Російський президент Володимир Путін занадто багато погрожував Заходу ядерною зброєю, і тепер ці погрози вже не мають ефекту. Натомість він шукає інші варіанти відповідей Заходу на допомогу Україні, пише видання Washington Post.
Коли на початку цього місяця російський президент Володимир Путін попередив, що дозвіл Україні пити західною зброєю углиб Росії означатиме, що Москва буде у стані війни з НАТО, російські пропагандисти кинулися вкотре брязкати ядерною зброєю.
Але всередині Кремля зростає визнання того, що неодноразове використання ядерних погроз починає втрачати свою силу, а “червоні лінії” Москви постійно перетинаються без будь-яких серйозних наслідків. Натомість аналітики та чиновники, близькі до високопоставлених російських дипломатів, кажуть, що Путін шукає варіанти більш стриманої відповіді Заходу на дозвіл Україні використовувати ракети більшої дальності для ударів по Росії, пише Washington Post.
“Було надто багато ядерних погроз, – цитує видання російського чиновника, який розмовляв на умовах анонімності. – До таких заяв вже є імунітет, і вони нікого не лякають”.
Із такою думкою погоджується російський академік, який має тісні зв’язки з високопоставленими російськими дипломатами – він називає ядерний варіант “найменш імовірним” сценарієм, “оскільки це справді призведе до незадоволення серед партнерів Росії на Глобальному Півдні, а також тому, що, очевидно, з військової точки зору, це не дуже ефективно”, пише WP.
“Уся ця дискусія про ядерний поріг перебільшує загрозу такого типу ескалації та недооцінює можливість альтернативних варіантів, – цитує видання цього академіка, який також говорив на умовах анонімності. – Оскільки Захід має глобальну військову інфраструктуру… можна знайти багато вразливих місць”.
Путін шукає різні варіанти, щоб обмежити західну підтримку України та спробувати втілити в життя свої червоні лінії, каже Тетяна Станова, засновниця французької компанії політичних консультацій R-Politik. На її думку, він вважає ядерну зброю “найгіршим варіантом для всіх, включно із собою”.
Він розглядатиме застосування ядерної зброї або прямий напад на територію НАТО лише в тому випадку, якщо “відчує загрозу існуванню Росії в її нинішньому вигляді, коли він вважатиме, що іншого виходу немає”.
“Для такої ситуації Захід повинен піти набагато далі, ніж те, про що він говорить зараз”, – цитує Станову WP.
Видання додає, що серед російських офіційних осіб зростало очікування, що якщо Захід і надасть дозвіл на використання далекобійної зброї, він буде “дуже обмеженим”, кажуть аналітики та чиновники.
Однак на Путіна продовжують чинити тиск з метою не допустити постійного перетинання його червоних ліній, пише WP.
“Є розуміння, що червоні лінії, які проводить Москва, Захід ігнорує, і з боку Москви повинні бути вагоміші та суттєвіші кроки, щоб продемонструвати серйозність своїх намірів”, – каже академік.
Після вторгнення 2022 року Росія застерігала Захід від постачання Україні сучасних винищувачів, як-от F-16, бойових танків і ракет, і врешті-решт усе це сталося.
Які альтернативи ядерним погрозам
Путін бачить тенденцію, коли західні союзники України продовжують дозволяти Києву розширювати свою діяльність, каже Станова, і ця тенденція його лякає, особливо якщо це призведе до збільшення ракетних ударів по території Росії.
“Для Путіна це якісний зсув, який виводить ситуацію на новий рівень і за яким може послідувати подальше розширення”, – каже вона.
Москва може відповісти диверсійними операціями проти військових цілей або іншої інфраструктури на Заході, де участь Росії буде важко довести.
Вона також може використати до проксі-сили, які борються проти Заходу, як-от ополчення хуситів у Ємені, яке атакувало кораблі в Червоному морі, каже Лоуренс Фрідман, почесний професор воєнних досліджень у Королівському коледжі в Лондон.
“Він [Путін] не хоче вдаватися до чогось кардинального, у сенсі ядерних загроз або прямих боїв між нашими військами та його військами, але [це] не означає, що не відбувається нічого серйозного”, – цитує WP Фрідмана.
Сергій Марков, пов’язаний із Кремлем політичний аналітик, каже, що серед вищого керівництва російської армії зростає усвідомлення того, що “Росія розбалувала Захід і що ми багато говорили про червоні лінії, але нічого не робили. У якийсь момент нам доведеться піти на ескалацію”.
Марков припускає, що можливі відповіді можуть включати закриття посольства Великої Британії в Москві та удари по авіабазах у Польщі та Румунії, де нібито базуються F-16, які розгортає Україна.
“Оскільки Росія впевнена, що в якийсь момент удари по Москві обов’язково будуть, то нам потрібно бити першими”, – цитує його WP.
Видання також пише, що хоча ядерні погрози Путіна наразі можуть не нести безпосередньої загрози, вони все ж відіграють свою роль. Зокрема, їх використовує Дональд Трамп у своїй передвиборчій кампанії.
Цього тижня Трамп і колишній незалежний кандидат у президенти Роберт Ф. Кеннеді-молодший написали в статті для Hill, що рішення надати Україні дозвіл на використання західних ракет великої дальності “піддасть світ більшому ризику ядерної пожежі, ніж у будь-який час після кубинської ракетної кризи”, й натомість закликали до прямих переговорів із Москвою.
Путін міг би посилити свої погрози та розіграти “золоту карту” ескалації перед виборами, стверджує Марков.
“Якщо Путін піде на ескалацію, то США боятимуться ядерної війни, і Трамп переможе”, – цитує його WP.
Фрідман також зазначає, що ядерні погрози Путіна були навмисно неоднозначними, щоб посилити відчуття небезпеки.
“Це звучить загрозливо, але насправді він ніколи не говорить дуже конкретно про те, що збирається робити. Він дозволяє нам робити власні інтерпретації, а люди уявляють найгірше”, – каже він.
Однак, зрештою, оскільки ефективність цього підходу падає, Путін шукає, чим його замінити, каже Станова, і невизначеність зростає, оскільки “ніхто не розуміє”, яку відповідь Путін зрештою обере на кожну конкретну дію.
“Я думаю, що Путін і сам цього не розуміє”, – каже вона.
