Дональд Трамп під час своєї кампанії презентував радикальний економічний план – “Маганоміку”, з відісланням одночасно до Рейгана і до руху МАГА. Головна відмінність при цьому очевидна: якщо рейгономіка зрештою призвела до відтоку виробництв з США до Китаю, то мета Трампа — зворотна.
Трамп критикує чинну адміністрацію Байдена-Гарріс за зростання вартості життя та обіцяє повернути процвітання Америці через низькі податки, зменшення енергетичних витрат, приборкання інфляції, значні тарифи на імпортні товари, особливо з Китаю.
Риторика кампанії також закликає до агресивних дій щодо імміграції і більшого політичного впливу на монетарну політику та курс долара. Це все робить його план більш популістським порівняно з традиційною республіканською економічною стратегією.
Багато американців, особливо з виробничих штатів, підтримують його ідею запровадження тарифів, бо бачать в цьому можливість для відновлення національного виробництва. Але при цьому програма Трампа викликає купу питань у економістів і людей, які хоч трохи розуміють складність економіки.
Митна політика та її наслідки. У рамках своєї політики Трамп пропонує ввести тарифи на всі імпортні товари, 10-20% на загальний імпорт та до 60% на товари з КНР. Деякі його заяви стосуються запровадження 100% тарифів на країни, які відходять від використання долара. Економісти, такі як Джулія Коронадо, вважають, що такі жорсткі заходи можуть підірвати глобальні виробничі цикли, викликавши підвищення цін для американських споживачів.
Митні війни можуть завдати удару і по міжнародним позиціям США. Введення тарифів не тільки для Китаю, але й для Європи, Америки, Південно-Східної Азії може позбавити США підтримки в цих регіонах.
Навіть деякі прихильники Трампа стурбовані наслідками такого агресивного протекціонізму. Наприклад, економіст Артур Лаффер, близький до колишнього президента. «Усі ці речі з санкціями та погрозами тарифів і все це — не правильний шлях. Це спосіб гарантувати Третю світову».
Але Лаффер виправдовує цю риторику тим, що це лише переговорна позиція.
Проблеми з фінансуванням податкових пільг. Трамп планує використати додаткові доходи від тарифів для фінансування зниження податків. Заощаджувати Трамп збирається шляхом згортання програм “зеленої енергетики”. Але навіть якщо піти на цей доволі специфічний крок, все одно цифри не сходяться. Модель бюджетного управління Пенна Вортона передбачає, що плани Трампа призведуть до збільшення дефіциту США на 5,8 трлн доларів за 10 років.
Незалежність Федеральної резервної системи. Трамп висловив бажання послабити долар у спробі збільшити продажі американських товарів за кордоном — політика, яку потенційно підтримують низькі ставки. Крім того, це має приборкати інфляцію. Для цього йому треба мати більше впливу на монетарну політику. Він навіть розглядає можливість змінити склад ради директорів ФРС, якщо повернеться до Білого дому.
Однак економісти попереджають (а також досвід інших втручань політиків у роботи центральних банків це підтверджує), що атака незалежності ФРС може викликати занепокоєння у бізнесу, пригнітити ринки і зрештою спровокувати ще більшу інфляцію.
Трампісти захищають свою політику простою як доска логікою: зменшення податкових ставок, виробництво більшої кількості енергії, кращі торгові угоди (односторонньо “покращені”) покращать економіку. Бо «якщо економіка буде зростати швидше, то і погіршення боргової кризи можна уникнути».
Насправді ж ні. Головний економіст Moody’s Марк Занді каже, що зменшення податків призведе до збільшення дефіциту, а в економіці повної зайнятості це призведе до ще більшої інфляції. Бо без притоку робочої сили з-за кордону і мит собівартість американських товарів зростатиме.
Ті кроки і цілі, які декларує Трамп, часто протирічать один одному або не можуть бути реалізовані без катастрофічних наслідків.
Юрій Богданов