На відміну від виборчої кампанії Гілларі Клінтон у 2016 році, яка мала гасло з “Я – з нею”, на нинішніх президентських виборах кампанія Камали Гарріс не має явного ґендерного посилу.
Втім ґендерне питання присутнє у виборчому бюлетені, оскільки кампанії обох кандидатів – і Гарріс, і її опонента – республіканця Дональда Трампа, представляють протилежні наративи щодо маскулінності – питання, що викликає чимало суперечок в американському суспільстві.
Контраст в цьому питанні був особливо помітним на виборчих з’їздах кандидатів. На національному з’їзді Республіканської партії професійний борець у відставці Халк Гоган зняв свій піджак і розірвав сорочку, щоб продемонструвати, як його м’язи випирають з-під його майки з написом Трамп-Венс. Перед ним виступав телеведучий Такер Карлсон, зірка документального фільму “Кінець чоловіків”, який розповідає про “зниження рівня тестостерону” в американських чоловіків.
Повідомлення було однозначним: колишній президент Трамп, який перед з’їздом пережив спробу вбивства, проголошує себе “воїном”, який “зробить Америку знову великою”. Його на сцені представив гендиректор компанії зі спортивної боротьби Ultimate Fighting Championship Дана Вайт-молодший. Саме він днем раніше вийшов на арену під пісню Джеймса Брауна “Цей чоловічий, чоловічий світ”. Аудиторія зустріла його піднятими кулаками, скандуючи “Бій! Бій! Бій!”
Образ Трампа поєднується з традиційним поглядом на ґендерні ролі його напарника, кандидата у віцепрезиденти від республіканців Джей Ді Венса. Сенатор від Огайо представив свою дружину як “моя прекрасна дружина Уша, неймовірна юристка та найкраща мама”.
Венс – 40-річний батько трьох дітей, навернений католик, який відстоює погляди пронаталізму – заохочення народжуваності в суспільстві. Зокрема, у 2021 році під час інтерв’ю він розкритикував “ідеологію проти дітей” серед деяких жінок, що не хочуть народжувати дітей.
Того ж року він назвав Камалу Гарріс та інших відомих демократок “бездітними кошатницями”, які не мали “прямого інтересу” до країни. Гарріс має двох усиновлених дітей у шлюбі з Дагом Емгоффом, але не має біологічних дітей.
У Демократичній партії під час національного з’їзду спікери зосереджувалися на репродуктивних правах жінок і залученні всіх статей до суспільного життя. Гарріс, будучи першою жінкою-віцепрезидентом країни, не акцентувала уваги на власній ґендерній ідентичності. Але її погляд на ґендерні ролі можна було побачити, коли вона по завершенні своєї промови, розділила сцену зі своїм напарником, губернатором Міннесоти Тімом Волзом та своїм чоловіком Емгоффом.
До того, як прийти в політику, Волз був вчителем середньої школи та футбольним тренером, а до того він 24 роки служив у війську. Емгофф — адвокат, який припинив практику, щоб повністю присвятити себе ролі другого джентльмена країни, коли Гарріс стала віцепрезиденткою.
І Волз, і Емгофф, підтримуючи Камалу Гарріс, демонструють, що вони відходять від традиційних поглядів на президентське партнерство, де жінки зазвичай відіграють допоміжну роль.
Токсична чи позитивна маскулінність
Ліві зображують Валза та Емгоффа як втілення “позитивної маскулінності” – термін, що є противагою “токсичній маскулінності”, стереотипному домінуванню чоловіків над іншими групами.
Трамп і Венс “проявили бажання і любов до того старого стилю маскулінності”, вважає Крістін Емба, авторка книги “Переосмислення сексу: провокація”.
“Це ідея, що чоловіки керують та ухвалюють рішення, — розповіла вона в коментарі Голосу Америки. – Чоловіки особливого типу, свого роду театрально сильні чоловіки. Чоловік, який має патерналістський контроль в сім’ї”.
Волз суперечить цьому наративу у кількох відношеннях. Хоча він відомий як затятий мисливець і любитель відпочинку на природі, який радо ділиться порадами з ремонту дому та автомобіля, він також відомий своїм рецептом гарячої страви, який отримав нагороду.
Про ґендерну інклюзивність і репродуктивну свободу – ключові питання для виборців Демократичної партії – Волз говорить з особистого досвіду колишнього радника факультету ЛГБТК-клубу в середній школі.
Він публічно розповідає, як його родина пройшла шлях від безпліддя до народження дітей. Таким чином він демонструє емпатію та вразливість – риси, які контрастують із традиційними лідерськими якостями чоловіка, як то наполегливість та домінування.
Цей погляд на лідерство змінюється, розповідає в коментарі Голосу Америки Келлі Діттмар, директорка з досліджень Центру американських жінок і політики в Університеті Рутгерса: “Виборці показали, що вони також цінують “теплоту, співчуття та емпатію, які є рисами, які швидше за все асоціюються з жіночністю”.
Виборча кампанія демократів позиціонує так Волза, щоб знайти відгук серед виборців, які шукають цих цінностей у своїх лідерів. Водночас вони сподіваються, що його образ спритного і здібного батька із Середнього Заходу США сподобається більш традиційним виборцям.
“Хлопець, який любить полювати, хлопець, які сам ремонтує свій автомобіль, батько, глава сім’ї, вони демонструють, що він все ще може бути чоловіком і чоловічним, але при цьому може підтримувати жінку-кандидата”, — розповідає Емба.
Цей наратив контрастує з поглядом кампанії Трампа-Венса на маскулінність, який узгоджується з ширшим розумінням гасла “Зробімо Америку знову великою”, каже Метью Левендаскі, професор політології в Університеті Пенсільванії.
“Їхня стратегія спрямована на певне бачення американського життя, “свого роду уявного минулого”, де цінність жінки першочергово “походить від того, що вона дружина і мати”, сказав він Голосу Америки.
Гендерний розподіл
Опитування у США за два місяці до виборів показують величезний розрив за ґендерною ознакою.
Жінки віддають перевагу Гарріс, а чоловіки — Трампу, причому ця різниця найбільш помітна серед молоді. Тривога через зміну ґендерних ролей може бути фактором, що сприяє цьому, а також той факт, що американські чоловіки загалом почуваються гірше, ніж жінки.
У своїй книжці “Про хлопчиків та чоловіків” Річард Рівз, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса, який займається гендерною нерівністю, окресливши низку показників, зокрема освіту, дохід, здоров’я та доступ до мережі соціальної підтримки, стверджує, що американські дівчата та жінки в останні десятиліття роблять величезні кроки до ґендерної рівності, тоді як хлопчикам та молодим чоловікам складніше в цьому питанні.
“Глибокі економічні та соціальні зміни останніх десятиліть призвели до того, що багато [осіб чоловічої статі] втрачають свої позиції в класі, на роботі та в сім’ї”, – пише Рівз.
“Тоді як життя жінок змінилося, життя багатьох чоловіків залишилося таким самим або навіть погіршилося”, – додає експерт.
Також зі зростанням феміністичного руху #MeToo, прихильники ліберальних сил все більше прагнуть змінити розподіл ґендерних ролей, продовжує Келлі Діттмар.
Ці розмови можуть відчужувати деяких чоловіків. “Було відчуття, що їхня мужність і мускулінність у певному сенсі стають нестабільні, що їм потрібно відновити або повернути ту силу, яка опинилась під загрозою або була втрачена”, — каже вона.
Чоловічі образи
Кампанія Трампа агресивно заграє з чоловіками-виборцями через те, що називається маносферою – онлайн-форуми з аудиторією, орієнтованою на чоловіків, які пропагують маскулінність. І в багатьох випадках опонують фемінізму.
За словами Діттмар, це – продовження стратегії Трампа 2016 року, де роблять ставку “на політику чоловічих образ”, особливо ображених білих чоловіків.
З іншого боку, демократи більш зосереджуються на питаннях права на аборти та штучне запліднення.
Усі ці проблеми, на додаток до того, як кандидати “говорять про жінок і говорять з жінками”, можуть вплинути на ентузіазм виборців, мотивуючи явку серед різних груп, додала експертка.
У багатьох країнах світу існує незручність у суспільстві щодо того, як швидко жінки починають виконувати ролі поза домом. Однак конкуруючі наративи щодо маскулінності і ролі чоловіків можуть бути унікальними для американської політики.
Країни з жінками-лідерами не стикалися з такою боротьбою; ані в країнах Північної Європи, які загалом досягли більшого прогресу, ніж США, щоб зменшити ґендерний розрив, ані в країнах, що розвиваються, де жінки-лідери часто пов’язані з лідерами-чоловіками, які їм передували.
“Там є певна спадковість поколінь, яка заспокоює і приваблює, — розповідає Емба. — У Сполучених Штатах, у нас цього просто не було”.
Натомість у США уявлення про роль жінки в суспільстві “відчувається як дуже нестабільне у відносно новому ключі”, додала вона.
“Америка відчуває це дуже сильно в цей момент, це просто помітно всюди”, – зазначила Крістін Емба, авторка книги “Переосмислення сексу: провокація”.
Петсі Відакусвара