Нові демократи розривають домовленості з лібералами
Ліберальна партія, очолювана Джастіном Трюдо, перебуває при владі у Канаді вже майже девʼять років, здобувши перемогу на трьох виборах поспіль. Протягом цієї епохи партія та її незмінний лідер мала як сплески популярності, так і періоди спаду. Однак ще ніколи вона не була настільки близькою до втрати “правлячого” статусу, як зараз, після раптового розпаду урядової коаліції.
ВИМУШЕНИЙ СОЮЗ
Після дострокових виборів 2021-го року Джастін Трюдо був вимушений розпочати коаліційні перемовини, оскільки його партія не спромоглася повторити успіх 2015-го року й сформувати у парламенті монобільшість. Аби отримати вдосталь голосів, він мусив заручитися підтримкою Консервативної партії, або Нової демократичної партії, або ж Квебецького блоку. Оскільки останні відкрито виступають за відділення франкомовної канадської провінції Квебек, їх кандидатура відпала одразу. Не стали вести перемовини ліберали й з ідеологічно протилежними їм консерваторами, що залишило партії єдиний можливий варіант – союз із Новою демократичною партією, очолюваною харизматичним Джагмітом Сінгхом.
Ця партія, хоч і займає більш ліву позицію, ніж центристська Ліберальна, все ж дотримується загалом подібної ідеології, тому видавалася природним партнером. З огляду на це, у березні 2022-го року було офіційно оголошено про укладення Угоди про підтримку й довіру між Ліберальною та Новою демократичною партіями. В обмін на підтримку у парламенті їх законодавчих ініціатив, партія Джастіна Трюдо пообіцяла новим демократам впровадити ряд їхніх передвиборчих обіцянок, переважно спрямованих на підвищення соціального захисту населення. В угоді був прописаний її кінцевий термін, а саме червень 2025-го року. Ця дата була визначена з урахуванням проведення планових загальних виборів восени зазначеного року у відповідності до законодавства країни.
Протягом двох з половиною років сторони переважно дотримувалися домовленостей, в унісон голосуючи за власні законопроєкти і відхиляючи намагання опозиції оголосити уряду недовіру.
До недавнього часу виглядало так, що угода діятиме до прописаного у ній кінцевого терміну, однак минулого тижня очільник Нових демократів Джагміт Сінгх оприлюднив відеозвернення, в якому оголосив про дострокове розірвання коаліційних домовленостей. “Ліберальна партія розчарувала людей. Вона не заслуговує на ще один шанс від канадців”, – заявив політик, натякаючи на майбутні вибори. Ця заява застала лібералів зненацька, а сам Джастін Трюдо дізнався про неї під час перебування у віддаленій провінції Ньюфаундленд і Лабрадор. “Я щиро сподіваюся, що Нова демократична партія й надалі зосереджуватиметься на досягненні результатів для канадців, як ми це робили протягом минулих років, а не фокусуватиметься на політиці”, – прокоментував Трюдо, який дізнався про розпад коаліції всього за годину до того, як ця новина стала надбанням громадськості.
Хоча коаліція загалом працювала досить ефективно, все ж між партіями, які входили до її складу, регулярно виникали суперечки й непорозуміння. До того ж, далеко не все з внесеного до коаліційної угоди було реалізоване. Утім, канадські аналітики вказують на те, що справжню причину раптового рішення Сінгха варто шукати у електоральних уподобаннях канадців.
ВИБОРЧІ ПРОГНОЗИ
За даними опитувань громадської думки, якщо вибори пройдуть у Канаді зараз, більшість місць у парламенті найвірогідніше отримає нині опозиційна Консервативна партія, очолювана Пʼєром Полієвом. Натомість Новій демократичній партії пророкують втрату мандатів, передовсім через її звʼязок із непопулярним Джастіном Трюдо. Саме у бажанні відсторонитися від “токсичного” Трюдо й вибудувати перед наступними виборами свій незалежний імідж і може лежати справжня причина розпаду коаліції.
Цікаво, що Джастін Трюдо, шаленій особистій популярності якого Ліберали багато в чому завдячують своїй переконливій перемозі у 2015-му, тепер тягне рейтинги партії вниз. Останнім часом усередині партії активно йдуть дискусії про заміну лідера, однак через відсутність достатньо впізнаваної кандидатури поки що далі розмов справа не йде. Прихильники цієї ідеї вказують на електоральний успіх Демократичної партії США після висунення Камали Гарріс. Утім, інші слушно зауважують, що Канада – не Америка й країни мають різну політичну традицію.
ЯКІ НАСЛІДКИ ЦЕ МАТИМЕ ДЛЯ УКРАЇНИ?
Залишивши осторонь внутрішньополітичні перипетії Канади, слід зазначити, що розпад урядової коаліції може мати певні наслідки для України.
По-перше, становище уряду Джастіна Трюдо тепер стало значно хиткішим, адже після втрати коаліційного партнера над ним нависла постійна загроза втрати довіри парламенту. Якщо уряду не вдасться зібрати достатньої кількості голосів для підтримки кожного бюджетного законопроєкту, у країні будуть оголошені дострокові вибори. На переконання Лорі Тарнбула, професора політології канадського університету Далгаузі, ліберальний уряд залишатиметься при владі до голосування за наступний федеральний бюджет навесні 2025-го року. “Якби я робив ставку – можливо, я колись пошкодую про це, – то очікував би проведення “бюджетних” виборів”, – сказав він, додавши, що канадці можуть піти на виборчі дільниці у березні-квітні наступного року.
Існують також і кілька інших сценаріїв, за яких вибори можуть відбутися навіть раніше за весну-2025. У такому разі Україні доведеться давати собі раду при одночасній зміні влади в двох найближчих державах-партнерах, Канаді й США.
Другим негативним для України наслідком канадських політичних міжусобиць стане втрата урядом спроможності ефективно впроваджувати необхідні законодавчі ініціативи. Навіть у разі збереження Ліберальною партією влади аж до планових виборів, протягом року їй доведеться шукати партнерів під час абсолютно кожного голосування. Це щонайменше суттєво сповільнить законодавчий процес. Для України важливо, що більшість рішень стосовно надання фінансової й військової допомоги нашій державі вже були профінансовані й не потребують додаткового схвалення парламенту, тому обіцяне раніше, зокрема конче необхідна система ППО NASAMS, мало б бути доставлене відповідно до графіка.
А от доля прогресивного канадського законопроєкту, який має дозволити конфіскацію суверенних активів держав-порушниць прав людини, тепер під питанням. Зараз він поволі торує свій шлях у менш політизованому канадському Сенаті, але для набуття чинності має отримати схвалення й Палати громад. Утім, слід памʼятати, що підтримка України у Канаді користується всепартійною підтримкою, тому важливі для нас законодавчі ініціативи можуть впроваджуватися незалежно від партійного й особистісного складу канадського парламенту.
Крім того, виборчий Дамоклів меч, який тепер навис над кожним кріслом парламенту, змушуватиме депутатів приділяти значно більше уваги внутрішнім проблемам, яких у Канаді накопичилося вдосталь, відволікаючи їх від зовнішньополітичних викликів, зокрема ситуації в Україні.
Розпад коаліції також ще більше згустив хмари над політичним майбутнім особисто Джастіна Трюдо, який протягом своєї каденції кілька разів відвідував Україну й неодноразово демонстрував прихильне ставлення до нашої держави. Хоч хто б прийшов йому на заміну – і представник якої б партії це був – політика держави зміниться, й наразі достеменно не відомо, як саме.
КРУГООБІГ ВЛАДИ В КАНАДІ
Історія вчить, що політична влада у Канаді передається від Консервативної до Ліберальної партії приблизно щодесять років. Джастін Трюдо прийшов до влади у 2015-му, до цього Канадою девʼять років керував тодішній очільник консерваторів Стівен Гарпер, до нього 13 років уряд був ліберальним, а ще до того девʼять років – консервативним. Зважаючи на дані соцопитувань і ураховуючи, що наступного місяця Трюдо відзначатиме девʼяту річницю свого премʼєрства, напрошується висновок про незворотне наближення кінця його епохи. Проте в сучасній політиці ніколи не можна бути у чомусь упевненим, тож дочекаймося розвʼязки цієї колізії, що настане вже досить скоро.
Максим Наливайко