Глобальні інститути, такі як Міжнародний кримінальний суд, піддаються широкій критиці. Проте вони вкрай необхідні в часи суперництва між великими державами
Двадцять шість років тому 120 держав прийняли Римський статут, створивши правову основу для Міжнародного кримінального суду (МКС), який розпочав свою діяльність через чотири роки. Створення першого універсального і постійно діючого міжнародного кримінального суду стало історичною віхою в розвитку міжнародного кримінального права. З 2002 року МКС займається найтяжчими злочинами, які «викликають занепокоєння міжнародної спільноти в цілому», як зазначено у статті 5 Римського статуту. До таких злочинів належать геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. На сьогодні на розгляд Міжнародного кримінального суду передано 32 справи. Загалом учасниками МКС зараз є 124 держави, включаючи всі держави-члени Європейського Союзу, а також численні держави з Африки, Азії та Латинської Америки.
Однак, незважаючи на важливу роль МКС у розвитку та зміцненні міжнародно-правових норм, ейфорія 1990-х років з тих пір змінилася значним розчаруванням. Одне з основних критичних зауважень полягає в тому, що сам МКС не має примусових повноважень, щоб змусити держави виконувати його рішення. Отже, здатність Суду функціонувати значною мірою залежить від співпраці держав-членів. МКС також звинувачують у політичній заангажованості та зосередженні майже виключно на справах на африканському континенті. Насправді, значна частина справ, що розглядалися до цього часу, стосувалася насамперед африканських держав, хоча серйозні злочини були скоєні і в інших частинах світу.
Таке сприйняття призвело до зростання скептицизму щодо Міжнародного кримінального суду, особливо на Глобальному Півдні. Крім того, деякі з найпотужніших держав світу, такі як США, Росія та Китай, досі не ратифікували Римський статут. Це не лише підриває загальну обґрунтованість і визнання Суду, але й посилює враження, що МКС є лише інструментом великих держав для просування своїх політичних інтересів.
Асиметричний баланс сил
Ця критика МКС тим серйозніша, що вона спрямована не лише на Міжнародний кримінальний суд, а й на асиметричний баланс сил у ліберальному порядку загалом. Центральним пунктом критики з боку Глобального Півдня є те, що міжнародні інститути, такі як Організація Об’єднаних Націй, Світовий банк і Міжнародний валютний фонд, продовжують відображати баланс сил після закінчення Другої світової війни і в них домінують західні країни.
Наприклад, ні Індія, найбільш густонаселена країна світу, ні жодна африканська чи латиноамериканська держава не є постійним членом Ради Безпеки ООН. Ситуація ускладнюється ще й тим, що функціональність і прийняття міжнародних інституцій знижувалася протягом багатьох років, тому тепер ми можемо говорити про екзистенційну кризу ліберального порядку. Це стосується не лише МКС, а й Організації Об’єднаних Націй, Світової організації торгівлі, ОБСЄ та світових кліматичних конференцій.
У той час, коли міжнародні інституції дедалі частіше блокують або ставлять під сумнів, МКС виявився одним із небагатьох проблисків надії та важливим наріжним каменем ліберального порядку.
Тим не менш, у той час, коли міжнародні інституції дедалі частіше блокуються або ставляться під сумнів, МКС виявився одним із небагатьох проблисків надії та важливим наріжним каменем ліберального порядку. Наприклад, 17 березня 2023 року МКС видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна за можливі воєнні злочини в Україні. Лише кілька тижнів тому були видані ордери на арешт колишнього міністра оборони Сергія Шойгу та начальника Генштабу Валерія Герасимова. Це дає зрозуміти, що навіть ядерна держава і член Ради Безпеки ООН повинні в кінцевому рахунку відповідати перед міжнародним правом. Рішення Міжнародного кримінального суду було не лише вкрай символічним, а й мало прямі практичні наслідки: наприклад, через це рішення Путін не зміг особисто поїхати на 15-й саміт БРІКС у Йоганнесбурзі 9 вересня 2023 року, оскільки в іншому випадку йому загрожував би арешт з боку влади ПАР.
20 травня 2024 року головний прокурор МКС Карім А. А. Хан також подав клопотання про видачу ордера на арешт трьох високопоставлених членів ХАМАСу, а також прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу та міністра оборони Йоава Галланта у зв’язку з війною в Газі. Ордери на арешт Нетаньягу та Галланта викликали жорстку критику в низці західних країн. Звичайно, було прикро і недоречно, що клопотання про видачу ордерів на арешт членів ХАМАСу та ізраїльського уряду були подані одночасно. Тим не менш, я вже тоді наголошував в одному з інтерв’ю, що, незважаючи на це, було б розумно утримуватися від поспішних коментарів. Німеччина та інші західні країни повинні дочекатися неупередженого та незалежного розгляду звинувачень. Якщо західні держави спробують вплинути на рішення Суду, це значно підірве як нашу власну легітимність, так і легітимність МКС у майбутніх справах.
Хан також дав зрозуміти у своїх клопотаннях про видачу ордерів на арешт членів ізраїльського уряду, що західні демократії не можуть уникнути юрисдикції Міжнародного кримінального суду — всупереч звинуваченням багатьох країн Глобального Півдня. Чи дійсно ордер на арешт був виданий в кінцевому підсумку, тепер має вирішувати без упереджень незалежна колегія суддів Кримінального суду. Однак переважаючий інтерес до цілісності та легітимності МКС зрештою переважує будь-яку зрозумілу політичну критику дій головного прокурора.
Зміцнення міжнародного права
Особливо в часи, коли міжнародним інститутам і правилам загрожують як авторитарні сили ззовні, так і антидемократичні сили зсередини, демократичний світ повинен робити все можливе для захисту і реформування інститутів ліберального порядку. Німеччина, зокрема, завжди була рішучим прихильником Міжнародного кримінального суду і є другим за величиною донором після Японії. Тому уряд Німеччини повинен активно працювати над розширенням і подальшим розвитком Статуту. Зовсім недавно, 6 червня цього року, німецький Бундестаг ухвалив новаторський законопроєкт про подальший розвиток міжнародного кримінального права. Закон, який також був прийнятий Бундесратом (Федеральною радою) 5 липня, спрямований на посилення Міжнародного кримінального кодексу та приведення його у відповідність до Римського статуту, до якого з того часу були внесені зміни. Мета полягає в тому, щоб закрити існуючі лазівки в Міжнародному кримінальному кодексі та зміцнити права жертв, зокрема жінок та квір-людей, а також покращити міжнародну доступність міжнародних кримінальних проваджень.
Соціал-демократична партія Німеччини, зокрема, успішно проштовхнула парламентський процес, щоб так званий «функціональний імунітет» не став на заваді судовому переслідуванню за злочини, передбачені Міжнародним кримінальним кодексом. Тепер це закріплено законом. Як наслідок, забезпечується остаточне притягнення державних службовців та органів державної влади до відповідальності за вчинення міжнародних злочинів. Ще в листопаді минулого року Федеральне міністерство закордонних справ надало коментар Комісії міжнародного права щодо питання винятку з імунітету для міжнародних злочинів і лише посилалося на норму звичаєвого міжнародного права, що розвивається. Поправкою, внесеною до комітету, Бундестаг надіслав важливий сигнал на користь зміцнення порядку, заснованого на правилах, і подальшого розвитку міжнародного права. Конференція з перегляду Римського статуту, яка відбудеться наступного року, надає ще одну можливість переглянути та розширити юрисдикцію МКС, особливо щодо злочину агресії.
Особливо в часи конкуренції між великими державами та геополітичної напруженості не можна нехтувати юридифікацією міжнародної політики. Зрештою, на карту поставлено не що інше, як майбутнє ліберального порядку.
Тим не менш, у цьому питанні також слід залишатися реалістом: світ докорінно змінився з часів розквіту «лібералізму» та «однополярного моменту», коли США змогли діяти значною мірою як єдина регулятивна влада. Ми стоїмо на шляху до багатополярного світу з кількома центрами сили. Разом з тим, стратегічне суперництво між Китаєм і Росією, з одного боку, та Заходом — з іншого, неухильно посилюється. Конкуренція між великими державами і зростаюча геополітична напруженість, як і в часи холодної війни, матимуть вирішальний вплив на функціонування і розвиток міжнародних організацій.
Тому ми не повинні плекати ілюзій. З огляду на поточні події, малоймовірно, що великі держави приєднаються до Римського статуту в осяжному майбутньому. Ми також не можемо виключати можливість того, що держави неодноразово намагатимуться зловживати Міжнародним кримінальним судом для власної політичної вигоди.
Однак багатополярний світ конкуренції між великими державами терміново потребує обов’язкового і справедливого набору правил, в яких застосовується «сила закону», а не «закон джунглів». Тому ми повинні створити багатополярний порядок, заснований на міжнародному праві та інститутах, заснованих на правилах. Це включає постійну юридифікацію міжнародної політики, міжнародного арбітражу та кримінальної юрисдикції, а також роззброєння та контроль над озброєннями на основі договору. Нам знову потрібні ефективні та обов’язкові правила та механізми для арбітражу, кримінальної юстиції та вирішення конфліктів.
За останні десятиліття МКС, а також інші міжнародні суди, такі як Міжнародний суд ООН (МС), Міжнародний арбітражний суд, Міжнародний трибунал з морського права (МС) або Європейський суд з прав людини, зробили незамінний внесок у це. Особливо в часи конкуренції між великими державами та геополітичної напруженості не можна нехтувати юридифікацією міжнародної політики. Зрештою, на карту поставлено не що інше, як майбутнє ліберального порядку.
Автор: Доктор Рольф Мютценіх очолює парламентську групу СДПН у Бундестазі з вересня 2019 року. З 2013 по 2019 рік був заступником голови парламентської групи з питань зовнішньої політики, оборони, прав людини та економічного співробітництва.
Джерело: IPS-Journal, ЄС