У середу, 2 жовтня, жителі Землі стануть свідками рідкісного космічного явища – кільцеподібного сонячного затемнення. Спостерігати його зможуть мешканці Південної Америки, а у Європі та в Україні його, на жаль, видно не буде.

Кільцеподібне сонячне затемнення, яке ще називають Оком Саурона, відбувається, коли Місяць проходить перед Сонцем, і його видимий розмір на небі недостатній для того, щоб повністю закрити Сонце. Через це навколо Місяця утворюється вогняне кільце.

Цього року таке затемнення можна буде побачити над частиною Аргентини та у Чилі. Найдовше спостерігати це космічне явище зможуть жителі Острова Пасхи, там Земля зануриться у темряву на цілих шість з половиною хвилин.

У Південній Америці та на більшій частині Антарктиди затемнення буде частковим.

Спостерігати за затемненням також можна буде за допомогою онлайн-трансляції.

Види сонячних затемнень

Вчені розрізняють такі види сонячних затемнень: повне, кільцеподібне, гібридне та часткове.

Повне сонячне затемнення відбувається, коли Сонце, Земля та Місяць вишиковуються в одну лінію, а останній повністю блокує сонячне світло.

На кілька секунд (а іноді й хвилин) небо стає настільки темним, що здається, що настала ніч.

Під час кільцеподібного затемнення Місяць перебуває на більшій відстані від Землі, ніж зазвичай, і отже, не закриває повністю Сонце.

Гібридне затемнення відбувається, коли Місяць перебуває саме на такій відстані, щоб повністю закрити Сонце, але рухаючись, віддаляється від Землі й перестає закривати Сонце, утворюючи кільцеподібне затемнення.

Під час такого затемнення його характер змінюється з повного на кільцеподібне і навпаки.

Часткове сонячне затемнення відбувається, коли Місяць проходить між Сонцем і Землею, але Сонце, Місяць і Земля розташовані не в ідеальну лінію. Тому лише частина Сонця здається закритою.

За даними НАСА, кільцеподібні затемнення зазвичай – найдовші, оскільки можуть тривати понад десять хвилин, але в середньому тривають не більше п’яти-шести.

Загалом сонячні затемнення бувають від двох до п’яти разів на рік, але кільцеподібні та повні затемнення – більш рідкісне явище, вони трапляються приблизно раз на 18 місяців.

Попереднє сонячне затемнення у квітні цього року було повним. Його спостерігали мільйони людей на території Північної і частково Південної Америки.

Наступне повне сонячне затемнення станеться не раніше 2026 року, його можна буде побачити над північними частинами Гренландії, Ісландії та Іспанії.

Як затемнення впливає на тварин

Сонячні затемнення – важливе явище для вчених.

Хоча Земля занурюється у темряву лише на кілька хвилин, цього достатньо, щоб провести важливі спостереження за атмосферою Сонця, його короною, а також за реакцією природи і навіть людей на цю небесну подію.

Адам Гартстоун-Роуз з Університету штату Північна Кароліна очолює проєкт з вивчення того, як на затемнення реагує дика природа.

Під час одного з попередніх затемнень у США команди університету в різних зоопарках спостерігали, як поводяться тварини.

“Найбільше мені сподобалися жирафи, – каже Гартстоун-Роуз. – Були повідомлення, що дикі жирафи в Африці під час повного затемнення почали скакати. Я був скептичний, тому що жирафи пасивні тварини. Але попри мій скептицизм, деякі з них справді почали бігати”.

“Найбожевільніша поведінка, – каже Гартстоун-Роуз, – була у галапагоських черепах”.

“Коли фаза повного затемнення наближалася, вони ставали дедалі активнішими, – розповідає він. – Прямо на піку затемнення вони почали спаровуватися, і ми не можемо цього пояснити”.

Поведінку тварин під час затемнення вивчає і Трей Вінтер з Advanced Research in Inclusion and Steam Accessibility (Arisa) Lab у Массачусетсі.

Він керує проєктом NASA Eclipse Soundscapes – в його рамках вчені використовують невеликі пристрої розміром із телефон, оснащені мікрофонами, які називаються AudioMoths, щоб слухати звуки тварин, що перебувають поблизу.

Але окрім тварин, вчені також слухають і людей.

Як затемнення впливає на нашу психіку

Затемнення впливає не лише на світ, який нас оточує, але й на нас самих.

Останні дослідження свідчать, що повне сонячне затемнення може мати потужний вплив на нашу психіку, викликаючи благоговіння.

Є небагато подій, які змушують нас відчувати цю емоцію так сильно, як повне сонячне затемнення, пише науковий автор Девід Робсон. Згідно з дослідженнями, спостереження за такою дивовижною подією може змусити нас відчути смирення та турботу про інших.

“Люди можуть бути більш дружніми – їм може здатися, що вони мають тісніші соціальні зв’язки з іншими – і відчувають себе більш пов’язаними зі своєю спільнотою”, – каже Шон Голді, психолог з Університету Джона Гопкінса, який досліджував психологічні наслідки затемнення 2017 року.

Протягом останніх двох десятиліть благоговіння, яким наука довго нехтувала, стало популярною сферою наукових досліджень. Його визначають як подив та зачарування, викликані відчуттям величезності, що змушує нас почуватися меншими та скромнішими.

“Це емоція, яку ви відчуваєте, коли сприймаєте щось величезне, що кидає виклик вашому погляду на світ, – каже Дженніфер Стеллар, психологиня з Університету Торонто. – Це те, що ви відчуваєте до об’єкта чи людини, які є настільки надзвичайними, що це важко осягнути”.

Як пише Дачер Келтнер, психолог з Університету Берклі, у своїй книзі “Благоговіння” (Awe), це відчуття може заспокоїти “настирливий, самокритичний, владний голос нашого “я”, або его”, і спонукає нас “співпрацювати, відкривати свій розум для чудес і бачити глибинні закономірності життя”.

На підтвердження цієї тези Келтнер із колегами накопичили велику кількість доказів, які вони отримали під час досліджень.

Якими б інтригуючими не були наукові експерименти, вони не обов’язково відображають спонтанну реакцію людей на природні явища за межами лабораторії – це хвилювало Шона Голді, коли він брався за свою докторську роботу.

“Я хотів дослідити людей, які пережили щось справді монументальне”, – каже він.

І в цьому йому допомогло затемнення 2017 року. Ця рідкісна подія з високою імовірністю мала викликати в людей почуття благоговіння. Більше того – вона мала надихнути їх на публікації у соцмережах, які могли дати чудову можливість оцінити їхню негайну реакцію на подію.

Щоб зібрати ці дані, Голді звернувся до соцмережі Х.

Завдяки даним геолокації з профілів користувачів, Голді зміг передбачити, хто з них буде свідком повного затемнення, а хто пропустить це видовище. Потім він провів лінгвістичний аналіз тексту самих дописів.

Такі слова, як “дивовижний” або “приголомшливий”, вважалися, наприклад, символом благоговіння, тоді як слова обережності, такі як – “можливо” та “ймовірно”, – символізували смирення. Соціальність тим часом була закодована у словах на кшталт “піклування” або “добровільний”, а також у словах вдячності та любові.

Результати виявилися прогнозованими. Люди на шляху затемнення приблизно вдвічі частіше висловлювали благоговіння у своїх твітах. Як і передбачали дослідники, це було пов’язано з більшою скромністю та соціальною орієнтованістю. Ефект можна було також помітити в займенниках людей: ті, хто були свідками затемнення, частіше використовували першу особу множини – “ми” або “нас”, – що відображає колективний досвід, порівняно з тими, хто не бачив затемнення.

Голді наголошує, що наслідки були відносно короткочасними: “Це відбувалося лише протягом 24 годин”.

Але навіть короткі миті єднання можуть дати нам бажане полегшення від напруги у повсякденних взаємодіях з іншими людьми. В епоху поляризації та соціального розколу ми можемо принаймні порозумітися у своєму зачаруванні Всесвітом, пише Девід Робсон.

І найперше цим варто скористатися тим, хто зможе стати свідком видовища повного сонячного затемнення 8 квітня.