Україна бореться за свою свободу. Але для забезпечення тривалого миру їй потрібна міжнародна підтримка та гарантії безпеки.
Президент Росії Путін заперечує право України на суверенітет і з 2014 року двічі вторгся в країну. На щастя, його спроби підкорити країну були зірвані мужністю українського народу. Після двох з половиною років запеклої оборони Батьківщини стало абсолютно зрозуміло, що українці ніколи не підкоряться російській тиранії. Незважаючи на їхню стійкість, жорстока загарбницька війна Путіна триває. Якщо союзники України не продемонструють необхідної рішучості, конфлікт може затягнутися на роки та поставити під загрозу стабільність у Європі. Крім того, все більш мілітаристська Росія загрожує не лише Україні, а й усьому світу – з потенційно катастрофічними наслідками. Російська війна вже сколихнула світ, піднявши ціни на енергоносії та продукти харчування та поставивши під загрозу ядерну безпеку.
Порушуючи фундаментальні принципи міжнародного права, Росія порушила світовий порядок. Щоб забезпечити мир, союзники України повинні дати Путіну зрозуміти, що він не може диктувати умови припинення війни. Цього можна досягти шляхом згуртування глобальної підтримки мирної угоди, яка ґрунтується на фундаментальних принципах міжнародного права, яка зміцнює позиції України на полі бою, надає їй довгострокові гарантії безпеки та забезпечує чіткий шлях до вступу до НАТО.
Поки Путін прагне продовжити війну, президент України Володимир Зеленський активно прагне міцного миру. Цього літа він зібрав представників понад 90 країн у Швейцарії, щоб просувати свою формулу миру з 10 пунктів , яка включає повний вихід Росії, зміцнення ядерної безпеки та вирішення екологічного впливу конфлікту. Глобальний тиск матиме вирішальне значення для досягнення згоди. Однак тривалий мир також вимагає надійних гарантій безпеки.
Настав час союзникам зняти будь-які обмеження, що залишилися, щодо типів зброї, що постачається, і способів її використання.
Оскільки Росія неодноразово демонструвала свою нехтування міжнародним правом і основними правами людини через порушення міжнародних угод і широкомасштабні військові злочини, мир не може спиратися лише на обіцянки Путіна. Результат війни залежатиме від здатності України захищатися. Першочерговим завданням є зміцнення позицій України на полі бою. Оскільки російські ракети та безпілотники продовжують вбивати мирних жителів по всій країні, причому більшість атак відбувається з території Росії, Україна має повне право використовувати зброю далекого радіусу дії для ураження цих цілей і вторгнутися в Росію, щоб запобігти подальшим атакам. Якщо можливості України для цього будуть обмежені, вона опиниться у надзвичайно невигідному становищі в боротьбі.
Українські Збройні Сили неодноразово доводили, що можуть ефективно та відповідально застосовувати озброєння, яке постачає Захід. Настав час союзникам зняти будь-які обмеження, що залишилися, щодо типів зброї, що постачається, і способів її використання. Однак, окрім негайної підтримки, союзники також повинні взяти на себе зобов’язання надавати Україні військову техніку та фінансові ресурси стільки, скільки це буде необхідно. Україна вже отримала довгострокові гарантії безпеки від понад 30 країн за Київським пактом безпеки, співавторами якого ми є . Зараз настав час довести, що ці гарантії мають зміст.
Країни НАТО повинні діяти рішуче і запропонувати Україні шлях до членства.
У найближчі місяці ми зосередимося на тому, щоб гарантії виконували те, що вони обіцяють. Це означає моніторинг їх реалізації, оцінку нових загроз і забезпечення того, наскільки безпекові потреби України відповідають ширшій оборонній стратегії Європи.
Щоб запобігти Путіну диктувати мир на його умовах, потрібні не лише гарантії безпеки. Союзники України повинні розширити свою підтримку, наприклад, навчаючи українські сили в країні та надсилаючи цивільних підрядників або спеціалізовані військові групи для ремонту пошкодженого обладнання на місці. Сусідні країни можуть побудувати розширений щит протиповітряної оборони над західною Україною, щоб перехоплювати російські ракети та безпілотники, захищаючи життя цивільного населення та дозволяючи Україні передислокувати свої системи ППО на лінію фронту.
Кожен із цих кроків, безсумнівно, зміцнить позиції України на майбутніх переговорах. Однак, зрештою, довгостроковий мир і безпеку в Європі можна гарантувати лише шляхом прийняття України до НАТО. Залишення України в сірій зоні між Росією та Альянсом призведе лише до подальшої нестабільності, агресії та насильства. Країни НАТО повинні діяти рішуче і запропонувати Україні шлях до членства. Хоча це не означає, що Україна приєднається до альянсу миттєво, таке зобов’язання було б чітким сигналом Путіну, що його війна не може перешкодити остаточному вступу України.
Враховуючи сильно мілітаризовану та все більш реваншистську Росію Путіна, Україна та її союзники повинні прислухатися до давньоримської сентенції si vis pacem, para bellum: «Якщо хочеш миру, готуйся до війни». За останні два з половиною роки український народ продемонстрував непохитну рішучість відстояти свою свободу. Але для досягнення тривалого миру міжнародне співтовариство повинно мати мужність і силу підтримувати і зберігати цей мир.
Автори:
Андерс Фог Расмуссен є консультантом Goldman Sachs. З 2001 по 2009 рік він був прем’єр-міністром Данії, а потім генеральним секретарем НАТО до 2014 року;
Андрій Єрмак – голова Офісу президента України, член Ставки Верховного Головнокомандувача – вищого органу управління Збройними Силами України.
Джерело: IPG–Journal (PS), ЄС