Велика Британія оголосила, що відмовляється від суверенітету над віддаленим, але стратегічно важливим архіпелагом Чагос в Індійському океані, і передає його Маврикію. Про це заявили прем’єр-міністри двох країн.
Рішення Лондона поклало кінець десятиліттям напружених переговорів між Британією і Маврикієм щодо архіпелагу.
До складу Чагоса входить тропічний атол Дієго-Гарсія, який США використовують як військову базу для кораблів ВМС і бомбардувальників дальньої дії. Американська авіація, зокрема, користувалась нею під час нальотів на Афганістан та Ірак.
За умовами нової угоди Британія орендуватиме у Маврикія острів Дієго-Гарсія щонайменше 99 років, що дасть змогу Сполученим Штатам зберегти там свою військову базу.
За словами кореспондентів ВВС, збереження військової бази – ключовий фактор в умовах дедалі більшого геополітичного суперництва в регіоні між західними країнами, Індією та Китаєм.
Лідери Британії та Маврикія обіцяють “забезпечити тривале, безпечне та ефективне функціонування бази на острові Дієго-Гарсія, яка відіграє життєво важливу роль у регіональній й глобальній безпеці”.
США схвально оцінили “історичну” угоду. “Це наочна демонстрація того, як дипломатія й партнерство допомагають здолати давні історичні проблеми та досягти мирних і взаємовигідних результатів”, – сказав президент Байден.
Договір ще треба доопрацювати, але сторони обіцяють завершити його якомога швидше.
“Це важливий момент у наших відносинах і демонстрація нашої незмінної прихильності до мирного врегулювання суперечок і верховенства закону”, – йдеться у спільній заяві британського прем’єр-міністра Кіра Стармера та прем’єра Маврикія Правінда Джагнота.
Архіпелаг Чагос відділили від Маврикія у 1965 році, коли Маврикій був ще британською колонією. Британія купила його за три мільйони фунтів й оголосила своєю територією в Індійському океані.
Маврикій звинувачував Британію у незаконній колоніальній окупації архіпелагу, стверджуючи, що його незаконно змусили відмовитись від прав на острови Чагос 1968 року в обмін на незалежність.
У спільній заяві прем’єр-міністрів наголошують, що договір “усуне помилки минулого та продемонструє прагнення обох сторін до підтримки добробуту чагосців”.
У період між 1968-м і 1974-м роками британська влада виселила понад тисячу мешканців народності чагос з островів й переселила їх на Маврикій та Сейшельські острови, де багато хто зіткнувся зі злиднями та дискримінацією.
Лондон неодноразово вибачався за видворення остров’ян і обіцяв передати острови Чагос Маврикію, коли вони більше не будуть потрібні для стратегічних цілей. Однак донедавна Британія наполягала на тому, що Маврикій не має законних прав на острови.
Тиск на Британію
Після брекзиту Британія зазнала серйозної дипломатичної ізоляції через свої претензії на острови Чагос. Традиційні союзники почали відмовлятися від підтримки Лондона в міжнародних інстанціях, водночас різні органи ООН, включно з Міжнародним судом та Генеральною асамблеєю, стали на бік Маврикія і вимагали від Британії віддати “останню британську колонію в Африці”.
У травні 2019 року Генасамблея ООН переважною більшістю голосів (116 проти 6) ухвалила резолюцію (необов’язкову до виконання), що закликала Британію відмовитись від контролю над островами Чагос.
Одночасно маврикійський уряд почав вести все більш витончену кампанію з повернення контролю над островами – в ООН, судах та у ЗМІ, навіть висадивши десант і встановивши прапор на архіпелазі без дозволу Великої Британії.
Переговори, що привели до підписання угоди в четвер, почалися задовго до того, як Кір Стармер став прем’єром.
У рамках нового партнерства Британія надасть Маврикію фінансування, зокрема у галузі інфраструктури. Це допоможе Маврикію реалізувати програму переселення на Чагоські острови – за винятком острова Дієго-Гарсія.
Під британським контролем залишаються ще такі заморські території: Ангілья, Бермуди, Британська антарктична територія, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Фолклендські острови, Гібралтар, Монтсеррат, острови Піткерн, острів Святої Єлени, Трістан-да-Кунья, острови Теркс і Кайкос.
