Під час дебатів можна було помітити невдалу синергію між двома сторонами в питанні війни в Україні
Частина дебатів, що зачіпає проблему України, підкреслила невдалу синергію між двома сторонами. Обговорюючи війну Росії в Україні, кандидати в президенти здебільшого твердили старі меседжі.
Трамп повторив, що на посаді обраного президента він припинить війну, тому що добре знає президента України Володимира Зеленського та президента Росії Володимира Путіна, і обидва поважають його. Він також повторив своє твердження про те, що Путін ніколи б не почав повномасштабного вторгнення, якби він, Трамп, був при владі.
За твердженням Трампа, Путін напав, тому що адміністрація Байдена була слабкою, про що свідчить її катастрофічне виведення військ з Афганістану. Трамп також повторив недостовірну тезу, яка часто лунає з вуст правих популістів, про те, що Сполучені Штати надали Україні значно більшу допомогу, ніж їхні європейські союзники.
Мабуть, найцікавіший момент, пов’язаний із Росією та Україною, стався, коли модератори двічі запитали, чи вважає Трамп, що перемога України відповідає інтересам США. Трамп відповів, що припинення цього кривавого конфлікту, який забрав «мільйони життів», відповідає інтересам США.
На жаль, модератори не поставили те саме запитання Гарріс. До цього місяця адміністрація Байдена чудово (або ганебно) уникала говорити про те, що є її метою — перемога України чи поразка Кремля.
Гарріс просто запитали, як вона ставиться до війни. Вона скористалася нагодою, щоб визначити небезпеку московської агресії тими самими виразами, що й президент США Джо Байден. Агресія проти України — це удар по міжнародному порядку, заснованому на правилах, і перемога Кремля в цій війні може призвести до агресії Росії проти союзників США по НАТО. Вона з гордістю захищала роль адміністрації в згуртуванні міжнародної спільноти для підтримки України та запобігання перемоги Росії.
Шкода також, що Гарріс не запитали, чи буде вона проводити сміливішу політику, ніж затягування передання сучасної зброї Україні та небажання адміністрації зняти обмеження на використання всієї американської зброї проти військових об’єктів на території Росії. Це дозволило Гарріс виглядати більш жорсткою, ніж Трамп, не зачіпаючи при цьому вразливих місць у веденні війни адміністрацією. Модератори могли б у цьому відношенні працювати і краще.
Дебати стали нагадуванням про невдалу синергію між підходами Трампа та Байдена, а можливо, і Байдена та Гарріс щодо війни Москви проти України. Трамп кілька разів згадував привид ядерної війни, критикуючи слабкість Байдена як таку, що наближає нас до Армагеддону. Трамп, очевидно, вважав це показовим ударом. Але його аргумент ігнорує дедалі більше розуміння того, що команда Байдена була настільки залякана ядерним хвастощами Путіна, що не робила більш рішучих кроків для просування інтересів США шляхом прискорення поразки Росії. І річ у тім, що Трамп демонстрував той самий страх, що й команда Байдена.
На дебатах також було розіграно політичний театр (абсурду) на тему російської війни. Коли Гарріс розхвалювала дії адміністрації в цій війні, вона згадала, що зустрічалася із Зеленським незадовго до вторгнення. Відчувши зручний момент, Трамп накинувся на неї, заявивши, що її «посередництво» не змогло запобігти війні. Звичайно, Гарріс перебільшувала свою роль, а Трамп завдав «фантомного удару».