Канцлер Німеччини Олаф Шольц вирушає з офіційним візитом до Астани, після того як вже відвідав Узбекистан. У столиці Казахстану заплановані зустрічі на високому рівні та саміт у форматі «п’ять плюс один» з головами країн Центральної Азії. Які очікування від цих зустрічей і яку користь вони принесуть регіону в цілому, Азаттик запитав у експерта Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Штефана Майстера.
«В ПРОШЛИЙ РАЗ ЗНАЧНИХ ДІЙ З БОКУ НІМЕЧЧИНИ НЕ БУЛО»
Азаттик: Минулого року канцлер Німеччини Олаф Шольц приймав лідерів країн Центральної Азії на першому в історії саміті формату С5+1. Тепер в Астані відбудеться другий саміт «Центральна Азія — Німеччина». Чого особливого можна очікувати цього разу?
Штефан Майстер: Я вважаю, важливо розуміти, що на фоні великомасштабної війни, розв’язаної Росією, інтерес Німеччини та ЄС до Центральної Азії суттєво зріс. Основний інтерес полягає у пошуку альтернативних партнерів для отримання ресурсів — нафти, газу, корисних копалин. Німеччині дійсно потрібні нові партнери, і вона готова інвестувати більше в цей регіон. Але я не впевнений, що цей саміт можна назвати особливим. Після берлінського саміту минулого року країни Центральної Азії були дещо розчаровані, адже хоча зустріч була на високому рівні, подальших інвестицій з боку Німеччини виявилося не так багато.
Можливо, особливість нинішнього саміту полягає в готовності Шольца та інших офіційних осіб відвідати регіон для проведення двосторонніх і багатосторонніх зустрічей. Ми бачимо зростання значення Центральної Азії для зовнішньої політики Німеччини, особливо її економічного аспекту. Головними темами зустрічі будуть економіка і міграція. Шольца супроводжує велика делегація німецьких бізнесменів, що робить цей саміт особливим, хоча це досить типово для Шольца — подорожувати з делегацією бізнесменів. Тож, можна сказати, що цей саміт більше про розвиток бізнес-відносин з країнами Центральної Азії, а не про права людини чи інші питання.
Азаттик: Після вторгнення Росії в Україну в 2022 році Німеччина оголосила про зміну зовнішньополітичного курсу. Як це вплинуло на готовність країни зміцнювати зв’язки з регіоном?
Штефан Майстер: Цей зсув у зовнішній політиці означає перегляд ролі Росії як загрози безпеці для Німеччини та Європи. Німеччина почала відмовлятися від російських ресурсів, перш за все від газу. Оскільки економіка Німеччини сильно залежить від газу і інших сировин, країні потрібно диверсифікувати її джерела і шукати нові. У цьому контексті країни Центральної Азії стали важливими, оскільки деякі з них мають нафту, газ та інші ресурси.
«ІНВЕСТИЦІЙНІ УМОВИ В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ НЕ ПОКРАЩИЛИСЯ»
Азаттик: Минулого року лідери країн регіону заявили про свою зацікавленість у розвитку Середнього коридору. Але чому інвестиції поки не надходять?
Штефан Майстер: Я думаю, що інше питання — це транзит і розвиток альтернативних транзитних маршрутів до Азії та Китаю, в тому числі через Центральну Азію, Південний Кавказ та Каспійське море. Ми всі розуміємо, що це довгострокові інвестиції. Це завдання не лише Німеччини — інвестувати в інфраструктуру, але і ЄС, міжнародних банків, проведення досліджень і техніко-економічних обґрунтувань. Зрозуміло, що це потребує часу, оскільки інвестиції в інфраструктуру — це завжди довгостроковий проект.
Я думаю, тут є кілька проблем. По-перше, інвестиційні умови в країнах Центральної Азії не покращилися. Там досі відсутнє верховенство права. У багатьох країнах все ще не дуже хороші умови для інвестицій через політичну ситуацію. Багато компаній обережні в інвестуванні в середовище, де їхні інтереси не захищені. Це також пов’язано з корупцією і недоліками державних інститутів. Ці умови не змінилися з початку війни в Україні і не стали кращими.
Я вважаю, що з німецької сторони не вистачає політичної активності. Шольц не є яскравим лідером, який веде Європу в контексті цієї війни. Щиро кажучи, я не знаю, що є його пріоритетом щодо Центральної Азії. Я бачу багато заяв на словах, але для просування справ потрібно активно взаємодіяти з їх керівництвом. І тут постійного залучення я не спостерігаю. Можливо, Шольц не усвідомлює цього або не хоче вживати такі зусилля, або у нього просто немає достатньої мотивації. І, можливо, йому не вистачає особистих можливостей, розуміння чи бажання це зробити. Крім того, він поглинений внутрішніми проблемами з Україною та іншими темами. Можливо, це не стало таким пріоритетом, як очікувалося і як було тоді заявлено з німецької сторони.
Азаттик: Ви згадали про права людини, тему, яку західні лідери піднімають не так часто. Чи будуть питання прав людини обговорюватися на цьому саміті?
Штефан Майстер: Я думаю, що для Шольца права людини ніколи не були пріоритетом, що ми бачили і раніше. Він в першу чергу орієнтований на бізнес, враховуючи його досвід як колишнього міністра фінансів. При канцлері Ангелі Меркель питання прав людини грали більшу роль, ніж при Шольці.
На саміті, можливо, будуть обговорюватися угоди з міграції, що частково пов’язано з правами людини, але я не думаю, що це стане ключовою темою. Я досить скептично налаштований щодо того, що Шольц підніме ці питання під час переговорів. В жодному з заяв з боку Німеччини я не бачив згадок про права людини, тому якщо це і буде обговорюватися, то лише за закритими дверима.
«ДОВІДЕТЬСЯ ЙТИ НА ДЕЯКІ КОМПРОМІСИ»
Азаттик: Минулого року президент Франції Емманюель Макрон приїхав до Центральної Азії для укладення угоди про уран. Тепер і Німеччина планує закуповувати нафту та газ з цього регіону. Якщо західні країни не піднімають питання прав людини, чи означає це, що демократія відходить на другий план у відносинах з авторитарними урядами?
Штефан Майстер: Можливо, так і є. Європа переживає економічний кризис, і війна Росії проти України серйозно вдарила по нашим економікам. Тиск всередині країн зростає, і рівень життя знижується. З’являється інтерес до укладення угод з іншими авторитарними державами, які володіють необхідними ресурсами, і розуміння того, що, можливо, доведеться йти на деякі компроміси.
Я не хочу сказати, що питання прав людини більше не важливі для зовнішньої політики Німеччини. Інші міністерства, такі як міністерство розвитку або міністерство закордонних справ, все ще активно займаються правами людини. Але я б сказав, що ці питання відходять на другий план.
Це стосується не лише Німеччини і Франції. Інші країни також активно співпрацюють з державами Центральної Азії, і позиції останніх у переговорах покращилися. Схоже, що зараз зростає готовність йти на компроміси з різних питань.
Азаттик: Чи можна стверджувати, що вторгнення Росії в Україну призвело до зміцнення авторитарних режимів у регіоні, оскільки західні лідери приїжджають до регіону, а питання прав людини і демократії не є пріоритетними?
Штефан Майстер: Не думаю, що це однозначно так. Це було б занадто спрощеним висновком. По-перше, ми бачимо зменшення гегемонії Росії. Росія більше не є ключовим і найсильнішим гравцем у регіоні, що відкриває країнам Центральної Азії більше можливостей для маневру. У них завжди були відносини з Китаєм і Росією — їхніми великими сусідами, які нікуди не зникнуть. І Китай, і Росія залишаються авторитарними державами, які дотримуються авторитарних норм. Для лідерів Центральної Азії зручніше залишатися при владі, маючи можливість вести переговори з усіма сторонами.
Але я не бачу, щоб Європа колись була особливо успішною в підтримці громадянського суспільства або в просуванні прав людини і демократії в цьому регіоні. Погіршення ситуації з правами людини і демократією почалося ще до війни. Ми вже бачили обмежені можливості європейського впливу. Тому іноді здається, що це просто показуха: щось робиться для прав людини, але в той же час продовжується бізнес. Я не впевнений, що війна посилила авторитаризм. Швидше це пов’язано з ослабленням впливу США у світі, а також з внутрішніми кризами в демократичних країнах, які знижують їх привабливість. Це питання ширше, ніж просто війна.
«МОЖНА ПІДПИСАТИ УГОДИ ПО КОНКРЕТНИХ НАПРЯМКАХ, АЛЕ ЦЕ НЕ СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД»
Азаттик: Експерти вважають, що Центральна Азія традиційно знаходиться під впливом Росії та Китаю. Чи буде підхід Німеччини відрізнятися і чи планує вона якось брати участь у боротьбі за вплив у регіоні в майбутньому?
Штефан Майстер: Не слід переоцінювати залученість Німеччини та ЄС в справах Центральної Азії. Я не думаю, що є амбіції конкурувати з Китаєм і Росією. І рівень взаємодії тут не такий, як у країн Центральної Азії з Росією і Китаєм. Якщо подивитися на багатосторонні інститути в регіоні, такі як Шанхайська організація співпраці або Євразійський економічний союз, очевидно, що там спостерігається глибша інтеграція з Росією чи Китаєм. Я не думаю, що ми побачимо таку ж рівень залученості з боку Німеччини. Європа знаходиться далеко від Центральної Азії. Крім того, є взаємодія з іншими азійськими країнами та арабськими державами. Це скоріше диверсифікація відносин країн Центральної Азії.
Однак можна стверджувати, що якість відносин з Європою і Німеччиною відрізняється, оскільки це демократичні країни з верховенством права. Це означає, що існують інші стандарти і норми, різний підхід до встановлення довгострокових цілей. І навіть якщо це не завжди в порядку денному, при веденні бізнесу необхідно дотримуватись певних стандартів.
Азаттик: У своєму недавньому інтерв’ю ви стверджували, що Німеччина не має дійсно глибокого підходу до різних регіонів. Чи стосується це і Центральної Азії?
Штефан Майстер: Думаю, так. Нині в Німеччині справді існує проблема, особливо з цим урядом. Цьому уряду доводиться в основному справлятися з кризою, пов’язаною з широкомасштабною війною Росії проти України, яка має величезний вплив на німецьку економіку, внутрішню політику, єдність Європи. Режим санкцій дорого обходиться нашій економіці, так само як і постачання зброї Україні. Наразі бракує ресурсів для розробки стратегій щодо інших регіонів.
Навіть якщо ми зараз багато говоримо про Центральну Азію, я все ще не знаю, що це означає з точки зору стратегії. Можна підписати меморандуми і угоди по конкретних напрямах, наприклад, по міграції, але це не стратегічний підхід. Центральна Азія є важливим транзитним регіоном, і зв’язок центральноазіатських країн з Європою має сенс для обох сторін. Я бачу в цьому зусилля ЄС по розвитку зв’язків з регіоном, і це не тільки торгівля, але й встановлення норм. Мова йде про реальні зміни в деяких галузевих відносинах. Однак я не бачу великого зацікавлення з боку ключових німецьких інститутів у Центральній Азії і готовності розробити більш комплексну стратегію, яка відображала б нову реальність, пов’язану з безпекою і геополітикою в цьому регіоні.
Азаттик: Багато західних ЗМІ повідомляють, що країни Центральної Азії допомагають Росії обходити санкції. Чому Європейський Союз і Німеччина закривають на це очі і не піднімають це питання, незважаючи на тісні зв’язки з центральноазіатськими лідерами і досить часті візити в регіон?
Штефан Майстер: Я не думаю, що це правда. У ЄС є представник по питанням санкцій, який регулярно їздить в країни Центральної Азії. Я майже впевнений, що Шольц також підніме питання санкцій, і з європейської сторони посилюється тиск на їх дотримання. Але з іншого боку, позиції для переговорів можуть бути не найсильнішими. Нам щось потрібно від країн Центральної Азії, і вони дуже прагматичні. Вони хочуть отримати вигоду з усіх сторін і розуміють важливість добрих відносин. Вони можуть вести гру: «Так, ми дотримуємось певних умов, але у нас є свої обмеження, оскільки Росія — наш великий сусід, і для нас це також нелегко». Це свого роду гра, і їхні позиції для переговорів покращилися.
Інша сторона полягає в тому, що в кінцевому підсумку Європа зацікавлена в тому, щоб, наприклад, нафта і газ з Росії потрапляли на світовий ринок, оскільки в іншому випадку це призведе до зростання цін, і те ж саме стосується деяких інших видів сировини, що ще більше вдарить по нашим економікам. Це, напевно, другий момент.
І третій момент: не так вже й просто відстежити всі ці потоки технологій через різні країни. На глобальному рівні це важко контролювати, і тут потрібна кооперація з цими країнами.
«НІМЕЧЧИНА ДУЖЕ ОБЕРЕЖНО СТАВИТЬСЯ ДО СВОЇХ ІНВЕСТИЦІЙ»
Азаттик: Ви згадали прагматичний підхід Німеччини до Центральної Азії в питаннях нафти і газу. Але у нас також є рідкісноземельні матеріали, і Європейський Союз і Німеччина висловлюють зацікавленість у них. Проте конкретних кроків у цьому напрямку поки не було, хоча інші гравці, такі як Китай, також проявляють інтерес. Чому Німеччина не поспішає з інвестиціями в Центральну Азію і чи можуть інші гравці захопити ініціативу?
Штефан Майстер: Якщо поговорити з представниками німецького бізнесу, вони дуже критично ставляться до політики Німеччини і говорять, що ми програємо в конкурентній боротьбі з іншими азіатськими країнами. Це не тільки Китай, але й Південна Корея, Японія. У нас є інтерес, але німецька політика і бізнес рухаються відносно повільно. Німеччина дуже обережно ставиться до своїх інвестицій. Коли вона починає інвестувати, вона дуже надійна, це довгострокові вкладення, але в умовах конкуренції німецька і європейська бюрократія і політика виявляються занадто складними.
В кінцевому підсумку умови для бізнесу також виявляються складними для інвестицій. Процес переговорів часто буває настільки бюрократизованим і складним, що це займає багато часу. Це одна з причин, чому ми можемо програти в цій конкуренції. Це те, що я чую від бізнес-спільноти. За словами представників бізнесу, у нас є інтерес до більш активних дій, але ми не отримуємо достатньої підтримки на політичному рівні.
Шольц зустрічається з лідерами Центральної Азії раз на рік, але потрібно більше підтримки між цими зустрічами. Необхідні переговори на високому рівні, щоб бізнес міг розвиватися, але це не відбувається достатньо часто. Крім того, існують також політичні зобов’язання, пов’язані з тим, де і як ми можемо інвестувати, і їх умови, на мій погляд, роблять Німеччину і Європу менш конкурентоспроможними.
Азаттик: Яких результатів слід очікувати від саміту Німеччини і Центральної Азії і як він може вплинути на майбутні відносини регіону з Німеччиною?
Штефан Майстер: Не слід покладати на саміт занадто великі надії. Це ще один саміт високого рівня. Ми знаємо, що зараз проводяться кілька самітів «п’ять плюс один», де в результаті виходить багато гарних фотографій, але не так багато угод і реальних інвестицій і практичних результатів. Думаю, на цьому саміті буде підписано багато угод, зважаючи на велику кількість бізнесменів, які супроводжують Шольца. Питання в тому, як ці угоди будуть реалізовані після саміту.
Ми, безумовно, побачимо угоду про міграцію з деякими країнами Центральної Азії, що також буде конкретним результатом. Але в цілому темпи занадто повільні, а результати недостатні. Нам потрібно більше стратегічних змін, стратегічного підходу, більше особистої зацікавленості канцлера і міністра закордонних справ у цих процесах, а не просто зустрічей раз на рік. Тож у майбутньому ми будемо мати більше самітів, але рух німецької політики і бізнесу до більш глибоких зв’язків з Центральною Азією залишиться відносно повільним. Тож деякі позитивні результати будуть, але, думаю, вони будуть досить обмеженими.