Популісти здобули історичну перемогу в Німеччині під гаслами повернення в світле минуле, в якому не було ні біженців, ні війни, але були “традиційні цінності” і дешевий російський газ.
Із закликами про припинення допомоги Україні та зняття санкцій з Росії німецькі ультраправі і крайні ліві завдали поразки правлячій коаліції в Німеччині на місцевих виборах у східних землях – там, де за часів НДР починав свою кар’єру резидентом КДБ у Дрездені Володимир Путін.
Результати виборів уже характеризують не інакше як тектонічний зсув усталеного порядку не тільки в Німеччині, але і в Європі в цілому.
І це попри те, що обирали лише парламенти двох східних земель – Саксонії та Тюрингії, які не мають впливу на зовнішню політику федерального уряду стосовно Росії та обсягів фінансової та військової допомоги Україні у відбитті російської агресії.
Чому східні німці проголосували за русофілів та екстремістів, і якими будуть наслідки цих виборів для України, Німеччини та Європи в цілому?
Тривожні новини для України з Саксонії та Тюрингії
Ультраправа “Альтернатива для Німеччини” (АдН) прийшла першою в Тюрингії і другою в Саксонії. А крайній лівий “Союз Сари Вагенкнехт” (ССВ), що відбрунькувався від посткомуністичної Лівої партії менш ніж рік тому, посів третє місце.
Ні АдН, ні ССВ правити не будуть навіть у цих землях, однак їхній успіх серед виборців вже змусив правлячу коаліцію і канцлера Олафа Шольца скоригувати внутрішню політику, а з наближенням федеральних виборів у вересні 2025 року може змусити всі мейнстримні політичні сили запозичити частину гасел популістів й у зовнішній політиці.
Ці заклики не обіцяють нічого хорошого Україні.
Обидві партії по-різному симпатизують Росії, вимагають припинити підтримку України і змусити її розпочати переговори про мир з Путіним.
І нехай зовнішня політика не має прямого стосунку до регіональних парламентів, популісти запевняють, що саме в ній корінь невдоволення виборців життям у Німеччині.
Через війну Німеччина втратила дешевий російський газ – Кремль перекрив кран. У результаті головна економіка і промисловий мотор Європи стагнує ось уже третій рік. Тим часом влада дала на допомогу Україні вже майже 30 млрд євро – більше виділили лише США.
І якщо АдН традиційно зробила центром кампанії обмеження міграції і боротьбу зі злочинністю, а Україну з Росією згадувала лише на полях, то Сара Вагенкнехт йшла на ці місцеві вибори виключно з зовнішньополітичними обіцянками і називала їх референдумом про “мир”.
Вона вимагає не тільки припинити постачання зброї Україні і розпочати переговори з Путіним, але й зняти санкції з Росії та відкликати згоду федерального уряду на розміщення в Німеччині американських ракет середньої дальності вперше з часів Холодної війни.
Шольц казав, що “Томагавки” дозволять протистояти зростанню російської загрози доти, доки Європа не розробить свою аналогічну зброю.
До Сари Вагенкнехт доведеться прислухатися, оскільки для формування більшості будь-якої з центристських партій потрібні будуть союзники, а альянс з АдН, визнаної ультраправими екстремістами в обох землях, табу і для поміркованих, і для вкрай лівих.
У результаті Німеччина вже через рік може охолонути до України та пом’якшити критику Росії, вважає експертка Даніела Шварцер з Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR). І ось чому.
Головна німецька опозиційна партія – консервативний Християнсько-демократичний союз (ХДС) – виступила не гірше популістів в обох землях, а на федеральних виборах 2025 року їй пророкують повернення до влади. Але ХДС буде потрібна підтримка дрібних партій, що вимагають поступок Кремлю.
До того ж, усередині самої партії кандидати в Бундестаг від східних земель, опинившись перед перспективою програти популістам через позицію партії з українського питання, можуть погрозами розколу досягти її зміни.
“І АдН, і ССВ йшли на вибори як “партії миру“. Вони стверджували, що підтримка України розпалює війну, а переговори мають розпочатися якнайшвидше. Вони відмовлялися вважати Росію агресором і зображували Путіна як надійного партнера для переговорів”, – зазначила Шварцер.
“І нехай вплив земельної влади на зовнішню та оборонну політику обмежений, така виборча стратегія ССВ може розколоти ХДС, який досі підтримував Україну. ХДС у Східній Німеччині вже зайняв м’якшу позицію щодо Росії під цим тиском, що виявилося ще в процесі виборів до Європарламенту. Загроза розколу може загострити обговорення питання про взаємини з Росією, Великою Британією та США ще й у західнонімецькому ХДС”.
Хороші новини для ультраправих Німеччини
Попри те, що з АдН ніхто не хоче вступати в коаліцію, для ультраправих підсумки виборів стали тріумфом.
Вони вперше з Другої світової війни виграли регіональні вибори в Німеччині. А в національних опитуваннях за рік до федеральних виборів посідають друге місце після ХДС.
Інші партії називають АдН прямою загрозою німецькій демократії і побоюються відродження нацизму. Вони кажуть, що готові на будь-які складні коаліції, лише б не допустити ультраправу владу.
Це тільки на руку АдН, вважає Торстен Беннер, директор берлінського Інституту глобальної суспільної політики (GPPi).
“Коаліції з єдиною метою протистояти АдН лише підкріплюють їхню тезу про те, що АдН – єдина реальна альтернатива”, – пише він.
Проте успіх на місцевих виборах у депресивних східних регіонах не гарантує підтримку населення на федеральному рівні.
“Тюрингія – трохи понад 2% населення Німеччини. Вона зовсім не відображає думку всієї країни. Крім того, це – сільська Східна Німеччина, там особлива культура, яка й визначає політику”, – закликає всіх заспокоїтися Філліпс Пейсон О’Браєн, військовий історик, професор Університету Сент-Ендрюс в Шотландії та відомий коментатор війни в Україні.
З ним не згоден Робін Брукс з американської дослідницької організації Brookings Institution.
“Підйом АдН відтепер стосується не тільки Східної Німеччини. Вони набирають все більше голосів і в моїй рідній землі Гессен, пише він. – Їх успіх базується на невдоволенні міграцією. Поки ця політична проблема не розсмокчеться, і АдН, і ССВ отримуватимуть все більше голосів усюди”.
Але це і хороша новина, запевняє він. Оскільки голосують не серцем за красиві очі, а за конкретну політику, у правлячої коаліції та головної центристської опозиційної партії є час до наступних виборів перехопити цю повістку і відбити атаку популістів ліворуч і праворуч.
“Ці вибори – крім абсурдної ностальгії за НДІ – нагадують про запущені проблеми: про імміграцію, про загрози з боку Росії та Китаю, про надмірно високі борги в країнах південної Європи. Це – питання політики. Центристи можуть перехопити їх і видавити екстремістів. Але для цього необхідно зробити складний політичний вибір – і зробити його зараз”, – пише він.
Самі ультраправі пояснюють свій успіх невдоволенням населення напливом іммігрантів.
“Політика відкритих кордонів була номером один у всіх опитуваннях. Вона була головним драйвером успіху АдН. І на цих виборах стало ясно, що розпочатий Ангелою Меркель експеримент провалився і люди більше не підтримують масову імміграцію”, – сказала BBC одна з лідерок АдН Беатрікс фон Шторх.
Але не все так просто, кажуть самі виборці.
Вони незадоволені тим, що життя дорожчає, а доходи не ростуть. А на сході країни (за винятком Берліна) до центральної влади ставляться ще більш критично. Тут з часів НДР не люблять американців, з якими зближується уряд Шольца.
Дехто сумує за сильною рукою і голосує за комуністів, інші незадоволені відступом від “традиційних цінностей” у питаннях гендеру та сім’ї, третім не подобається прискорений перехід на “зелену” відновлювану енергію.
До Росії ж ставлення на сході менш антагоністичні, ніж на заході Німеччини, але і страх виявитися втягнутими у велику війну в Дрездені гостріше, ніж у Франкфурті-на-Майні.
Чим зростання популізму в Німеччині обернеться для Європи
Німеччина – важкоатлет європейської політики. Досі вона залишалася ще й прикладом політичної поміркованості, прагматизму та договороспроможності.
Після цих виборів стало зрозуміло, що при владі до наступних виборів перебувають політики, які не користуються підтримкою населення. Внутрішньополітичні проблеми займатимуть їх більше зовнішньої політики, а статус “кульгавої качки” обмежуватиме можливості для сміливих рішень і лідерства в Європі.
Що ставить ЄС у важке становище, оскільки аналогічні проблеми (підйом ультраправих і провал рейтингів влади) з початку літа паралізують другого важкоатлета Євросоюзу – Францію.
Навіть у кращі часи їхньої ваги не завжди вистачало, щоб продавити реформи та рішення, від яких залежить і здатність ЄС вистояти в конкуренції з США та Китаєм, і перспективи підтримки України, і майбутнє європейської безпеки та оборони, і “зелена перебудова” економіки, і доля вільного пересування всередині Європи та контролю міграції на її кордонах.
Одна річ, коли проти загальноєвропейської політики виступає маленька Угорщина. Зовсім інша – коли Франція чи Німеччина.
Навіть тимчасовий параліч у реформуванні ЄС поставить на паузу важливі рішення в галузі бюджетної політики, боргів, єдиного фінансового ринку, тарифів на китайський імпорт, податків і регулювання.
Отже, боротьба з симптомами хвороби відстрочить усунення її головної причини – млявого зростання економіки та невдоволення населення зниженням рівня життя.
Олексій Калмиков
BBC