Євроcоюз на два з половиною місяці раніше запланованого накопичив достатньо газу до опалювального сезону. Це допоможе ЄС пережити вже четверту зиму газової війни, розв’язаної Кремлем ще до масштабного вторгнення в Україну, а в перспективі взагалі відмовитися від російської сировини.

Як це вдалося Європі? І як це стосується України?

Чому запаси газу такі важливі для Європи

“Газпром” почав скорочувати постачання газу до Європи ще до нападу Росії на Україну в 2022 році. Це підштовхнуло ціни на газ вгору. А після повномасштабного вторгнення вони взагалі злетіли.

У відповідь Єврокомісія затвердила екстрений план економії під назвою REPowerEU і встановила за мету заповнити підземні газові сховища до 1 листопада спочатку на 80%, а після того, як “Газпром” відключив “Північний потік” у серпні 2022 року, — на 90%.

Минулого року мети досягли до середини серпня, а на початку листопада сховища вже були заповнені під зав’язку.

Цього року обсяги закачування поступаються торішнім. Поставки з Росії трубопроводами залишилися приблизно на тому ж рівні, а імпорт скрапленого газу дещо впав після відновлення попиту з боку азійських конкурентів Європи та скорочення пропозиції через перебої з постачаннями зі США.

Однак мети в 90% все ж досягли під кінець серпня – за понад два місяці до запланованого терміну. Завдяки чому це вдалося?

По-перше, Європа продовжила скорочувати споживання. Головну роль в економії відіграло бурхливе зростання зеленої енергетики — вітряної та сонячної, а також стрибок виробництва електроенергії на французьких ядерних станціях після завершення масштабних ремонтів.

По-друге, допомогла погода. Із трьох зим російської газової війни проти Європи дві останні видалися рекордно теплими, а минула ще й вітряною. У результаті під кінець минулого опалювального сезону заповненість підземних сховищ виявилася рекордною за всю їхню історію — майже 60%. Це у півтора раза більше, ніж у середньому за останні п’ять років.

“Рекордний залишок газу в сховищах — результат успішної диверсифікації постачання енергоносіїв, зусиль громадян і підприємств зі скорочення попиту на газ та інвестицій у відновлювані джерела енергії — трьох основних складових нашого плану REPowerEU”, — заявила навесні цього року Кадрі Сімсон, єврокомісар з енергетики.

Чому Україна важлива для поставок газу в Європу

Закачаний у підземні сховища газ знижує ризики енергетичної кризи в Європі, попри перспективу припинення транзиту через Україну, через яку нині йде майже половина російського газового експорту до ЄС.

Газопровід проходить через вимірювальну станцію в Курській області, куди нещодавно увійшли українські війська. До того ж, наприкінці цього року закінчується контракт на транзит, і в Києві неодноразово заявляли, що Україна не має наміру його продовжувати.

Газ — сезонний товар. Ціни традиційно злітають восени-взимку і падають навесні-влітку, тому після закінчення опалювального сезону ЄС закачує дешевий газ до підземних сховищ до наступної зими.

До минулого опалювального сезону Євросоюз накопичив понад 100 млрд. кубометрів газу, що покриває близько третини зимового попиту. Цього року має бути приблизно стільки ж. А попит визначатиметься тим, наскільки морозною буде зима, як довго триватимуть морози.

Заповнивши європейські сховища під зав’язку, європейські трейдери минулого року почали шукати, де ще запасти б газ до зими. І звернулися до України, де у підземних сховищах є значні вільні обсяги.

За даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), потенційно Україна може зберігати для європейських компаній близько 10 млрд. кубометрів газу, тобто здатна додати приблизно 10% до європейських запасів.

Торік до зими європейці закачали близько 2,5 млрд кубометрів в українські ПСГ, і на кінець опалювального сезону, за оцінками ЄС, в українських сховищах залишалося близько 2 млрд кубометрів.

Однак навесні цього року, під час масованих російських ударів по енергетичній інфраструктурі, кілька з них припало на західні області, де розташовані підземні сховища.

Офіційних згадок про те, що саме вони були ціллю російських ударів, і тим більше, що вони були влучними, обмаль. Але це, очевидно, вплинуло на бажання європейців зберігати газ в українських сховищах. За даними IEA, до липня темпи закачування відставали від торішніх на 1 млрд кубометрів.

При цьому, як писала Financial Times, усі розуміють, що газові резервуари розташовані глибоко під землею, що захищає їх від ударів. Однак пошкодження наземних об’єктів, які використовуються для закачування газу в ПСГ, є значним ризиком, про який і хвилюються трейдери, адже тоді газ неможливо буде відібрати саме тоді, коли він потрібен.

І саме тому в уривчастих повідомленнях про російські удари по газові інфраструктурі українські представники наголошують, що в системі закачування та відбору газу “немає жодних проблем”.

Водночас голова “Нафтогазу” Олексій Чернишов в інтерв’ю LB.ua заявив, що хоч російські обстріли і впливають на настрої європейських газових трейдерів, в Україні все ще сподіваються, що вони розглядатимуть можливість збереження газу в українських сховищах, коли “європейські сховища будуть забиті під зав’язку”, а ціни все ще будуть значно нижче зимових.

В цьому ж інтерв’ю керівник “Нафтогазу” зазначив, що для України присутність газу нерезидентів в українських сховищах є важливою не лише з точки зору додаткових доходів за його зберігання, але й дозволяє підтримувати в системі потрібний тиск, адже вона була розрахована на більші обсяги транспортування та зберігання газу, ніж є нині.

Що ж до власне українського газу у сховищах, то саме він дозволив пройти минулу зиму взагалі без імпорту. І цього року, як розраховують в “Нафтогазі”, до листопада у сховища вдасться закачати не менше 13,2 млрд кубів, як і торік.

Як Європа позбавилася залежності від Росії

Частка російського газу в європейському імпорті 2021 року становила 45%. 2022 року вона скоротилася до 24%, а торік — до 15%, свідчать дані Євросоюзу.

Лише частину скорочення цих поставок ЄС компенсував збільшенням імпорту зрідженого газу в США та трубопровідного — у Норвегії, яка замінила РФ як основне джерело газу для Європи.

Загалом ЄС скорочує імпорт викопного палива, не тільки з Росії.

За даними Євростату, минулого року імпорт природного газу до ЄС зменшився на 16% у кубометрах, а в грошах через зниження цін на газ – удвічі. Нафти та нафтопродуктів при цьому теж купили менше — на 3% за обсягом та 17% за вартістю.

Відновлювані джерела та ядерна енергетика відіграли роль.

Але головне — ЄС навчився економити світло, газ та гарячу воду.

2022 року попит на газ скоротився на 13,3%, а минулого року – ще на 7,4%, повідомив Євростат. Причому всі три складові цього попиту показали спад: менше газу палили і населення, і промисловість, і сама енергетика.

Що може піти не так із газом цієї зими

По-перше, усі економічні розрахунки може зруйнувати погода.

Як пише Bloomberg, впродовж останніх двох років явище Ель-Ніньо, яке спричинило підвищення глобальної температури, допомогло зменшити вплив енергетичної кризи на континенті. Але метеорологи кажуть, що з жовтня по листопад може домінувати протилежний погодний тренд, який називається Ла-Нінья.

Якщо так і буде, то зима цього року в Європі може виявитися холоднішою, ніж у попередні два роки.

Другий ризик пов’язаний із тим, що деякі країни Європі – Австрія (заявила про плани відмовитися від російського газу до 2027 року через загрози для національної безпеки – Ред.), Словаччина, Угорщина – все ще купують газ у Росії, і частина цього газу йде територією України за контрактом, який завершується наприкінці року.

“Заберіть цей газ, і нинішні європейські запаси газу вже не виглядатимуть достатніми, – пише Bloomberg. – Якщо все піде добре, Європа матиме достатньо газу, і за такого сценарію ціни повинні знизитися до Різдва. Але цього буде недостатньо, якщо щось піде не так”.

Те, що і Росія, і Україна – кожна зі своїх власних причин – серйозно ставляться до постачання газу до Європи засвідчив і той факт, що після захоплення українськими військами газовимірювальної станції у Суджі Курської області, поставки газу до Європи фактично не зазнали змін.

Але Україна вже давно наголошує, що не буде продовжувати контракт з “Газпромом” на транзит газу.

На пресконференції 27 серпня український президент ще раз повторив тезу про те, що продовження контракту або підписання нового не буде:

“Договір із Росією ніхто продовжувати не буде, на цьому поставлено крапку”, – заявив Володимир Зеленський.

Водночас він не виключив транзит газу іншими компаніями, “якщо триватиме запит деяких наших європейських колег”.

Вже наступного дня керівник “Нафтогазу” Олексій Чернишов під час візиту до Братислави заявив, що Україна і надалі хотіла б транспортувати газ до Словаччини, але наголосив, що для цього потрібні нові рішення.

“Йдеться як про нових потенційних постачальників, так і – у майбутньому — про експорт українського палива”, — заявив Чернишов.

Останнім часом ЗМІ багато пишуть про те, що одним із таких “нових постачальників” може бути Азербайджан. Деякі оглядачі навіть припускають, що саме із цим був пов’язаний нещодавній візит до Азербайджану російського президента Володимира Путіна. Посеред “кризи” на Курщині через просування українських військ.

Втім, коментуючи таку можливість на пресконференції президент Зеленський зазначив, що “про що говорив старий дід в Азербайджані, мені невідомо. Не впевнений, що про газ”.

Але те, як врешті врегулюється питання з транзитом російського газу через Україну і тими клієнтами, яких “Газпром” все ще має, вже не вплине на факт, що за час війни в Україні російський газовий велетень загалом втратив найбільших і найплатоспроможніших клієнтів у Європі. І так і не зміг замінити їх Китаєм.

У 2021 році “Газпром” отримав 2,68 трлн рублів чистого прибутку. За підсумками 2023 року компанія визнала збитки у 630 млрд рублів (майже 7 млрд доларів).

Цього року “Газпром” продовжує отримувати збитки. За попередніми даними, у першому півріччі 2024 чистий збиток становив 480,64 млрд рублів, що майже вдвічі більше, ніж за аналогічний період 2023 року.

Перед цим “Газпром” зазнавав збитків лише у кризовому 1998-му. А такий низький рівень експорту, за оцінками Інституту енергетичних досліджень Російської академії наук, мав востаннє у 1985-му.

Того року тодішній Генсек КПРС Горбачов оголосив про “перестройку” радянської економіки та “гласність”, що врешті призвели до розпаду Радянського Союзу у 1991 році.

В останні дні серпня серед факторів ризиків для європейської енергетики стали обговорювати і суто безпековий.

Зокрема, як повідомляє Reuters, на закритій зустрічі представників служб нацбезпеки Норвегії, Німеччини, Нідерландів, Бельгії, Фінляндії, Швеції та Ісландії, країни обговорили роль норвежців як головного постачальника енергоресурсів до Європи, а також можливі російські загрози енергооб’єктам в Норвегії.

При цьому, як зазначали учасники зустрічі, йдеться не лише про традиційні шпигунські операції росіян, але й про можливість диверсій.