Замовлення для українських артилеристів допомагають оживити економіку Скрентона, пише Washington Post. Це місто в американському штаті Пенсильванія на слуху по тому, як Володимир Зеленський відвідав тамтешній завод. Республіканці звинуватили його у втручанні у вибори і в ультимативній формі зажадали звільнення українського посла.

Перш, ніж снаряди опиняться на лінії фронту і їх використають проти росіян для захисту України, вони приносять користь у Пенсильванії – дають роботу місцевим жителям та притік інвестицій, пише WP.

Загалом від початку російського вторгнення США виділили близько 175 млрд доларів на допомогу Україні. Проте значна частка цих грошей залишилася в Сполучених Штатах. І завод боєприпасів у Скрентоні, яке виробляє 155-мм боєприпаси, серед тих, хто отримує ці кошти. Так само, як і завод в Алабамі, який виробляє броньовані машини, та в Техасі, де виробляють мобільні ракетні установки.

Робочі місця та інвестиції

Армійському збройному заводу General Dynamics в Скрентоні вже 116 років. Від 2022 року на ньому з’явилося понад 200 нових робочих місць, а виробництво боєприпасів зросло удвічі. На цьому підприємстві виготовляють близько третини 155-мм снарядів, що постачається на фронт в Україні кожного місяця.

У сусідньому Карбонделі інший збройний завод Gentex збільшив кількість працівників на 10%. Завод німецької оптики Schott у Дюреї також має десятки нових працівників.

І ці робочі місяця допомагають оживити місцеву економіку.

Впродовж десятиліть після закриття вугільних шахт та текстильних фабрик рівень безробіття тут був на пару відсотків вищим ніж в середньому по країні, каже Сатьяіт Гош, професор Університету Скрентона, який вивчає регіональну економіку. Нині цей показник є кращим ніж середньоамериканський, а це дає гроші на витрати на медицину, освіту, інфраструктуру. А також на те, що місцеві жителі називають економічним відновленням.

Власне, як каже професор Гош, показники безробіття нині у штаті є найнижчими, і це не збіг обставин.

Вироблені у Скрентоні снаряди потім ідуть в Айову, де їх наповнюють порохом і додають запал. І лише після цього снаряди надсилаються в Україну або союзникам США по НАТО.

Тим часом, у Вашингтоні консервативне крило республіканців нарощує спротив додатковій допомозі Україні, – вони ледве не зарубали останній допомоговий пакет, який було врешті схвалено у квітні цього року. Тепер спікер Палати представників Майк Джонсон вимагає від українського президента Володимира Зеленського звільнити українського посла у Вашингтоні, – після того, як Зеленський відвідав завод у Скрентоні і подякував тамтешнім працівникам за їхню роботу.

Сенатор Джей Ді Венс, який на цих виборах є кандидатом у віцепрезиденти від республіканців, заявив, що Україна має подумати про те, щоб віддати території Росії, аби завершити війну.

Проте адміністрація президента Байдена, а також очільник Сенату республіканець Мітч МакКоннел, вважають, що інвестиції у захист України працюють як на безпекові, так і на економічні інтереси Сполучених Штатів.

Нові вакансії приваблюють людей у Скрентон. Населення самого міста становить близько 77 тисяч, але воно є центром зростаючого регіону із населенням у пів мільйона. Зі зростанням місту стало бракувати медичних працівників, електриків, працівників торгівлі.

А ще, за офіційними даними, у Пенсильванії бракує висококваліфікованих працівників – викладачів для місцевих університетів та медичних коледжів, інженерів, які можуть працювати на виробництві оптики чи створювати програмне забезпечення, яке інтегрує шоломи та броньовані машини.

Частина економічного відновлення полягає у залученні працівників з великих міст. Наприклад, як каже представник Gentex Майкл Турек, на його підприємстві є багато працівників, які приїздять у Карбондейл із Філадельфії.

Але місцеві чиновники сподіваються, що нові можливості зможуть переконати молодих працівників та випускників коледжів залишатися у Скрентоні, або ж повернутися додому звідти, де вони шукали роботу раніше.

А умови для цього є – житло дешевше, ніж у великих містах. Поступово розвивається ресторанний бізнес. А нова залізнична станція в Амраку дасть пряме сполучення із Нью-Йорком.

Проте ознаки економічного повороту на краще є змішаними, пише WP. Порожні торговельні приміщення в центрі Скрентона на вулиці, яку нещодавно назвали вулицею Байдена, – ознака здорового ринку чи перешкод для бізнесу? Та й, як кажуть місцеві жителі, зарплати на заводах не такі, як колись були на закритих нині вугільних шахтах.

Але й виробництво зброї – це робота, яку у Скрентоні та цьому районі знають поколіннями. Історія заводу почалася ще у 1908 році. Тоді на ньому було виробництво та депо залізничних вагонів. Вже тоді це був один із найбільших роботодавців міста, коли у ньому жило значно більше – понад 100 тисяч людей. У 1953 році завод став оборонним.

Gentex розпочало свою історію у 1890-х, як шовкова фабрика у Нью-Йорку, а згодом виробництво переїхало до Карбондейла, де почали виробляти військові парашути – для обох світових воєн. Багато перших працівниць заводу були дружинами шахтарів.

Для Байдена, який жив у Скрентоні до 10 років, місцева оборонна промисловість є одночасно і способом допомогти Україні, і ліками від довгого економічного занепаду регіону.

“Подумайте, що буде, якщо закриється завод у Скрентоні чи ще десь в країні. Школа буде недофінансована, нерівність в доходах зростатиме, скорочуватиметься середній клас, а з ним і гідність, гордість та надія для нашого суспільства по всій країні, зокрема і тут, у Пенсильванії”, – заявив президент США у промові під час візиту до штату в квітні.

Але, як каже дехто з місцевих, такий погляд базується на колишньому Скрентоні. Економіка змінилася. Нині регіон більше покладається на “білі комірці”, ніж на виробничий промисловий спадок.

Люди змінилися також. Нині місто набагато більш різноманітне, ніж це було два покоління тому. Різко зросла кількість іспаномовного населення – із лише тисячі у 1970 до 15 тисяч (понад 15% населення) у 2020.

Багато з цих змін є позитивними, а якісь життя кращою, кажуть місцеві чиновники. Взяти хоча б закриті шахти, в яких постійно виникали пожежі, а діти гралися на схилах териконів зі шлаків та відпрацьованої породи.

Втім, десятиліття деіндустріалізації також нікуди не поділися в “містах зі спадщиною”, каже мер міста Пеггі Конетті, яка не визнає терміну “іржавий пояс” (регіон США, де від початку промислової революції і до 1970-х років зосереджувалася важка промисловість).

Чи може тут допомогти відкат назад, у промислову епоху Скрентона?

“Так, якщо люди хочуть, аби ми все ще мали щось, вироблене в Америці, в Пенсильванії в Скрентоні, – каже мер міста. – Люди хочуть працювати. Вони хочуть робити щось своїми руками”.

Але не лише це.

“Є відчуття, що це кар’єрна можливість. Економічна можливість. А також джерело гордості для нас тут”, – цитує очільницю Скрентона Washington Post.