Тактика російських обстрілів України еволюціонує вже понад два з половиною роки.

Авіаційні атаки літа-осені 2024 року суттєво відрізняються і від перших ударів 22 лютого 2022 року, і від знакового обстрілу 10 жовтня 2022 року, з якого почалися масовані ракетні нальоти по енергетиці.

Змінюється як склад комбінованих ударів за засобами, так і вибір цілей та характер застосування тих чи інших ракет і дронів.

Тож які зараз є закономірності у російських авіаударах та які прогнози можна робити на майбутнє?

Більше балістики

Чи не головна тенденція протягом всіх років повномасштабної війни – збільшення кількості балістичних ракет, які росіяни запускають по Україні.

“Процент балістичних ракет в обстрілах весь час зростає”, – розповів BBC авіаційний експерт з Державного музею авіації Валерій Романенко.

У наймасованішому авіаударі 26 серпня російська армія використала дев’ять балістичних ракет різних типів: “Кинджалів”, “Іскандер-М” та північнокорейських KN-23.

“Причому росіяни постійно шукають слабкі місця української ППО для балістики – там, де немає “Петріотів” і SAMP/T, які можуть збивати балістику”, – відзначає Валерій Романенко.

Найбільш масовою російською балістичною ракетою є “Іскандер-М” – за серпневими даними ГУР, росіяни можуть виробляти по 40-50 таких ракет на місяць.

Їхнім аналогом є отримані від Північної Кореї ракети KN-23 – у зведеннях Повітряних сил ЗСУ вони згадуються поруч з “Іскандер-М” без розрізнення.

Аеробалістичні Х-47М2 “Кинджали” більш рідкісні – за тими ж даними ГУР, їх росіяни можуть робити лише по 2-6 одиниць щомісяця й станом на середину серпня у них було 55 таких ракет.

З усім тим, “Кинджали” доволі регулярно застосовуються Росією – наприклад, в атаці по Львову 4 вересня було дві цих балістичних ракети.

Варіації балістичної зброї росіян можуть невдовзі ще розширитися за рахунок іранських ракет малої дальності Fath-360, про що повідомляють західні медіа і що фактично визнав один з іранських політиків, а згодом підтвердив і держсекретар США Ентоні Блінкен.

Заявлена дальність Fath-360 – до 120 км. Тож це буде загроза більше до прифронтових і прикордонних міст, таких як Харків чи Суми.

“Але це прецедент, і після цього може піти більш серйозна балістика – Fateh-110. Це “іранські Іскандери”, там пів тонни боєголовка і вони можуть летіти на сотні кілометрів”, – попереджає військовий оглядач Ігаль Левін.

Складність і тривалість атак

Інша тенденція російських авіаударів – збільшення масовості, складності (комбінованості) та тривалості атак.

Також навіть у відносно тилових регіонах почастішали тривоги через небезпеку застосування балістики.

В атаці 26 серпня росіяни задіяли загалом 236 ракет різних типів і дронів.

Всі вони запускалися з різних напрямків, на різній висоті й протягом тривалого часу – щоб максимально ускладнити роботу українській ППО. Більше сотні “шахедів” мали основну функцію – виснаження протиповітряної оборони.

Загалом же росіяни щоночі запускають десятки цих ударних безпілотників на Україну, які годинами кружляють в небі складними маршрутами.

Наприклад, у ніч на 5 вересня Росія використала 78 “шахедів”, під прикриттям яких запустила один “Іскандер-М” з Криму. Тривога в Київській області тоді тривала понад 11 годин.

Одиничні пуски крилатих чи балістичних ракет – регулярна практика росіян між більш масованими комбінованими ракетними ударами.

“При цьому Україна досить успішно застосовує РЕБ проти “шахедів” – вони летять куди завгодно: на Білорусь, повертаються назад до Росії, просто “губляться” в просторі”, – каже Валерій Романенко.

Масовість пусків “шахедів” призводить до того, що вони не лише все частіше залітають у Білорусь, а й потрапляють у повітряний простір Польщі, Румунії і навіть Латвії.

Поруч зі звичайними “шахедами-136”, які росіяни називають “Герань-2”, віднедавна вони також стали використовувати спрощений варіант цих дронів під найменуванням “Гербера”.

Ці нові безпілотники часто не мають бойової частини і використовуються для відволікання ППО, як хибна ціль, або ж як розвідувальний дрон. З останньою функцією можуть частково бути пов’язані все частіші зальоти “шахедів” у Білорусь.

“Можливо, саме “Гербери” найчастіше залітають у білоруський простір після того, як проходять над Україною, відволікають мобільні групи, збирають розвідінформацію чи проводять радіотехнічну розвідку й вилітають. А вже білоруси їх можуть передавати росіянам, після того, як вони якимось чином там приземляться. Але поки що це тільки припущення”, – описує варіант Валерій Романенко.

Він також відзначає ще одну зміну тактики застосування “шахедів” – вони стали літати на висотах 800 метрів і вище, що робить їх більш видимими для традиційного ППО, але важчою ціллю для мобільних груп.

“Якщо вони летять на висоті 50 метрів, то системи ППО можуть бачити їх лише час від часу, важко моніторити. А на 800 метрах “шахед” буде весь час на екранах автоматизованої системи. Але мобільні групи з кулеметами їх вже не дістають. Хоча ті ж “Гепарди” збивають”, – пояснює Валерій Романенко.

Удари по цивільній інфраструктурі

Ще одна характерна риса нинішніх російських обстрілів – влучання в очевидно цивільні об’єкти: від “Охматдиту” в Києві та центру реабілітації в Сумах до готелів у різних регіонах.

“Три з чотирьох російських ракет атакують в Україні цивільні об’єкти: житлові будинки, дитячі лікарні, навчальні заклади, електростанції. Це відвертий терор проти мирного населення. Та порушення норм Міжнародного гуманітарного права”, – пише Центр стратегічних комунікацій ЗСУ.

Російські “воєнблогери” зазвичай такі випадки називають “невдалою роботою українського ППО” – мовляв, у цивільні будівлі влучають українські ж протиповітряні ракети або уламки від збитих російських ракет, що летіли “правильно” по військових цілях.

Утім, з оцінкою ЗСУ про націленість принаймні частини російських ударів по цивільній інфраструктурі погоджується багато незалежних оглядачів.

Наприклад Conflict Intelligence Team (СІТ) з 2022 року моніторять удари по цивільних об’єктах під час російсько-української війни.

“Ми збираємо фото та відео, геолокуємо і шукаємо, чи є поруч об’єкт, який в теорії міг бути реальною ціллю, а ракета відхилилася чи була неточною. І є величезна кількість випадків, де нічого схожого на ціль поруч ми взагалі не знайшли. Яке може бути пояснення, якщо ви раз по раз влучаєте в райони, де немає нічого, що можна було б віднести до категорії військових цілей?” – запитує співзасновник СІТ Руслан Левієв.

“По суті, це терор мирного населення іншої сторони, щоб створити хаос і тиск на українську владу”, – додає він.

Що буде далі

Більшість оглядачів вважають, що російські обстріли восени-2024 будуть продовжуватися і, ймовірно, стануть більш масованими ближче до опалювального сезону та зі збільшенням навантаження на енергетику.

“Обстріли будуть посилюватися. Тому що зараз росіяни не використовують повний потенціал ракет. І шукають слабкі місця українського ППО”, – прогнозує Валерій Романенко.

У травні WSJ писав, що росіяни планують виготовляти шість тисяч “шахедів” на заводі в “Алабузі”.

“Тобто по 500 безпілотників на місяць. І все це буде летіти в Україну”, – каже Валерій Романенко.

Ситуація ж з загрозами балістичних ударів може погіршитися, якщо Іран справді передасть (або вже передав) росіянам свої ракети – особливо, якщо дійде до більш далекобійних засобів, ніж Fateh-360 – таких як  Fateh-110, Fath-313 чи Zolfaghar.

Військовий оглядач Олександр Коваленко вважає, що вересень у плані російських обстрілів навряд чи перевершить серпень з його приуроченою до Дня незалежності України наймасовішою атакою.

“Вересень за активністю як ракетної компоненти, так і Shahed-131/136 не повинен стати більш інтенсивним, або рівним серпню. Не виключено, що зараз командування російських військ у питаннях ракетних ударів та дронових нальотів більше орієнтуватиметься на опалювальний сезон”, – пише він.

“Тому Україні вкрай важливо отримати більше комплексів та ракет для боротьби проти балістичних ракет. А також – дозвіл бити західним озброєнням по Росії, щоб ловити ті ж “Іскандери”, – резюмує Валерій Романенко.

Сергій Морфінов