не визначилася. Непередбачуваність пов’язана не стільки з тим, що їх мучить совість. Соцопитування показують, що ці виборці менше за все стежать за політикою. Популярний комедійний скетч приписує виборцям, які не визначилися, питання на кшталт “як звуть кандидатів у президенти”, і “коли вибори?”.

Але ігнорування цих виборців може дорого обійтися кандидатам. Хілларі Клінтон не відвідувала Вісконсин під час передвиборчої кампанії 2016 року, і це називають фатальною помилкою її штабу. У результаті вона програла в штаті, де Обама двічі впевнено переміг.

У Білий дім через Пенсильванію

У цей передвиборчий цикл експрезидент Дональд Трамп, кандидат від республіканців, входив фаворитом. Він обганяв діючого президента Джо Байдена в соцопитуваннях усю весну, вийшовши переможцем із дебатів у червні та переживши замах у липні. Якийсь час перемога здавалася справою вирішеною.

Все це змусило демократів вмовити Байдена вийти з перегонів і дати шанс віцепрезидентці Камалі Гарріс. Безпрецедентна в історії президентських виборів в США зміна кандидатів за чотири місяці до дня голосування змінила хід перегонів. Гарріс обігнала Трампа в опитуваннях на хвилі ентузіазму серед виборців-демократів.

Але до осені ентузіазм впав, і стало очевидно: ці вибори можуть бути найбільш непередбачуваними за останні десятиліття.

І Гарріс, і Трампу треба виграти в деяких хитких штатах. Зараз Гарріс обганяє Трампа на 1-2% в Мічигані, Неваді, Пенсильванії та Вісконсині, в той час як Трамп має перевагу приблизно в 1% в Джорджії і Арізоні, згідно з аналізом видання 538, яке збирає разом дані різних опитувань.

У Північній Кароліні опитування показують рівні умови підтримки, але насправді їх можна вважати рівними у всіх цих штатах, тому що різницю в 1-2% в ту чи іншу сторону соціологи вважають статистичною погрішністю.

У 2020 році Джо Байден переміг у Вісконсині, набравши на 20 600 голосів більше, ніж Дональд Трамп. На цей раз відрив між переможцем і тим, хто програв, в ключових штатах може бути ще меншим, кажуть аналітики.

Найпростішим і прямим шляхом до перемоги для обох кандидатів може стати перемога в Пенсильванії. Батьківщина Конституції США представлена 19-ма виборцями, що найбільше поміж всіх інших хитких штатів. Тому і Гарріс, і Трамп проводять найбільше мітингів і агітаційних зустрічей у цьому штаті, а також витрачають найбільше грошей на телевізійну рекламу – на загальну суму в 138 мільйонів доларів, пише New York Times.

Араби тягне до Трампа, поляки приглядаються до Гарріс

Новий ролик виборчого штабу Гарріс називається “Нестабільна загроза” і цитує колишніх союзників Трампа – віцепрезидента, міністра оборони і радника з національної безпеки в його адміністрації, які говорять, що йому не можна довіряти безпеку країни. Реклама транслюється на телеканалах у всіх семи хитких штатах.

Це пов’язано з тим, що в середньому по країні виборці вважають Гарріс більш здатною захищати інтереси США на світовій арені. Але в хитких штатах – інша ситуація. Там 52% більше довіряють внутрішньополітичним талантам Трампа, ніж Гарріс, згідно з опитуванням, проведеним на замовлення Інституту глобальної політики.

Найвразливіше місце Гарріс у питаннях зовнішньої політики – підтримка Ізраїлю у війні в Газі. Вона викликає гнів і розчарування американців арабського походження, яких багато в Мічигані. Гарріс мала можливість дистанціюватися від однозначно проізраїльської позиції Байдена, та вона цього не зробила.

Довго вважалося, що, зрештою, ці відмінності не вплинуть на результат виборів: якими би розчарованими не були американські араби та мусульмани, вони не підтримають Трампа, який теж беззастережно підтримує Ізраїль. Однією з перших дій Трампа на посаді президента в 2017 році був наказ про заборону на в’їзд в США громадянам низки переважно мусульманських країн. Критики прозвали цей наказ “забороною на мусульман”.

Але недавнє опитування показало, що в цьому році вперше в історії більшість виборців арабського походження готові проголосувати за кандидата від республіканців. І вторгнення в Ліван, в якому адміністрація Байдена підтримує Ізраїль, навряд чи змінить цей тренд.

Гарріс намагається надолужити втрачене: в середу її радник із національної безпеки Філ Гордон провів Zoom-нараду з представниками мусульманських та арабських спільнот США і переконав їх у рішучості досягти перемир’я в Газі та дипломатичними заходами вирішити конфлікт у Лівані.

Гарріс звертається до східноєвропейських діаспор, підкреслюючи свою проукраїнську позицію і відмову від компромісів із російським лідером Володимиром Путіним – і як це контрастує з нейтралітетом Трампа. Її слова про те, що Путін представляє загрозу для Польщі, прикували увагу американців польського походження в Пенсильванії, де польська діаспора – приблизно 700 тисяч людей – традиційно обирає республіканців.

Хиткі штати розташовані в різних частинах країни і відрізняються один від одного демографічно, економічно і кліматично. Це і Середній Захід (Мічиган, Вісконсин) з переважно білим населенням і робочим класом, який перебуває в глибокій кризі після переведення американських підприємств у Китай, і західна частина країни (Арізона, Невада), де близько 30% населення – латиноамериканці, а значну частину території займає пустеля, і колишні штати Конфедерації на півдні країни, Джорджія і Північна Кароліна, зі значною часткою афроамериканського населення.

Колір шкіри і етнос більше прямо не співвідносяться з політичними поглядами, як це було ще недавно. Більшість американців латиноамериканського походження парадоксальним чином підтримує Трампа, в тому числі його жорстку позицію в питаннях міграції. І на федеральному рівні, особливо в південних штатах, це одна із найгостріших проблем, які непокоять виборців. Це в тому числі пояснює, чому хиткий штат Арізона схиляється до голосування за Трампа. Штат межує з Мексикою, а з мексиканського боку частину кордону контролюють наркокартелі.

Жорсткі заходи, прийняті Трампом, допомогли значно знизити кількість нелегальних переходів кордону. Байден скасував більшу частину з них, і це надихнуло потенційних мігрантів. У результаті за час його правління південний кордон США з Мексикою нелегально перейшли близько 8 мільйона людей – це більш ніж втричі більше порівняно з правлінням Трампа (тоді було 2,4 мільйона).

У результаті Байден став повертати жорсткі заходи, введені Трампом, і Камала Гарріс обіцяє продовжити цей курс. Минулого тижня вона відправилася в округ Арізони на кордоні з Мексикою, де пообіцяла ввести строгіші правила надання притулку в США, а також прийняти інші заходи, направлені на зниження нелегальної міграції.

Все це поки що не переконало виборців – особливо мешканців прикордонних районів.

“Я стежив за нею і президентом Байденом. У нас була політика відкритих кордонів. Зараз ми бачимо, чим це закінчується”, – сказав місцевий фермер Джим Чілтон в розмові з кореспондентом ВВС, який супроводжував Гарріс у поїздці на кордон.

Найважливіший округ в країні

Крім семи традиційних хитких штатів, окрему увагу соціологи зосередили на другому виборчому окрузі штату Небраска. У ньому голосують більш ніж 600 тисяч людей, які живуть у найбільш населеній та урбанізованій частині Небраски – місті Омаха, успішному фінансовому та економічному центрі та його околицях.

Небраска – один із двох штатів, де не дотримуються правила, що всі виборці штата голосують за одного кандидата (другий такий штат – Мен, який завжди голосує за демократів). Небраска має 5 голосів колегії виборців: два з них ідуть переможцю штату в цілому, а ще три – переможцям в кожному з трьох його виборчих округів. І якщо більша частина штату стабільно голосує за республіканців, то другий округ – хиткий. У 2008 році його мешканці підтримали Обаму, в 2020-му їхні голоси пішли Байдену.

Цей один голос може сильно допомогти Гарріс. Згідно з прогнозами соціологів, якщо вона переможе в Пенсильванії, Вісконсині та Мічигані, то другого округу Небраски їй вистачить, щоб отримати необхідні для потрапляння в Білий дім 270 голосів колегії виборців.

Напередодні виборів Трамп намагався домогтися скасування існуючої системи і повернення до системи, згідно з якою всі 5 голосів Небраски дістаються одному кандидату. Його союзники їздили на перемовини в столицю штату, і місцеві газети писали, що він особисто обдзвонював членів законодавчих зборів Небраски, вмовляючи їх змінити правила. Але ініціатива не пройшла, і на цих виборах другий округ робитиме власний вибір.

Важливо додати, що соціологи можуть помилятися. У 2016 році протягом усієї передвиборчої кампанії Гілларі Клінтон була фавориткою, і Трамп ні разу не випереджав її в опитуваннях. Напередодні голосування соціологи очікували її перемоги у Вісконсині з 83,5% голосів, в Мічигані – з 78,9%, в Пенсильванії – з 77%. Вона програла у всіх трьох штатах і програла вибори.

Крім того, з наближенням дня виборів кожна несподівана подія набуває диспропорційного впливу на результат. Наприклад, за тиждень до виборів у 2016 році директор ФБР Джеймс Комі в листі в Конгрес повідомив, що агенція починає нове розслідування у справі про мейли Гілларі Клінтон. Багато її прихильників вважають цей лист однією з основних причин її поразки.

Григор Атанесян